Перейти до вмісту

Апвелінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Якщо вітер дме паралельно узбережжю в південній півкулі (наприклад, вздовж узбережжя Перу, де вітер дме на північ), перенесення Екмана може призвести до чистого руху поверхневих вод на 90° ліворуч, що може призвести до підняття узбережжя.[1]

Апвелінг (від англ. upwelling) — підйом глибинних вод у верхні шари океану.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Найчастіше виникає при згінних вітрах у прибережних районах, де під дією направлених вітрів і течій відбувається підняття вод з глибин 100—300 м. Сумарна площа виявів постійного апвелінгу в сучасному океані оцінюється близько 1 млн км² за середньої вертикальної швидкості підйому 1 м/добу. З апвелінгом пов'язують утворення деяких видів корисних копалин, зокрема фосфоритів. На це вказує палеогеографічна реконструкція фосфоритоносних басейнів докембрію і фанерозою. Найбільші фосфоритові родовища сформувалися на океанських шельфах, що омивалися потужним апвелінгом. Циркуляція океанських вод у процесі апвелінгу сприяла винесенню з океанічних глибинних вод великої маси холодної води з розчиненими в них фосфором, кремнієм, азотом та іншими біогенними компонентами. Під дією різних факторів — фізико-хімічних, біогенних відбувалася концентрація фосфоритів у прибережній зоні, на шельфах.

Апвелінги виникають в результаті особливої динаміки вод: у відкритому океані — у районах дивергенції течій, а в прибережній зоні апвелінгу це ефект, що зумовлений згінними вітрами.

Апвелінг в Чорному морі

[ред. | ред. код]

В Чорному морі основна течія, що рухається проти годинникової стрілки вздовж узбережжя, формує масштабний кругообіг вод. Вітер також впливає на переміщення поверхневих мас і створення менших течій, а рельєф дна й ефект Коріоліса визначають глибинні рухи. Апвелінг дуже часто спостерігається поблизу західного узбережжя Чорного моря та викликає підняття холодних, збагачених поживними речовинами вод із глибин. Це явище забезпечує надзвичайно високу біологічну продуктивність регіону[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 432 с. (с. 17)
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Океанографическая энциклопедия / Под ред. Р. М. Деменицкой, Г. И. Баранова, В. В. Панова и др. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 632 с. (с. 21—22)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Апвелинг // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 10.

Примітки

[ред. | ред. код]