Перейти до вмісту

Імператор Сьоко

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Імператор Сьоко
яп. 称光天皇 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 травня 1401 Редагувати інформацію у Вікіданих
Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 серпня 1428 (27 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Kurodod, Хейан-кьо Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняFukakusa no Kita no Misasagid Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЯпонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсуверен Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаімператор Японії Редагувати інформацію у Вікіданих
РідJimyōin lined Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІмператор Ґо-Комацу Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиHinonishi Motokod Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриOgawa no miyad і Іккю Содзюн Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зHino Mitsukod, Itsutsuji Asakod і Q109262419? Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Імператор Сьоко́ (яп. 称光天皇, しょうこうてんのう, сьоко тенно; 12 травня 1401 — 30 серпня 1428) — 101-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 5 жовтня 1412 — 30 серпня 1428[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Старший син імператора. Його матір'ю була Хінонісі Мотоко, чия родина за жіночою лінією була пов'язана з родом Асікаґа. Замолоду звався Міхіто. 1411 року отримав титул принца, а невдовзі провів гемпуку (церемонію повноліття) під орудою сьогуна Асікаґа Йосімоті. 1412 року його батько зрікся трону на його користь, що було порушенням угоду Мейтоку з Південним двором. Разом з тим Ґо-Комацу став верховним імператором, намагаючись здійснювати фактичне управління, що спричинило тертя з сьогуном Асікаґа Йосімоті. 1414 року повстав прихильник колишнього імператора Ґо-Камеями — Кітакабане Міцумаса, сюго провінції Ісе. Лише 1415 року вдалося вирішити цю проблему, переважно перемовинами.

Навесні 1422 року стан здоров'я імператора почав погіршуватися, і до червня його хвороба прогресувала настільки, що навіть його лікарі втратили надію. У грудні імператор оклигав. За цих обставив його батько у серпні 1423 року вирішив зробити молодшого брата — принцу Огаву — спадкоємцем трону. У лютому 1425 року останній раптово помер. Тому верховний імператор обрав Фусіні-но-сія Садафусу (онука імператора Суко) спадкоємцем трону, що викликало невдоволення Сьоко, що змісив Садафусу постригтися у ченці. Такі події створили непевність у спадковостітрону, що дозволило невдаволеним представникам Південного двору спричнити декілько повстань по країні.

1428 року імператор тяжко захворів на застуду чи грип, тому під впливом батька і сьогуна Асікаґа Йосімоті всиновив Хікохіто, праонука імператора Суко, якого призначив спадкоємцем трону. Того ж року імператор помер, а влада перейшла до Хікохіто, що став відомий як імператор Ґо-Ханадзоно.

Генеалогічне дерево

[ред. | ред. код]
 
 
Харухіто
 
 
 
 
 
(1) Коґон
 
(3) Суко
 
Йосіхіто
 
 
Садафуса
 
(102) Ґо-Ханадзоно
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(2) Комьо
 
 
 
 
Садацуне
 
 
 
 
 
 
 
 
Тьодзьохо
 
 
(4) Ґо-Коґон
 
(5) Ґо-Ен'ю
 
(6 / 100) Ґо-Комацу
 
(101) Сьоко
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дзюнсінай
 
 
Оґава
 
 



Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Усі дати подані за європейським календарем.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Імператор Сьоко // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання

[ред. | ред. код]