Поверхня Мохоровичича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Світова мапа з глибиною Мохо.

Пове́рхня Мохоровичи́ча, також Розрив Мохоровичича, або Мохо (англ. Mohorovičić discontinuity, хорв. Mohorovičićev diskontinuitet) — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами.

Встановлена в 1909 р. хорватським сейсмологом А. Мохоровичичем (1857 — 1936). Досліджуючи показники сейсмічних хвиль, спричинених землетрусом поблизу Загреба у 1909 році, він помітив, що деякі хвилі поширювалися раніше за інші. Вчений пояснив це зміною густини середовища всередині Землі (на глибині 30 км).

Діаграма глибинної будови Землі за геофізичними даними (швидкості поздовжніх та поперечних сейсмічних хвиль, розрахункова густина речовини, температура та тиск).

Література[ред.ред. код]