74-та стрілецька дивізія (СРСР)
| 74-та стрілецька дивізія | |
|---|---|
| 74-я стрелковая дивизия | |
 | |
| На службі |
1921 — 27 вересня 1942 14 жовтня 1942 — травень 1946 |
| Країна |
 СРСР |
| Вид |
 РСЧА |
| Тип | стрілецька дивізія |
| Роль | піхота, сухопутні війська |
| Гарнізон/Штаб | Новоросійськ |
| Війни/битви |
Війни та битви: Громадянська війна в Росії
|
| Нагороди |
  |
| Почесні найменування |
«Таманська» «Києвсько-Дунайська» |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Верьовкін-Рахальський М. А. Казарян А. А. |
74-та стрілецька дивізія (74 сд) (рос. 74-я стрелковая дивизия) — військове з'єднання, стрілецька дивізія сухопутних військ Червоної армії, що існувала з 1921 до 1946 року. 74-та стрілецька дивізія формувалася у складі Червоної армії двічі. Брала участь у Громадянській війні в Росії, у вторгненні до Бессарабії та в німецько-радянській війні.
Історія з'єднання[ред. | ред. код]
1-ше формування[ред. | ред. код]
74-та стрілецька дивізія була сформована в Новоросійську на базі 22-ї Краснодарської стрілецької дивізії, що дислокувалася у Краснодарі, як 74-та Таманська територіальна стрілецька дивізія Північно-Кавказького військового округу.
У 1939 році на базі з'єднання (в основному з особового складу 221-го Чорноморського стрілецького полку) була сформована 157-ма стрілецька дивізія.
Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР[ред. | ред. код]
У другій половині червня 1940 року в контексті до запланованого вторгнення Радянського Союзу до Бессарабії та Північної Буковини був розгорнутий Південний фронт. 74-та стрілецька дивізія разом з 95-ї, 25-ї, 140-ї стрілецькими дивізіями входили до другого ешелону 9-ї армії. Крім цього, передбачалося застосування 201-ї та 204-ї повітрянодесантних бригад фронтового підпорядкування.
О 14:00 війська 9-ї армії почали операцію із зайняття території Бессарабії. 3 липня радянські війська вийшли на новий кордон з Румунією.
З 8-9 липня війська Південного фронту повернулися до місць постійної дислокації.
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
Операція «Барбаросса»[ред. | ред. код]
На 22 червня 74-та стрілецька дивізія перебувала у складі 48-го стрілецького корпусу 9-ї армії Одеського війьскового округу. 7 червня 1941 року корпус під виглядом великих навчань виступив із району Кіровограда до Бєльців і 14 червня зосередився у визначеному районі[1].
До 2 липня підрозділи дивізії перебували на позиціях на фронті 30-40 км по річці Прут. 2 липня XI армійський корпус противника у складі німецьких 76-ї і 22-ї піхотних дивізій, а також румунської танкової дивізії та кавалерійської бригади форсував Прут і розгорнули наступ у північно-східному напрямку на Могилів-Подільський. Позиції 48-го стрілецького корпусу виявилися прорваними. Наприкінці 3 липня дивізія утримувала кордон Яблона, Мерендень. До 5 липня дивізія відійшла на кордон Стурзешті, Мерендень.
14 липня противник опанував Стойкань. До 16 липня дивізія перейшла до оборони рубежу Гвоздова, Рогожень. 17 липня частини 48-го стрілецького корпусу успішно провели контрудар, відкинувши противника на лінію Дубна, ст. Флорешти, Котюжани. Однак у зв'язку з проривом вермахту на Бердичівському напрямі та зломом оборони Летичівського УР 18 липня було ухвалено рішення відвести Південний фронт на рубіж річки Дністер[1].
19 липня противник форсував Дністер на ділянці між Могилів-Подільським та Ямполем, прорвавши оборону тамтешніх УР. До 21 липня вклинення становило вже 20-25 км у глибину, до того ж з'явився розрив між 18 та 9-ми арміями. 21 липня 74-та стрілецька дивізія займала ділянку оборони по Дністру на ділянці Рибниця, Ягорлик. До 24 липня основні сили дивізії здійснили марш у район Слободзеї.
