Гайот
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гайо́ти, гійоти (від імені першовідкривача, американського географа і геолога А. Гюйо) — ізольовані плосковершинні підводні гори, зазвичай вулканічного походження.
Припускають, що вирівнювання вершин обумовлено абразією або субаеральною денудацією з наступним зануренням стародавніх вулканічних островів у води океану.
Поширені головним чином в Тихому океані. Окремі гайоти є також в Атлантичному та Індійському океанах.
Вершини гайотів на глибині від 200 до 2 500 метрів (при глибині менше 200 м вживають термін банка).
Література[ред. • ред. код]
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 49(рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
- (рос.) Магелланові гори Тихого океану — програма досліджень внутрішньоплитового вулканізму крейдової епохи Інституту океанології Російської академії наук.
