Імператор Судзін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імператор Судзін
яп. 崇神天皇
Народився 147 до н. е.
Помер 9 січня 29 до н. е.
Країна Японія
Діяльність правитель
Знання мов японська
Посада імператор Японії
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Кайка
Мати Ikagashikome no Mikotod
Брати, сестри Princess Mimatsuhimed, Hikoimasud і Prince Hikofutsuoshinomakotod
У шлюбі з Empress Mimakihimed
Діти Імператор Суйнін, Princess Kunikatahimed, Princess Chichitsukuyamatohimed, Prince Yamatohikod, Prince Toyokiirihikod, Toyosukiirihime no mikotod, Princess Nunakiirihimed, Princess Toochiniirihimed, Yasakairihime no mikotod і Q14759414?

Імператор Судзін (яп. 崇神天皇, すじんてんのう, судзін тенно [1]; 148 до Р.Х. — 9 січня 29 до Р.Х.) — 10-й Імператор Японії, синтоїстське божество, напівлегендарний монарх. Роки правління — 17 лютого 97 до Р.Х. — 9 січня 29 до Р.Х.[2].

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Імператор Судзін був другим сином Імператора Кайки і Ікаґасікоме но мікото.

У лютому 130 до Р.Х. Кайка став кронпринцом, а після смерті свого батька 23 травня 98 до Р.Х., 17 лютого 97 до Р.Х. успадкував його трон. Він правив 68 років як 10-й Імператор Японії. Його резиденція знаходилась у палаці Сікі но Мідзукакі но мія (磯城瑞籬宮) у краю Ямато, на території сучасного міста Сакураї префектури Нара.

На відміну від «восьми монархів, невідомих історії» про Імператора Судзіна існують розлогі записи його діянь у «Записах про справи давнини» та «Анналах Японії». В сучасній японській історіографії його вважають реальним вождем яматоських племен, першим окімі, який жив у 4 столітті[3]. Через те, що в давньояпонських хроніках вперше згадуються події загальнояпонського масштабу, існує теорія, що Судзін був першим яматоським монархом, який підкорив своїй владі весь Японський архіпелаг[4].

Згідно з «Анналами Японії» за правління Імператора Судзіна відбулися такі події:

Помер Імператор Судзін 9 січня 29 до Р.Х.. Згідно з переказами «Записів про справи давнини» йому було 120, а згідно з «Анналами Японії» — 168 років. Поховали монарха в мавзолеї Касуґа но Яманобе но Мітіномаґарі но Оканоуе (山邊道勾岡上陵), на території сучасного міста Тенрі префектури Нара.

Наступником Імператора Судзіна став його третій син Ікуме Ірібіко Ісаті но мікото, майбутній Імператор Суйнін, народжений від дружини Мімакі Хіме но мікото.

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
(1) Дзімму
 
Каму Яї Мімі
 
рід О
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(2) Судзей
 
(3) Анней
 
(4) Ітоку
 
(5) Косьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аматарасі
 
ріл Вані
 
 
(8) Коґен
 
Обіко
 
рід Абе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(6) Коан
 
(7) Корей
 
 
Момосо
 
 
(9) Кайка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кібіцу
 
 
Хікофуцуосі
 
Янусіосі
 
Такеуті но Сукуне
рід Соґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вакатаке
 
рід Кібі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(10) Судзін
 
Тойокіїрі
 
рід Кену
 
 
Ямато Такеру
 
(14) Тюай
 
(15) Одзін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(11) Суйнін
 
(12) Кейко
 
 
(13) Сейму
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тойосукіїрі
 
 
Ямато
 
 
Іокіїрі
 
  ◇
 
Накацу
(Одзін)
 
 
 
 
 
 
 
Хікоімасу
 
Тамба
 
 
Нутесіваке
 
рід Ваке
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  ◇
 
  ◇
 
Окінаґа
 
Дзінґу
(Тюай)
 
 
 
 


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посмертне ім'я — Мімакі Ірібіко Ініе но Сумера но мікото (御間城入彦五十瓊殖天皇) або Хацукуні Сірасу Сумера но мікото (御肇國天皇). Китаїзована форма посмертного імені — Судзін, «шановане божество».
  2. Усі дати подані за європейським календарем.
  3. Припускають, що Імператор Судзін помер у 318 або 238 році. Еґамі Наміо, автор «теорії вершників», вважав Судзіна вождем кочових племен, які прийшли в Японію з Південної Кореї, району Мімана, і заснували на архіпелазі нову державу. Представники поміркованої історіографії вбачають у ньому реального лідера прото-державного утворення в районі сучасної префекутруи Нара, який поширив свою владу на регіон Кінкі.
  4. Про об'єднання Японії свідчать дані «Записів про справи давнини» і «Анналів Японії» , але їх істиність ставиться сучасними істориками під сумнів.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • 笠原英彦『歴代天皇総覧 : 皇位はどう継承されたか』 東京、中央公論新社、2001.(яп.)
(Касахара Хідехіко. Збірник правивших Імператорів Японії: як успадковувався монарший титул. Тюокорон-сінся, 2001.)
  • 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) 東京、学研 、2003. (яп.)
(Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. (Серія «Історичні портрети»). Ґаккен, 2003.)
  • 『新編 日本史辞典』 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. (яп.)
(Нове видання. Словник історії Японії. Токьо-соґенся, 1994. — С.544—555.)