Збройні сили Пакистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Збройні сили Пакистану
پاک مسلح افواج
 Пакистан
Пакистан Пакистан
Засновані 1947
Командування
Командувач Халід Шамім Вінн
Людські ресурси
Активні службовці 1 451 000[1]

Commons-logo.svg Збройні сили Пакистану у Вікісховищі

Пакиста́нські збройні си́ли (урду پاک مسلح افواج) — військова організація Ісламської Республіки Пакистан, призначена для оборони Республіки, захисту свободи й незалежності Пакистану, одне з найважливіших знарядь політичної влади. Збройні сили Пакистану займають 7 місце у світі за чисельністю[2]. Пакистанські збройні сили було утворено після того, як країна здобула незалежність від Британської імперії 1947 року.

З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці[3]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.

Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.

Президент Пакистану є верховним головнокомандувачем збройних сил Пакистану.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Збройні сили Пакистану[4]
Види збройних сил:
Сухопутні війська (включаючи Національну гвардію),
Військово-морські сили (включаючи морську піхоту),
Військово-повітряні сили,
Берегова охорона
Призивний вік і порядок комплектування: Збройні сили Пакистану комплектуються на добровільних засадах особами чоловічої статі у віці від 17 до 23 років; станом на 2009 рік у флоті та авіації Пакистану є жінки-військовослужбовці.
Людські ресурси, доступні для військової служби: чоловіки у віці 16-49: 45 829 360

Жінки у віці 16-49: 41 716 682 (оцінка 2010)

Людські ресурси, придатні до військової служби: чоловіки у віці 16-49: 35 774 936

Жінки у віці 16-49: 34 572 451 (оцінка 2010)

Людські ресурси, які щороку досягають призивного віку: чоловіки: 2 144 574

жінки: 2,000,479 (оцінка 2010)

Військові витрати — відсоток від ВВП: 3 % (2006)

46 місце у світі[5]

Організаційна структура[ред.ред. код]

Військові з'єднання[ред.ред. код]

  • Корпуси: корпус у сухопутних війська Пакистану складається з двох та більше дивізій. Ним командує генерал-лейтенант. Нині пакистанська армія налічує 9 корпусів.
  • Дивізії: кожна дивізія знаходиться під командуванням генерал-майора та має у своєму складі три бригади. Піхота, артилерія, сапери та підрозділи зв'язку йдуть у доповнення до логістики (постачання й обслуговування) з метою забезпечення незалежної діяльності. За винятком дивізій, що діють у горах, всі дивізії мають, принаймні, одну танкову частину, деякі з них навіть більше — залежно від роду їхньої діяльності. Піхотна дивізія — найбільша за чисельністю. До складу дивізії, як правило, входять три піхотні бригади. Разом у сухопутних військах Пакистану є 19 піхотних дивізій, дві бронетанкові та 1 артилерійська дивізія.
  • Бригади: бригада перебуває під командуванням бригадного генерала і складається з 3-х чи більше батальйонів різних родів військ. Окрема бригада складається з артилерійських, піхотних, механізованих підрозділів та підрозділів підтримки й забезпечення. Така бригада не може бути частиною дивізії та перебуває під безпосереднім командуванням корпусу.
  • Полки: кожним полком командує полковник і має у своєму складі приблизно від 600 до 900 солдат. Ця цифра змінюється залежно від роду діяльності полку. Полк складається з трьох або чотирьох батарей, кожною з яких командує майор і складається з окремих підрозділів (які у свою чергу поділяються на взводи та дружини).[8]

Роди військ[ред.ред. код]

  • Бронетанковий корпус[9]
  • Артилерія[9]
  • Армійська ППО[9]
  • Інженерія[9]
  • Армійський авіакорпус[9]
  • Піхота[9]
    • Панджабський полк[9]
    • Белудзький полк[9]
    • Полк прикордонних сил[9]
    • Полк Вільного Кашміру[9]
    • Сіндський полк[9]
    • Північний легкопіхотний полк[9]

