Віденська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віденська операція
Німецько-радянська війна
Віденська операція.jpg
Радянські бійці на вулицях Відня. Квітень 1945 року.
Дата: 16 березня 1945 — 15 квітня 1945
Місце: Відень, Австрія
Результат: перемога Червоної Армії
Сторони
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg Болгарія
Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Командувачі
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg Малиновський Родіон Якович
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg Толбухін Федір Іванович
Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg Володимир Стойчев
Flag of German Reich (1935–1945).svg Вільгельм Біттріх
Військові сили
Другий Український фронт
Третій Український фронт
Дунайська військова флотилія
Група армій «Південь»
Втрати
18,000 загиблих 20,000 загиблих
50,000 полонених

Віденська операція — наступальна операція військ Другого та Третього Українських фронтів, за підтримки 1-ї болгарської армії, з метою розгрому німецьких військ у західній Угорщині та східній Австрії. Розпочалася 16 березня 1945 року, закінчилася 15 квітня того ж року.

Напередодні операції[ред.ред. код]

Завдання на підготовку і проведення Віденської наступальної операції була поставлена ​​перед командувачами 2-м і 3-м Українськими фронтами 17 лютого 1945 року. Віденський басейн був останнім доступним для Німеччини джерелом нафти. Втрата Відня відкривала радянським військам шлях у південні райони Німеччини.

Після успішного завершення Балатонської операції склалися нові умови для радянського наступу на Відень. 3-й Український фронт мав завдати головний удар.

Німецьке командування вважало, що Червона армія не повинна була ні за яку ціну здобути Відень. Вермахт хотів зупинити та витиснути з Австрії радянські війська, щоб встигнути заключити сепаратне перемир'я з США та Англією, тому гітлерівці зосередили значну частину своїх сил на шляху до Відня.

Сили сторін[ред.ред. код]

Другий Український фронт (46 армія), під командуванням Маршала Радянського Союзу Р. Я. Маліновського.

Третій Український фронт (1 повітряна армія, 2 танкових, 1 механізований та 1 кавалерійський корпуси та ін.), під командуванням Маршала Радянського Союзу Ф. І. Толбухіна.

Дунайська військова флотилія.

Радянським частинам протистояла німецька група армій «Південь» (3-я угорська, 6-а німецька, 6-а та 2-а танкові армії, а також частина сил групи армій «F»), під командуванням досвідченого генерала Отто Велера.

Хід операції[ред.ред. код]

Війська 3-го Українського фронту завдали удар у фланг німецьких військ. Бої йшли вдень і вночі. Але маневри і перегрупування не допомогли німецьким з'єднанням утримати фронт, вони змушені були відійти на другий оборонний рубіж щоб уникнути оточення.

17 березня почався наступ військ 2-го Українського фронту, за участю Дунайської військової флотилії. У результаті була оточена і знищена велика угруповання противника. 4 квітня радянські війська визволили столицю СловаччиниБратиславу.

Командувач військами 3-го Українського фронту Федір Толбухін звернувся до жителів Відня: «Граждане Вены! Помогайте Красной армии в освобождении столицы Австрии, вкладывайте свою долю в дело освобождения Австрии от немецко-фашистского ига!»

6 квітня почався штурм Відня. Наступ на Відень йшов одночасно з трьох сторін силами чотирьох армій. Залишки німецьких військ чинили запеклий опір. 7 квітня радянськими бійцями було встановлено у чотирьох пунктах Відня червоні прапори. З цього моменту настає незворотний кінець пануванню Німеччини на території Австрії.

10 квітня запеклі бої йшли вже за центр міста. Радянські десантники вели запеклі бої в районі Імперського моста, який був потужним вузлом німецької оборони. 13 квітня частини східного угруповання противника капітулювали. Залишки німецьких військ почали відхід із західних районів міста.

Вночі 11 квітня бійці 4‑ї гвардійської армії форсували Дунайський канал, 13 квітня було розміновано Імперський міст та знищено залишки німецьких частин. Відень був визволений. Далі радянська армія розпочала переслідування розбитих нацистських з'єднань. 15 квітня вона вийшла на північний берег р. Драва.

Результат[ред.ред. код]

Пам'ятник солдатам Червоної Армії у Відні
Реверс сучасної монети банку Росії, номіналом 3 рублі

В результаті радянського наступу було розгромлене велике угруповання противника. Війська 2-го і 3-го Українських фронтів завершили визволення Угорщини, звільнили східні райони Австрії з її столицею — Віднем.

Німеччина втратила контроль над великим індустріальним центром — Віденським промисловим районом, а також важливим в економічному відношенні Надьканізькім нафтовим районом.

Був покладений початок відновленню австрійської державності. В ході наступу були звільнені сотні населених пунктів. Серед них в Австрії міста: Брук, Вінер-Нойштадт, Глогніц, Корнойбург, Неункірхен, Флорідсдорф, Айзенштадт; в Угорщині: Шопрон, Надьканіжа, Веспрем, Девечер, Естергом, Залаегерсег, Сомбатгей, Капувар, Кьорменді, Кесег, Кестель, Комаром, Мошонмадяровар, Марцалі, Надьбайом, Папа, Надьятад, Секешфехервар, Татабанья, Сомбатхей та інші.

З німецької сторони загинуло та було взято в полон понад 130000 солдатів.

Радянська армія втратила більше 41 359 (враховуючи болгарських солдатів), а також було госпіталізовано близько 136 386 чоловік[1].

На честь звільнення столиці Австрії всі радянські бійці, які брали участь в операції, були нагороджені медаллю «За взяття Відня» (рос. За взятие Вены).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коллектив авторов. Россия и СССР в войнах ХХ века: Потери Вооружённых Сил / Г. Ф. Кривошеев. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — С. 306. — 608 с. — (Архив). — 5 000 экз. — ISBN 5-224-01515-4

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]