26 липня частини 48-го стрілецького корпусу разом із 2-м кавалерійським корпусом перейшли у наступ на кодимському напрямку. 74-та сд просунулася до межі Олександрівка, Лабушне. Але, значного успіху контрудар не здобув. Тільки 2-й кк опанував Балту. У цих боях дивізія зазнала значних втрат. 2 серпня 2-й кк був виведений у резерв, а його частини змінила 74-та сд, коли німецько-румунські війська відновили наступ, знову зайнявши Балту і продовживши рух у напрямку Котовська. 6 серпня було ухвалено рішення відвести частини 9-ї та 18-ї армій за Південний Буг[1].
З 7 серпня дивізія разом з іншими частинами 9-ї армії відводилися на нові оборонні рубежі. Формування німецького XXXXVIII моторизованого корпусу прорвалися вздовж р. Інгул до Миколаєва й залишки 9-ї армії виявилися відрізаними супротивником північніше Миколаєва. Вийшовши з оточення, залишки армії продовжили відхід за річку Інгулець, яку подолали 18 серпня.
18 серпня вище командування віддало наказ на відступ 9-ї армії за Дніпро. 176-та та 74-та стрілецькі дивізії переправилися через Дніпро у Берислава. Після переправи через Дніпро до 20 серпня дивізія зосередилася у районі Черненка, Акімова, Новокам'янка.
До 30 серпня дивізія займала оборону по лівому берегу Дніпра на ділянці Ключова, Кринки.
До кінця 3 вересня дивізію зняли з оборонного рубежу і висунуто в район плацдарму противника у Каховки, де її підрозділи вели бої в районі на південь від Каховки. Зазнавши великих втрат, 74-та дивізія була змушена 10 вересня розпочати вихід з оточення у напрямку Григорівка, Павлівка на берегу Сиваша. Під ударами противника дивізія повністю втратила боєздатність і приєднавшись до частин 150-ї сд, вела бої в районі Нової Варваровки. 15 вересня виводилася до тилу на укомплектування в район Терпіння, а 23 вересня передала особовий склад на поповнення 30-ї стрілецької дивізії.
2 жовтня 1941 року моторизовані з'єднання 1-ї танкової групи вермахту прорвалися на стику 261-ї і 230-ї сд в районі Синельникове і почали стрімке просування в південному напрямку, виходячи на позиції 74-ї і 274-ї сд, які займали оборону по Дніпру північніше Запоріжжя. Командування 12-ї армії ухвалило відхід 230-ї, 74-ї і 274-ї сд на рубіж від Василівки до Софіївки. В ході відступу підрозділи дивізії були фактично знищені танковими колонами противника, що прорвалися до радянських військ. Управління відходом було остаточно порушено та окремі групи бійців та командирів виходили з оточення самостійно. З оточення вийшло залишки 74-ї сд та її управління, яких відвели в район Зелений Гай[1].
З 15 жовтня 12А одержала наказ відвести війська до 30 жовтня за р. Бахмутка. До кінця жовтня відійшла на кордон Горлівки.
1942[ред. | ред. код]
З середини квітня і до кінця травня 1942 року дивізія перебувала у складі 12-ї армії, прикриваючи напрямок Дебальцеве-Ворошиловград[1].
До початку літа дивізія у складі 12-ї армії оборонялася на рубежі Веселогорівка, Дебальцеве. 16 липня Південний фронт розпочав відхід із Донбасу на рубіж Ростовського УР. До 20 липня 74-та сд перейшла в підпорядкування 24-ї армії, отримала наказ зайняти оборону в районі гирла Сіверський Донець до Керчика. Дивізія мала прикривати відхід частин 24-ї армії, що відступали за Дон. Через просування моторизованих колон частин дивізії «Гросдойчланд» з плацдарму в районі гирла Донця дивізію передали 37-ій армії із завданням зупинити супротивника по рубежу річки Мокрий Керчик. При відході за Дон війська Червоної армії зазнали великих втрат. Чисельний склад трьох армій Південного фронту (37-ї, 12-ї та 18-ї) становив приблизно 40 тис. осіб. Було втрачено багато артилерії.
27 липня, зважаючи на прорив частин німецького III танкового корпусу з переправ у Роздорської до Манича було ухвалено рішення відвести частини 37-ї армії (156-та, 74-та, 102-га, 347-ма, 295-та, 230-та сд) за Манич. 74-та дивізія з прикордонниками, частинами НКВС обороняла південний берег озера Манич у районі Пролетарська.