Пакистанський флот налічує близько 24000 чоловік персоналу і ще 5000 перебувають у резерві[10]. ВМС включають до свого складу невеликий відділ військово-морської авіації 2-тисячний загін воєнізованої берегової охорони, який захищає виняткову економічну зону Пакистану[10]. ВМС включають до свого складу також Групу спеціального призначення командос, а також підрозділ морської піхоти, які розміщуються в місті Карачі. Бійці спецназу та морські піхотинці разом налічують близько 2000 особового складу. Пакистанський флот, останнім часом, почав задіяти жінок на бойових позиціях та на адміністративних посадах, ставши одним з небагатьох флотів ісламських республік, які пішли на це.[11]


У ВПС служать 65 000 солдат та офіцерів (включаючи 3 000 пілотів). Є близько 925 бойових, транспортних та навчальних літаків[12].


На чолі батальйонів берегової охорони стоять офіцери у званні підполковників, прикомандировані з армії. Батальйони дислокуються у таких містах:

Законодавство про збройні сили[ред.ред. код]

Відповідно до конституції Пакистану армія відповідає за проведення військових операцій. Глава 2, частина XII конституції таким чином визначає мету і призначення збройних сил:[13]

  • Під управлінням федерального уряду збройні сили мають захищати Пакистан від зовнішньої агресії чи загрози війни.
  • За необхідності, збройні сили Пакистану зобов'язані надати допомогу цивільній владі в межах правових норм.

Історія[ред.ред. код]

1947–1958[ред.ред. код]

Після розподілу Британської Індії Пакистан отримав шість танкових, вісім артилерійських і вісім піхотних полків, Індія ж отримала 12 танкових, 40 артилерійських і 21 піхотний полк.[14] Остерігаючись, що Індія захопить Кашмір — іррегулярні сили кашмірців: скаути й племінні групи виступили проти Магараджі Кашміру 1947 року. Це призвело до індо-пакистанської війни 1947 року. Регулярні частини збройних сил Пакистану почали брати участь у конфлікті пізніше, але були зупинені після того, як начальник штабу Армії, британський офіцер Френк Мессерві, відмовився підкорятись наказам пакистанського лідера Джинни.[14] Після припинення вогню до конфлікту втрутилась ООН. Пакистан зайняв північно-західну частину Кашміру, а Індія всі решту.

У травні 1954 року в Карачі між США і Пакистаном було підписано двосторонню угоду про військову допомогу[15].

У 1950-их роках після підписання зі Сполученими Штатами та Великою Британією двох угод про взаємну оборону збройні сили Пакистану отримали значні обсяги військової та економічної допомоги.

1954 року Пакистан вступив у блок під назвою Багдадський пакт, який згодом отримав назву Організація центрального договору. Також Пакистан вступив до Організації договору Південно-Східної Азії[16].

1958–1969[ред.ред. код]

Вперше збройні сили захопили владу в Пакистані 1958 року, коли генерал Айюб Хан прийшов до влади в результаті безкровного перевороту. Напруженість у стосунках з Індією тривала й у 1960-их, коли почали відбуватись перестрілки на кордоні. 1965 року Пакистан розпочав Операцію Гібралтар, це була спроба захопити Кашмір, яка за підсумком вилилась у Індо-пакистанську війну 1965 року.[17] Після того, як збройні сили Пакистану проникли на територію сусідньої держави, Індія почала масштабний контрнаступ і в результаті тритижневих боїв втрутилась ООН. Між Індією та Пакистаном була підписана Ташкентська декларація, в результаті війни не відбулось жодних територіальних змін.

1969 року сталось повстання проти генерала Айюб Хана, в результаті останній залишив свій пост пост президента на користь генерала Яхья Хана.

