Імператор Ґо-Ханадзоно
| Імператор Ґо-Ханадзоно | |
|---|---|
яп. 後花園天皇  | |
 | |
| Народився | 10 липня 1419 |
| Помер | 18 січня 1471 (51 рік) Muromachi Palaced, Кіото, Японія ·Cerebral apoplexyd |
| Поховання | Jōshōkō-ji Templed |
| Країна | Японія |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | японська |
| Посада | імператор Японії |
| Рід | Jimyōin lined |
| Батько | Fushimi-no-miya Sadafusa-shinnōd |
| Мати | Niwata Yukikod |
| Родичі | Імператор Ґо-Комацу, Hinonishi Motokod, Fushimi-no-miya Sadatsune-shinnōd[1], Q110267896?[1], Gyōin-hosshinnōd і Fushimi-no-miya Kunitaka-shinnōd[2] |
| Брати, сестри | Fushimi-no-miya Sadatsune-shinnōd |
| У шлюбі з | Ōinomikado Nobukod, Hino Satokod і Q115596581? |
| Діти | Імператор Ґо-Цутімікадо |
| Автограф |  |
 | |
Імператор Ґо-Ханадзо́но (яп. 後花園天皇, ごはなぞのてんのう, ґо-ханадзоно тенно; 10 липня 1419 — 18 січня 1471) — 102-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 7 вересня 1428 — 21 серпня 1464[3].
Імператор Ґо-Ханадзоно народився 10 липня 1419 року. Він був первістком принца Садафуси, правнуком Імператора Суко[4]. Матір'ю хлопчика була фрейліна Нівата Юкіко, донька тимчасового старшого радника Нівати Цунеарі. Новонародженому дали ім'я Хікохіто[5].
1428 року, у зв'язку зі смертю Імператора Сьоко, який не мав синів, лінія Імператора Ґо-Коґона перервалася. Тому згідно з волею батька покійного, Верховного Імператора Ґо-Комацу, спадкоємцем обрали первістка принца Садафуси. Того ж року Верховний Імператор усиновив хлопця і передав йому монарший престол, а наступного року організував церемонію інтронізації. Завдяки цьому японський трон повернувся до головної чоловічої лінії гілки Дзімьоїн Імператорського роду[5]. Але представники Південного двору невважали Ґо-Ханадзоно законним. Тому вже того ж року повстав Кітакабане Міцумаса у провінції Ісе, висунувши претендентом на трон принца Оґуру-но-мію (онука колишнього імператора Ґо-Камеями). Невдовзі останній загинув у битві. Але нащадки Південного двору продовжували підбурювати заклади, створивши так званний Пізній Південний двір.
В перші роки правління імператора Ґо-Ханадзоно реальна влада в Імператорському дворі належала ексімператору Ґо-Комацу. Проте після смерті останнього в 1433 році, молодий монарх розпочав одноосібне керування країною. Його доба припала на період активізації антиподаткового провінційного руху, повстання Пізнього Південного двору в провінції Ямато у 1437—1438 роках, боротьби регіону Канто за унезалежнення від сьоґунату Муроматі 1438 року та вбивство сьоґуна Асікаґи Йосінорі 1441 року[5].
1443 року прихильники Пізнього Південного двору захопили імператорський палц, викравши два з трьох священних скарбів (меч і яшму) та імператорську печатку, за цим втекли на гору Хієй, але швидко були переможені. Невдовзі за підтримки кланів провінції Ямато представники Пізнього Південного двору створили бази в центрами в Кітаямі та Санноко. У 1444—1446 роках урядовим військам довелося придушувати нове повстання в горах Йосіно. 1457 року вдалося вбити братів з роду Тамаґава но Мія — нащадків імператора Тьокея, які контролювали Кітаяму та Санноко.
1464 року імператор Ґо-Ханадзоно передав своєму сину Фусахіто монарший престол, а сам прийняв титул Верховного Імператора. 1467 року, зі спалахом великої смути Онін, що переросла у всеяпонську громадянську війну, він постригся в ченці під іменем Енманті[5][6].
18 січня 1471 року імператор Ґо-Ханадзоно помер у 52-річному віці від інсульту. Його поховали в гробниці Нотіноямаґуні[7], на півночі Кіото.[5][8].
Був здібним поетом, складав вірші-вака, з яких 12 увійшли до антології «Сінсьоку Кокін-сю», 11 — «Сінсен Цукуба-сю». Також є відомим його щоденник «Ґо-Ханадзоно-ін Ґокі».
| Харухіто | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (1) Коґон | (3) Суко | Йосіхіто | Садафуса | (102) Ґо-Ханадзоно | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (2) Комьо | Садацуне | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тьодзьохо | (4) Ґо-Коґон | (5) Ґо-Ен'ю | (6 / 100) Ґо-Комацу | (101) Сьоко | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дзюнсінай | Оґава | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (102) Ґо-Ханадзоно | (103) Ґо-Цутімікадо | (104) Ґо-Касівабара | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (105) Ґо-Нара | (106) Оґіматі | Санехіто | (107) Ґо-Йодзей | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рьодзіхо | Тосітада | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тосіхіто | Тадаюкі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б https://geocity1.com/okugesan_com/gohanazono.htm
- ↑ https://geocity1.com/okugesan_com/gotsuchimikado.htm
- ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
- ↑ Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 35.
- ↑ а б в г д Імператор Ґо-Ханадзоно // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ яп. 円満智, えんまんち.
- ↑ 後山国陵, のちのやまぐにのみささぎ, ноті но ямаґуні но місасаґі.
- ↑ Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 13 липня 2010.
- Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
- Історія Імператорів
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Імператор Ґо-Ханадзоно // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69))
- (яп.) Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.]
| Яйой | |
|---|---|
| Період Ямато | |
| Період Асука (552—710) | |
| Період Нара (710—794) | |
| Період Хейан (794—1185) | |
| Період Камакура (1185—1333) | |
| Північний Двір (1333—1392) | |
| Період Муроматі (1333—1603) | |
| Період Едо (1603—1868) | |
| Сучасність (1868-сьогодні) | |
