Інгул
| Інгул | |
|---|---|
 Впадіння Інгулу в Південний Буг |
|
| Витік | село Бровкове Новомиргородського району Кіровоградської області |
| Гирло | Південний Буг |
| Країни басейну |  Україна Кіровоградська область Миколаївська область |
| Довжина | 354 км |
| Висота витоку | 170 м |
| Середньорічний стік | 8,84 м³/с |
| Площа басейну | 9890 км² |
| Притоки | Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві) |
Інгу́л (Великий Інгул) — річка у Центральній та Півднній Україні, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).
Зміст |
[ред.] Етимологія
Слово Інгул, безсумнівно, має тюркське походження.[1] Найбільш поширеною є версія, що назва Інгул походить від тюркського yeni göl — нове озеро. У документах 16—17 ст. трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 ст. річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).
[ред.] Гідрографія
Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м / с (1,8 км / год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,4 м/км.
Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.
[ред.] Розташування
Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кіровограда. Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на піденний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.
Притоки Інгулу: Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві); та інші.
На річні побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.
[ред.] Іхтіофауна
У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найбільш невибагливі риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.
[ред.] Використання
Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.
[ред.] Визначні місця над Інгулом
Високо над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на прекрасному березі Софіївського водосховища знаходиться «Перлина степу» — дивно красивий Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.
У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульскій», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.
[ред.] Топоніми річки Інгул
[ред.] Міста
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела
- Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
- Експедиція річкою Інгул.
- Інгул, що причаївся.
- (рос.) Река Ингул (Великий Ингул).
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||||
|
|||||||||||||||||||