1969–1977[ред.ред. код]

За часів правління генерала Яхья Хана бенгальський народ Східного Пакистану протестував проти різних політичних та економічних умов, які були встановлені для них Західним Пакистаном. Зрештою у Східному Пакистані спалахнули масові громадянські заворушення. Хоча збройні сили намагались придушити повстання і припинити убивства кількох десятків тисяч громадян бенгальськими повстанцями[18], проте кількість інцидентів, пов'язаних із порушеннями прав людини, не зменшувалась. Індія надала допомогу борцям за незалежність Бангладеш і здійснила вторгнення до Східного Пакистану у грудні 1971 року.[19] Положення пакистанських військовиків у Східному Пакистані було вкрай важким, 16 грудня 1971 року близько 90 тисяч солдат і державних службовців Західного Пакистану здались у полон Індійській Армії. Серед них було близько 55 тисяч військовослужбовців та близько 35 тисяч державних і цивільних службовців. Східний Пакистан відколовся від Західного, і став незалежною державою під назвою Народна Республіка Бангладеш.

1977–1999[ред.ред. код]

Каргіл

1977 року збройні сили Пакистану здійснили ще один державний переворот і до влади прийшов генерал Мухаммед Зія-уль-Хак. Зульфікар Алі Бхутто був визнаний винним в убивстві політика на ім'я Касурі. Зрештою Зульфікара повісили, а його дочку Беназір посадили до в'язниці. Зія-уль-Хак не дотримався своєї обіцянки щодо проведення демократичних виборів упродовж 90 днів, і керував країною в якості військового диктатора до самої своєї смерті в авіакатастрофі 1988 року.

Збройні сили Пакистану також допомогли уряду Саудівської Аравії у відновленні контролю над Кааба за допомогою французьких командос. Також пакистанці допомогли саудитам відбити у повстанців мечеть, в ході боїв було вбито 250 терористів і 600 було поранено[20]. Пакистанці взяли участь у цій операції після того, як Саудівська Аравія провалила штурм власними силами, втративши 127 солдат[20].

В середині 1970-их років збройні сили Пакистану брали участь у боротьбі з повстанням в Белуджистані. Різні угрупування белуджів прагнули незалежності або принаймні більшої автономії в Пакистані. Проти сепаратистів було розпочато воєнні дії за наказом уряду Зульфікара Бхутто, але збройні сили зазнали чималих втрат. Коли Бхутто було усунуто, повстання було остаточно придушено і провінція повернулась до нормального життя[21].

1981 року США надали Пакистану військово-економічну допомогу в обсязі 3,2 млрд доларів[22].

1999 — теперішній час[ред.ред. код]

Пакистанський солдат
Генерал Ашфак Парвез Кайані

У жовтні 1999 року збройні сили Пакистану, вже вчетверте у своїй історії, скинули демократично обраний уряд. Це потягнуло за собою додаткові економічні санкції відносно до Пакистану. В результаті безкровного перевороту до влади прийшов генерал Первез Мушарраф. Мушарраф пішов з посту президента в серпні 2008 року. 30 липня 2009 року Верховний суд Пакистану постановив, що запровадження генералом Мушаррафом режиму надзвичайного стану 2007 року, було неконституційним.[23]

Після 11 вересня 2001 року Пакистан приєднався до очолюваної США війни з терором і допоміг збройним силам Сполучених Штатів у боротьбі з «Талібаном» — негайно відрядивши 72 000 солдат на західний кордон Пакистану з метою взяти у полон чи ліквідувати бойовиків Талібану й Аль-Каїди, які втекли з Афганістану.

На північно-західному фронті Пакистан тримав гарнізон військ на військових базах і фортах в районах проживання племен. У травні 2004 року відбулись сутички між пакистанськими військами та Аль-Каїдою, до якої приєднались інші бойовики з числа місцевих жителів. Тим не менше, наступ Пакистану проти талібів у Вазиристані було погано скоординовано і збройні сили зазнали значних втрат, до того ж Пакистан не форсував події й надавав слабку фінансову підтримку наступу.

Війна з Талібаном залишалась позиційною до 2009 року. Тоді пакистанська армія перейшла у фазу активного наступу й він дав свої плоди. Таліби залишали один укріплений форт за іншим і зазнавали важких втрат. 30-тисячне угрупування збройних сил висунулось у трьох напрямках на Південний Вазиристан. Таліби виявились неспроможними протистояти пакистанцям і програли битву за цей регіон. Південний Вазиристан повернувся до конституційного поля країни[24]. У березні 2010 року почались важкі бої за іншу повсталу провінцію — Оракзай. Талібан втратив уже понад 2000 бойовиків і відступив з Оракзаї в бік останньої частини своєї самопроголошеної держави — Північного Вазиристану[25]. Нині збройні сили Пакистану намагаються вибити талібів з усієї території Пакистану.

