Балатонська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 46°59′ пн. ш. 18°21′ сх. д. / 46.983° пн. ш. 18.350° сх. д. / 46.983; 18.350

Балатонська операція
Bundesarchiv Bild 146-1989-105-13A, Ungarn, deutscher Rückzug.jpg
Німецькі підрозділі в районі озера Балатон, березень 1945
Дата: 6 – 16 Березня 1945
Місце: Угорщина Угорщина, район озера Балатон
Результат: Перемога Червоної Армії
Сторони
Третій Рейх Німеччина
Flag of Hungary (1920–1946).svg Королівство Угорщина
СРСР СРСР
Болгарія Болгарія
Командувачі
Третій Рейх Йозеф Дітріх
6-а танкова армія
СРСР Федір Толбухін
Третій Український фронт
Військові сили
431,000 солдат
700 одиниць бронетехніки[1]
465,050 солдат[2]
Втрати
12,358 вбито, поранено
та пропало без вісті.
31 танків[1]
За радянськими даними: понад 40,000 загиблих та поранених
8,492 вбито та пропало без вісті
24,407 поранених та хворих[2]


Балато́нська опера́ція — оборонна операція угруповання 3-го Українського фронту СРСР та частин болгарської армії, що тривала протягом 6—15 березня 1945 року в районі озера Балатон (Угорщина). Внаслідок Балатонської операції силам Червоної армії вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, завдяки чому зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у Другій світовій війні.

Передумови[ред.ред. код]

Після Будапештської операції війська 2-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Родіон Малиновський) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Федір Толбухін) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка Грон, Естергом, Гант, озеро Балатон, Барч, північний берег ріки Драви до ріки Дунай (див. схему), готуючись до наступу на Відень.

Сили сторін[ред.ред. код]

Німецькі та угорські війська розпочали операцію «Весняне пробудження» (нім. Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на ріку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, Австрії та південної Німеччини, і відтягнути разом з тим частину сил сталінської армії з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла група армій «Південь» (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 гармат і мінометів, 1600 танків і штурмових гармат, понад 800 бронетранспортерів і 850 літаків).

Німецькі та угорські війська[ред.ред. код]

Радянські війска[ред.ред. код]

Хід подій[ред.ред. код]

Головного удару в напрямі на Дунай між озерами Веленце і Балатон завдавало ударне угруповання в складі 6-ї танкової армії СС та 6-ї піхотної армії. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних артилерійських установок на 1 км фронту. Комадування 3-го Українського фронту визначило задум німецького командування і не припиняючи підготовки до наступу на Віденському напрямі, було зміцено оборону, згідно з усіма вимогами тогочасного воєнного мистецтва. З 6 по 15 березня союзники вклинилися в оборону 3-го Українського фронту на глибину 12—25 км, але, втративши 40 тисяч солдатів та офіцерів, 500 танків і штурмових гармат, понад 300 польових гармат та мінометів і, вичерпавши свої резерви, змушені були перейти до оборони.

Наслідки[ред.ред. код]

Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Frieser, Karl-Heinz; Klaus Schmider, Klaus Schönherr, Gerhard Schreiber, Kristián Ungváry, Bernd Wegner (2007) (in German). Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg — Vol. 8: Die Ostfront 1943/44 — Der Krieg im Osten und an den Nebenfronten. Deutsche Verlags-Anstalt München 2007, ISBN 3-421-06235-8, Pages 942–943
  2. а б G.F. Krivosheyev, 'Soviet Casualties and Combat Losses in the twentieth century', London, Greenhill Books, 1997, ISBN 1-85367-280-7, Page 110