Апвелінг

Апвелінг (від англ. upwelling) — підйом глибинних вод у верхні шари океану. Найчастіше виникає при згінних вітрах у прибережних районах, де під дією направлених вітрів і течій відбувається підняття вод з глибин 100—300 м. Сумарна площа виявів постійного апвелінгу в сучасному океані оцінюється близько 1 млн км² за середньої вертикальної швидкості підйому 1 м/добу. З апвелінгом пов'язують утворення деяких видів корисних копалин, зокрема фосфоритів. На це вказує палеогеографічна реконструкція фосфоритоносних басейнів докембрію і фанерозою. Найбільші фосфоритові родовища сформувалися на океанських шельфах, що омивалися потужним апвелінгом. Циркуляція океанських вод у процесі апвелінгу сприяла винесенню з океанічних глибинних вод великої маси холодної води з розчиненими в них фосфором, кремнієм, азотом та іншими біогенними компонентами. Під дією різних факторів — фізико-хімічних, біогенних відбувалася концентрація фосфоритів у прибережній зоні, на шельфах.

Апвелінги виникають в результаті особливої ​​динаміки вод: у відкритому океані — у районах дивергенції течій, а в прибережній зоні апвелінгу це ефект, що зумовлений згінними вітрами.

Див. також

• Даунвелінг

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Апвелинг // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 10.