У Белуджистані 2005 року відбулись невеликі сутички між сепаратистами і військами Пакистану. Белуджі та їхній вождь Наваб Акбар Бугті вимагали більшої автономії для Белуджистану, більшої компенсації за ресурси, які використовує Пакистан і критикували уряд за відсутність фінансування регіону. В результаті спецоперацій пакистанського спецназу практично всі лідери белуджів були знищені, нині конфлікт не має загострень, збройні сутички є вкрай рідкими.[21]

Воєнізовані формування[ред.ред. код]

Техніка та озброєння сухопутних військ[ред.ред. код]

Стрілецька зброя[ред.ред. код]

Пістолет ТТ
РПГ-7
Steyr SSG69
Пакистанський рейнджер з MP5
Зброя Примітки
Пістолети
Австрія Glock 17
Австрія Glock 26
Німеччина HK P7
СРСР ТТ
Пістолет-кулемети й карабіни:
Німеччина Heckler & Koch MP5 Випускається Пакистаном за ліцензією.
Бельгія FN P90
Автомати
КНР Type 56 Китайський автомат на базі АКМ.[26]
Росія АК-101
Росія АК-103
Бельгія FN F2000
США M4
Гвинтівки
Німеччина Heckler & Koch G3
Гранати
США M67 grenade
Снайперські гвинтівки
Німеччина HK PSG1 [26]
США Barrett M82
Австрія SSG69 [26]
Азербайджан IST Істіглал
Кулемети
Бельгія FN MAG
Бельгія FN Minimi
Німеччина MG3 Випускається Пакистаном за ліцензією.[27]
СРСР РПД
Гранатомети
Швеція Carl Gustaf M2
США Mk 19 grenade launcher
СРСР РПГ-7 Випускається Пакистаном за ліцензією.
СРСР РПГ-29
СРСР РПГ-2

Бронетехніка[ред.ред. код]

Бронетехніка на озброєнні сухопутних військ Пакистану
Найменування Тип Країна-
виробник
Роки випуску На озброєнні з Кількість на озброєнні Станом на Примітки
Танки
«Аль-Халід» основний бойовий танк КНР / Пакистан 45[28] 2010 Al Khalid II — з часом стане основним бойовим танком Пакистану[29]
Т-80УД основний бойовий танк Україна 320[30] 2010 Закуплені у період між 1997 і 2002 роками[31]
Тип 85-IIAP / Тип 85-III основний бойовий танк КНР 275+[32] 2010
«Аль-Заррар» середній танк Пакистан 400[12] 2010 Модернізація танків Тип 59
Тип 69-II середній танк КНР / Пакистан 400[33] 2010 Вироблявся Пакистаном за ліцензією[34]
Тип 63 легкий плаваючий танк КНР 50[35]
Тип 59 середній танк КНР 1100[36] 2010 Всі у резерві/на консервації[37]
Т-54/55 середній танк СРСР 51[38] 2010 1300 в резерві/на консервації[39]
M48A5 середній танк США 270[40] 2010 Всі в резерві/на консервації[41]
Бойові машини піхоти та бронетранспортери
«Аль-Хамза» бойова машина піхоти Пакистан немає даних
«Аль-Фахд» бойова машина піхоти Саудівська Аравія немає даних
M113 бронетранспортер США 1100[42] 2010
«Талха» / «Саад» бронетранспортер Пакистан 2000[43] 2010
БТР-70[44] бронетранспортер СРСР 120[45] 2010
UR-416 бронетранспортер Німеччина 46[46] 2010

Протитанкові ракетні комплекси[ред.ред. код]

Артилерія[ред.ред. код]