29 липня 3-тя танкова дивізія XXXX танкового корпусу захопила Пролетарську і переправу через Манич, до 31 липня у зв'язку з проривом III танкового корпусу вермахту до Сальська по південному березі Манича залишки 37 А були затиснуті в районі Голованівки. 74-та дивізія і два полки НКВС, що обороняли район Пролетарська, під тиском противника відійшли на кордон Бараніки, Новий Єгорлик. 1 серпня зведена оперативна група у складі частин 2-ї гвардійської, 74-ї та 275-ї стрілецьких дивізій відійшла за Єгорлик. На цей час у дивізії залишилося 500 бійців і 11 гармат. 3 серпня залишкам 37-ї армії було наказано відходити на Невинномиськ. Однак шляхи відходу на південь до Ворошиловська вже були перерізані і загін 3-го гвардійського стрілецького корпусу відходив на Північний Кавказ, обходячи Ворошиловськ зі сходу. 5 серпня загін із залишків досяг Іпатова, у 74-ій дивізії перебувало 223 бійця[1].
27 вересня 1942 року 74-та стрілецька дивізія була розформована.
2-ге формування[ред. | ред. код]
14 жовтня 1942 року на базі 134-ї курсантської стрілецької бригади було сформовано 74-ту стрілецьку дивізію 2 формування.
З січня 1943 року з'єднання брало участь у наступі в ході Воронезько-Касторненської операції, діючи з району на схід від Грем'ячого на Кшень. 28 січня 1943 року підрозділи дивізії штурмували висоту «Огірок», на стику трьох областей: Курської, Липецької та Орловської, втративши лише за один день боїв 1006 осіб. У лютому 1943 року 74-та дивізія брала участь у важкій Малоархангельській операції, наступаючи через Ісаково на Малоархангельськ, частиною сил 23 лютого взяла участь у звільненні міста.
На початок Курської битви знаходиться на Ольховатському напрямку під Малоархангельськом у другому ешелоні оборони. У перший же день початку битви розпочала висування у район Протасові. З 6 липня вступила в битву, будучи залученої до контрудару у загальному напрямку на Бутирки, Гнилуша, вела оборонні та наступальні бої, у ході загального наступу Червоної армії опанувала станцію Глазунівка.
13 вересня частини дивізії форсували Десну поблизу села Оболоння Чернігівської області, створили плацдарми та з боями прорвали оборону німецьких військ на Салтиково-Долинському та Обоянському плацдармах. 23 вересня її підрозділи форсували Дніпро поблизу села Комарин і подолавши опір ворога, першими захопили плацдарм на правом березі. Протягом двох тижнів точилися запеклі бої на плацдармі зі змінним успіхом. Потім дивізія вийшла до Прип'яті в районі сіл Крива Гора, Зимовище, вела бойові дії за Чорнобиль.
На початку листопада 1943 року дивізію перекинули на Лютізький плацдарм північніше Києва, звідки 2 листопада вона перейшла в наступ з початком Київської наступальної операції Червоної армії. З боями вийшла до населеного пункту Буча, звідки була перекинута на південь, на захід від Білгородки, де потрапила в оточення, внаслідок контрудара ворожих військ, якийсь час вела бойові дії в оточенні.
Під час Житомирсько-Бердичівської операції дивізія наступала південніше Києва. За станом на 2 лютого 1944 року вела бої у Білоцерківському районі Київської області, частиною сил брала участь у захопленні міста Біла Церква, просунулась на підступи до Умані, контрударом була відкинута назад.
У березні-квітні частини стрілецької дивізії брали участь в Умансько-Ботошанській операції. З'єднання наступало з району північніше Умані у південному напрямку, форсувало річки Гірський Тікич, Південний Буг. 2 квітня 1944 року її підрозділи форсували Прут поблизу Коту-Каменешті (12 кілометрів на південний схід від міста Дарабань). 5 числа билися за оволодіння міста Дорогой.
22-25 квітня дивізія вела бої у населених пунктів Гура-Гумора, Кимнилдич (30 кілометрів на південь від міста Радівці), 07-10 червня тримала оборону по річці Сучава.
У серпні 1944 року в ході Другої Яссько-Кишинівської операції дивізію ввели в бій на другому етапі операції, до кінця серпня вона вийшла на підступи до Бухаресту, звідки була перекинута до румунсько-югославського кордону.