M109 (САУ)
M110 Howitzer
Назва Калібр Кількість у строю Примітки
Самохідна артилерія
США M110 (САУ) 203 мм 60 Гусеничні шасі[12]
США M109 (САУ) 155 мм 200 Гусеничні шасі[50]
США M109А4 155 мм 350 Гусеничні шасі[50]
США M109A5 155 мм 115 Гусеничні шасі[51][52]
48 одиниць техніки було поставлено в лютому 2010 року.[53]
КНР NORINCO SH1 155 мм ~90 6х6 колісне шасі[54]
Реактивні системи залпового вогню
КНР A-100 300 мм 52[12]
КНР WS-1B 400 мм 6х6 колісне шасі[55]
Пакистан KRL 122 122 мм 6х6 колісне шасі[56]
Буксована артилерія
США M115 203 мм 28[12]
Туреччина Panter Howitzer 155 мм  ?[57]
США M198 155 мм 148[12] 119 було поставлено Пакистану 1997 року.[58]
США M114 155 мм 144[12]
КНР Type 59I 130 мм 410[12]
КНР Тип 54 122 мм 490[12]
КНР Type 60 122 мм 200[12]
США М101 105 мм 216[12]
КНР Тип 56 85 мм 200[12]

Вертольоти[ред.ред. код]

Мі-171
Bell UH-1 Iroquois
Марка вертольота Кількість у строю Примітки
США AH-1F/S Cobra ~16[59] Одна ескадрилья була закуплена Пакистаном 2010 року.[60]
США AH-1S Cobra 17[59]
США AH-1F Cobra 18[59][61]
Франція Aérospatiale SA.330 Puma 30[62]
Росія Мі-171 92[59]
США Bell 206 10-12[59][62]
США Bell 407 45[59]
США Bell 412 26[63]
США Bell UH-1 Iroquois 40[59]
Франція Sud-Aviation Alouette III 7[64]
Франція Eurocopter Aérospatiale SA 315B Lama II 15[65]

Протиповітряна оборона[ред.ред. код]

Переносні зенітно-ракетні комплекси
Пересувні зенітно-ракетні комплекси
Автоматичні зенітні гармати

Техніка та озброєння військово-повітряних сил[ред.ред. код]

Дані про техніку та озброєння ВПС Пакистану взято зі сторінки журналу Aviation Week & Space Technology.[66]

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки
Бойові літаки
Shenyang FT-5 Flag of the People's Republic of China.svg КНР навчальний винищувач 25
Shenyang FT-6 Flag of the People's Republic of China.svg КНР навчальний винищувач 8
Chengdu F-7P

Chengdu F-7PG

GAIC FT-7P

GAIC FT-7PG

Flag of the People's Republic of China.svg КНР

Flag of the People's Republic of China.svg КНР

Flag of the People's Republic of China.svg КНР

Flag of the People's Republic of China.svg КНР

винищувач

винищувач

навчальний винищувач

навчальний винищувач

104

57

15

6

Chengdu JF-17

Pakistan Aeronautical Complex JF-17

Flag of the People's Republic of China.svg КНР

Пакистан Пакистан

багатоцільовий винищувач

Багатоцільовий винищувач

6

2

Dassault-Breguet Mirage III-DP

Dassault-Breguet Mirage III-EP

Dassault-Breguet Mirage III-O

Dassault-Breguet Mirage III-OD

Dassault-Breguet Mirage III-RP

Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

навчальний винищувач

багатоцільовий винищувач

багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

розвідувальний літак

2

18

43

7

12

 

 

колишні австралійські літаки

колишні австралійські літаки

 

Lockheed F-16A

Lockheed F-16B

Flag of the United States.svg США

Flag of the United States.svg США

багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

22

13

Dassault-Breguet Mirage 5-PA

Dassault-Breguet Mirage 5-DPA

Франція Франція

Франція Франція

винищувач-бомбардувальник

навчально-бойовий

2

49

Nan Chang A-5 Flag of the People's Republic of China.svg КНР штурмовик 40
Транспортні літаки
Airbus A310-300 Європейський Союз Європейський Союз транспортний літак 1
Airtec-Aircraft Tech Ind. CN-235 Іспанія Іспанія транспортний літак 2
Beech Baron 55 Flag of the United States.svg США загального призначення 1
Boeing 707-300B

Boeing 707-340C

Flag of the United States.svg США

Flag of the United States.svg США

транспортний літак

транспортний літак

1

1

Cessna 560 Flag of the United States.svg США VIP транспорт 1
Dassault-Breguet Falcon 20E Франція Франція VIP транспорт 3
Fokker F27-200 Нідерланди Нідерланди транспортний літак 1
Harbin Y-12 Flag of the People's Republic of China.svg КНР транспортний літак 2
IPTN CN-235 Іспанія Іспанія транспортний літак 4
Lockheed C-130B

Lockheed C-130E

Flag of the United States.svg США

Flag of the United States.svg США

транспортний літак

транспортний літак

5

1

Lockheed L-100-20 Flag of the United States.svg США транспортний літак 1
Piper PA-34 Flag of the United States.svg США VIP транспорт 2
Навчальні літаки
Cessna T-37B

Cessna T-37C

Flag of the United States.svg США

Flag of the United States.svg США

навчально-тренувальний

навчально-тренувальний

7

6

HAIG/PAC K-8 Flag of the People's Republic of China.svg КНР Пакистан Пакистан навчально-бойовий 12
Pakistan Aeronautical Complex Mushshak Пакистан Пакистан навчально-тренувальний 20
Pakistan Aeronautical Complex Super Mushshak Пакистан Пакистан навчально-тренувальний 16
Вертольоти
Aerospatiale SA 316A

Aerospatiale SA 316B

Франція Франція

Франція Франція

багатоцільовий вертоліт

багатоцільовий вертоліт

6

14

Aerospatiale SA 330J Франція Франція транспортний вертоліт 25

Техніка та озброєння військово-морських сил[ред.ред. код]

Тип Номер вимпелу Найменування У складі флоту Стан Примітки
Підводні човни[67]
підводний човен типу «Агоста» 70
S135
PNS/М «Хашмат» з 19 лютого 1979 года[68]
в строю
колишня Flag of South Africa (1928-1994).svg «Astrant»
підводний човен типу «Агоста» 70
S136
PNS/М «Хурмат» з 18 лютого 1980 року[68]
в строю
колишня Flag of South Africa (1928-1994).svg «Adventurous»
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S137
PNS/М «Халід» з 6 вересня 1999 року[69]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S138
PNS/М «Саад» з 13 грудня 2003 року[69]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S139
PNS/М «Хамза» з 26 вересня 2008 року[69]
в строю
Фрегати (у ВМС Пакистану класифікуються як «ескадрені міноносці»)[70][71]
фрегати типу 21
D181
PNS «Тарік»
немає даних
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Ambuscade» (F172)
фрегати типу 21
D182
PNS «Бабур»
немає даних
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Amazon» (F169)
фрегати типу 21
D183
PNS «Хайбар» з 1994 року[70]
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Arrow» (F173)
фрегати типу 21
D184
PNS «Бадр»
немає даних
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Alacrity» (F174)
фрегати типу 21
D185
PNS «Тіппу Султан»
немає даних
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Avenger» (F185)
фрегати типу 21
D186
PNS «Шах Джахан»
немає даних
в строю
колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Active» (F171)
Фрегати
Фрегати класу F-22P
F251
PNS «Зульфікар» з 30 липня 2009 року[72]
в строю
Фрегати класу F-22P
F252
PNS «Шамшир» з 23 січня 2010 року[73]
в строю
Фрегати класу F-22P
F253
PNS «Саїф»
немає даних
на ходових випробуваннях
Фрегати класу F-22P
F254
немає даних
немає даних
будується
Мисливці за мінами[74]
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M166
PNS «Мунсіф» з 26 жовтня 1992 року[74]
в строю
колишній Франція Франція «Sagittaire» (M650)
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M167
PNS «Мухафіз» з 18 вересня 1996 року[74]
в строю
мисливець за мінами «Tripartite»
M168
PNS «Муджахід» з 9 липня 1998 року[74]
в строю

Техніка та озброєння берегової охорони[ред.ред. код]

Бойовий склад:[75]

  • Корвети (все були збудовані у Китаї)
    • MSS VEHDAT
    • MSS NUSRAT
    • MSS REHMAT
    • MSS BARKAT
  • Патрульні катери
    • MSS SADAQAT
    • MSS RAFAQAT
    • MSS SABQAT

Міжнародне співробітництво[ред.ред. код]

Пакистанські збройні сили зробили найбільший за чисельністю військовослужбовців внесок до миротворчих місій ООН. Понад 10 000 пакистанських військовослужбовців були відряджені до гарячих точок у всьому світі[77].