У подальшому брала участь у Белградській наступальній операції, з 28 вересня наступала з району Брза-Паланка на південь, оточуючи з півночі і північного заходу німецьке угруповання на північ від Неготина, потім продовжувала наступ на північний захід, форсувала Дунай, до 10 жовтня вийшла через Пожареваць до Белграду, частиною сил брав участь у визволенні міста. Після завершення операції дивізію передислокували на північний захід, де з 28 жовтня вона брала участь у Будапештській наступальній операції. 7-15 листопада 1944 року, прорвавши оборону противника північніше гирла річки Драва в районі югославського міста Апатина, наступала через Печ. На початок січня 1945 року дивізія вела бої південно-східніше Балатона, продовжила наступ на північ, наступала приблизно з району Озора в загальному напрямку на Секешфегервар, вела важкі бої під час контрударів німецько-угорських військ.
У ході Балатонської оборонної операції у березні 1945 року дивізія відбивала найпотужніший удар німецьких військ, перебуваючи на оборонних позиціях між Шаркерестешем і Балатоном, була змушена відходити на південь, за канал Шіо. Звідти ж, з середини березня 1945 року перейшла в наступ у загальному напрямі на Лепшень в обхід Балатона з півночі, з боями пройшла у районі Веспрема і продовжувала рух на Сомбатгей. 4 квітня вийшла західніше міста, завдала удар на Фрідберг і просувалася далі, закінчивши війну в Східних Альпах.
У 1946 році у зв'язку з демобілізацією Червоної армії розформована.
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- 1-ше формування
- 2-ге формування
- полковник, з 22 лютого 1943 року генерал-майор, Казарян Андранік Абрамович (14 жовтня 1942 — 7 жовтня 1943)
- полковник Кузнєцов Михайло Дмитрович (7 жовтня 1943 — 15 січня 1944)
- підполковник, з 22 лютого 1944 року полковник, Гізатуллін Кутуб Гайнутдинович (15 січня 1944 — 5 жовтня 1944), ТВО
- полковник Сичов Костянтин Олексійович (6 жовтня — 17 листопада 1944)
- полковник, з 19 квітня 1945 року генерал-майор, Зінов'єв Федір Іванович (17 листопада 1944 — травень 1946)
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
| Час | Корпус | Армія | Група армій (округ) |
Штаб |
|---|---|---|---|---|
| Перше формування | ||||
| Друге формування | ||||
| 1942 | ||||
| 1 листопада | 13 А | Брянський фронт | ? | |
| 1943 | ||||
| 1 січня | 13 А | Брянський фронт | ? | |
| 1 квітня | 13 А | Центральний фронт | ? | |
| 1 липня | 15 ск | 13 А | Центральний фронт | ? |
| 1 листопада | 51 ск | 38 А | 1-й Український фронт | ? |
| 1 грудня | 50 ск | 40 А | 1-й Український фронт | ? |
| 1944 | ||||
| 1 лютого | 104 ск | 40 А | 1-й Український фронт | ? |
| 1 березня | 104 ск | 40 А | 2-й Український фронт | ? |
| 1 квітня | 51 ск | 40 А | 2-й Український фронт | ? |
| 1 травня | 50 ск | 40 А | 2-й Український фронт | ? |
| 1 вересня | 75 ск | 53 А | 2-й Український фронт | ? |
| 1 жовтня | 75 ск | 57 А | 3-й Український фронт | ? |
| 1945 | ||||
| 1 лютого | 30 ск | 26 А | 3-й Український фронт | ? |
| 1 березня | 135 ск | 26 А | 3-й Український фронт | ? |
| 1 травня | 104 ск | 26 А | 3-й Український фронт | ? |
Див. також[ред. | ред. код]
- 74-та окрема мотострілецька бригада (РФ)
- 174-та резервна дивізія (Третій Рейх)
- 15-та піхотна дивізія (Велика Британія)
- Земгальська дивізія
- 47-ма (1/2-га Лондонська) піхотна дивізія (Велика Британія)
- 15-та піхотна дивізія (Російська імперія)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
- 74-я стрелковая дивизия(рос.)
- 74 стрелковая дивизия I формирование(рос.)
- 74 стрелковая дивизия II формирование(рос.)
- 74 стрелковая дивизия(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979. С. 249—253 «Освобождение Киева».