Участь збройних сил Пакистану в миротворчих місіях ООН[ред.ред. код]

В таблиці подано колишні та нинішні дислокації Пакистанських збройних сил з підтримки миру в місіях ООН.

Дата Місце дислокації Місія
З серпня 1960 до травня 1964 Конго Пакистанські війська були частиною операцій ООН в Конго (ОНУК). Їхня місія полягала в забезпеченні прикриття виведення бельгійських колоніальних військ і допомога у здійсненні плавного переходу Конго на самоврядування.[78]
З жовтня 1962 до квітня 1963 Західна Нова Гвінея Понад 600 пакистанських військовослужбовців були частиною контингенту ООН, який було розгорнуто з метою забезпечення плавного виведення голландських колоніальних військ із Західної Нової Гвінеї, після якого уряд Індонезії взяв цей регіон під свій контроль.[78]
Березень 1991 Кувейт Після війни у Перській затоці Пакистанський інженерний корпус здійснював відновлення інфраструктури на кувейтському острові Бубіян, який розташований на північ від столиці Кувейту.[78]
З березня 1992 до березня 1996 Боснія та Герцеговина Пакистан виділив два батальйони сухопутних військ для забезпечення безпеки й захисту різних агентств ООН, організацій та співробітників, що там працюють, а також надав гуманітарну допомогу й медичне обслуговування для місцевого населення.[78]
З квітня 1992 до березня 1995 Сомалі Пакистан виділив понад 7200 військовослужбоців для гуманітарної місії ООН в Сомалі. Вони активно брали участь у підтримці миру, наданні гуманітарної допомоги населенню в регіоні, брали участь у сутичках з бойовиками. 39 пакистанських миротворців загинули в боях із сомалійськими повстанцями. Пакистанські миротворці також відіграли важливу роль у порятунку військовослужбовців США, коли ті потрапили в оточення бойовиків під час Битви в Могадишо.[78]
З травня 1996 до серпня 1997 Словенія Пакистан відрядив 1000 військовослужбовців сухопутних військ у розпорядження Тимчасової адміністрації ООН у Східній Словенії. Вони забезпечували безпеку й не допускали подальших бойових дій між сербами та хорватами.[78]
2003 рік Гаїті Солдати збройних сил Пакистану брали участь у даній місії ООН.[78]
З січня 2001 до січня 2004 Східний Тимор Пакистан відрядив 2-тисячний контингент військ, до якого увійшов інженерний батальйон. Цей підрозділ допомагав уряду Східного Тимора розмінувати територію після громадянської війни.[78]
З червня 2003 до грудня 2004 Сьєрра-Леоне 1500 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[78]
З січня 2005 до грудня 2006 Бурунді 2000 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[78]
З травня 2006 донині Ліберія 1600 солдат збройних сил Пакистану беруть участь в місії ООН.[78]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Military Balance 2010, p. 367, International Institute for Strategic Studies (London, 2010).
  2. Book shines light on Pakistan military's '£10bn empire' | World news | The Guardian
  3. Gulf War Coalition Forces (most recent) by country (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  4. Military of Pakistan, CIA — The World Factbook
  5. Pakistan
  6. Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  7. а б в г д е ж и к Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  8. " Subdivisions of the army". Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  9. а б в г д е ж и к л м н Fighting & Supporting Arms
  10. а б :: Malaya — The National Newspaper ::
  11. http://www.thenews.com.pk/update_detail.asp?id=15213
  12. а б в г д е ж и к л м н Pakistan Air Force Equipment. GlobalSecurity.org. Процитовано 2012-05-17. 
  13. Chapter 2. Armed Forces (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  14. а б Talbot, Ian. Pakistan: A Modern History. Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  15. Марек Хегмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.48 (рос.)
  16. Nigel Kelly, The History and culture of Pakistan, pg. 143–144, ISBN 1-901458-67-9
  17. Yeager, Chuck. Yeager : An Autobiography. Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  18. «Stateless Refugees and the Right to Return: the Bihari Refugees of South Asia, Part 1» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  19. Gen. Tikka Khan, 87; 'Butcher of Bengal' Led Pakistani Army (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  20. а б Robin B. Wright (2001). Sacred rage: the wrath of militant Islam (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  21. а б Unrest simmers in Pakistan province (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  22. Марек Хагмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.9 (рос.)
  23. Musharraf Decree in ’07 Was Illegal, Court Rules (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  24. Pakistan anti-Taliban offensive in S Waziristan 'over' (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  25. Press Release (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  26. а б в Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  27. Machine Gun MG3 (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  28. Military Balance 2010, стор. 368
  29. Pakistan Pushes Armor Upgrades (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  30. Military Balance 2010, стор. 368
  31. Pakistan Army Equipment (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  32. Military Balance 2010, стор. 368
  33. Military Balance 2010, стор. 368
  34. NORINCO Type 69 MBT (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  35. Select which supplier(s) and recipient(s) to include (англійською). Архів оригіналу за 2011-01-31. Процитовано 2012-05-18. 
  36. Military Balance 2010, стор. 368
  37. Christopher F Foss. Jane's Armour and Artillery 2005-2006. 
  38. Military Balance 2010, стор. 368
  39. T-54 and T-55 MBT's (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  40. Military Balance 2010, стор. 368
  41. Military Balance 2010, стор. 368
  42. Military Balance 2010, стор. 368
  43. Talha (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  44. BTR-70 Armoured Personnel Carrier (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  45. Military Balance 2010, стор. 368
  46. Military Balance 2010, стор. 368
  47. NORINCO Red Arrow 8 (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  48. Foreign Military Sale: Pakistan - TOW-2A Anti-Armor Guided Missiles (англійською). Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2012-05-18. 
  49. MILAN ATGM (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  50. а б 155-mm M109 SP howitzer (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  51. Major U.S. Arms Sales and Grants to Pakistan Since 2001 (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  52. Pakistan Expands M109 Fleet (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  53. U.S. delivers 48 field artillery cannons to Pakistan Army (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  54. SH1 (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  55. KRL 122 mm (30-round) MRLS (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  56. WS-1B 320 mm Multiple Rocket Launcher (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  57. 155mm Towed Howitzer (PANTER) (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  58. M198 - 155 mm Howitzer (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  59. а б в г д е ж Directory: world air forces (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  60. Modern Cobra helicopters handed over to Pakistan by US (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  61. U.S. delivers Eight Cobra Attack Helicopters to Pakistan Army (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  62. а б Army Aviation Aircraft (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  63. US hands over 30 military helicopters to Pakistan (англійською). Архів оригіналу за 2012-07-24. Процитовано 2012-05-18. 
  64. EUROCOPTER (AEROSPATIALE) ALOUETTE III (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  65. EUROCOPTER (AEROSPATIALE) SA 315B LAMA II (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  66. Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Pakistan
  67. Submarine Force
  68. а б Agosta 70
  69. а б в Agosta 90b
  70. а б Destroyers
  71. Destroyers
  72. Wendell Minnick (2008-04-10). Pakistan Gets New Chinese Frigate. DefenseNews. Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  73. App (2010-1-24). Second F-22 P frigate arrives in Karachi. Daily Times. Архів оригіналу за 2012-07-27. Процитовано 2012-05-18. 
  74. а б в г Mine Hunters
  75. Barkat Class Patrol Craft [PRC Type P58A]
  76. :: Maritime Security Agency ::
  77. "Monthly Summary of Contributors to UN Peacekeeping Operations (PDF). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  78. а б в г д е ж и к л м The Pakistan Army In Service Of Peace (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 

Посилання[ред.ред. код]