Богдани (Золотоніський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богдани
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Рада/громада Богданівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121580801
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1666 рік
Населення 584 чоловіка
Поштовий індекс 19710
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°55′53″ пн. ш. 31°52′19″ сх. д. / 49.93139° пн. ш. 31.87194° сх. д. / 49.93139; 31.87194Координати: 49°55′53″ пн. ш. 31°52′19″ сх. д. / 49.93139° пн. ш. 31.87194° сх. д. / 49.93139; 31.87194
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Водойми річка Супій
Відстань до
обласного центру
56,1 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
42 км
Найближча залізнична станція Гладківщина
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради с.Богдани,
Сільський голова Омелик Микола Миколайович
Карта
Богдани. Карта розташування: Україна
Богдани
Богдани
Богдани. Карта розташування: Черкаська область
Богдани
Богдани

Богдани́ — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 584 чоловіка, 290 дворів. Орган місцевого самоврядування — Богданівська сільська рада.

Село розташоване попід горою на річці Супій за 42 км на північ від районного центру — міста Золотоноша та за 25 км від залізничної станції Гладківщина і складається практично з однієї вулиці. Землі Богданів впритул підходять до Драбівського району та Київської області.

Історія[ред. | ред. код]

Богдани — козацьке село. Вперше згадується в «Переписних книгах 1666 року» під назвою «село Богданов». Тільки з 1728 року село має сучасну назву. Вірогідно, що ойконім «Богдани» є антропонімічного походження і пов'язаний з іменем першопоселенця Богдана.

З описів Київського намісництва 1787 року в Богданах було 169 дворів із населенням 468 мешканців. Ця козацька осада належала до Гетьмязівської сотні. У ті часи по одному двору належало дворянам, різночинцям, духовенству і церковникам, 68 — виборним козакам, 69 — козакам-підпомічникам, 32 — посполитим і козацьким підсусідкам. Богданівськими чорноземами володіли здебільшого лейб-гвардії капітан Порутченко, граф Безбородько і військовий товариш Вертипокол.

1901 року відбувся III подвірно-господарський перепис Золотоніського повіту. За цим переписом у Богданах на початок XX століття проживало 1630 мешканців, 180 дворів належало козакам, 98 були селянськими господарствами. Богданівці обробляли 2,243 га землі. Тоді в селі проживало 4 кравці, 7 шевців, 3 ковалі, 3 ткачі, а 145 перебувало на поденних роботах. Інтелігенція села становила 6 осіб, тільки 258 знали грамоту.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

184 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецькоїї війни, 109 з них загинули, 74 нагороджені орденами й медалями. На честь полеглих у боях встановлено обеліск Слави.

Станом на початок 70-х років XX століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Радянська Україна» за яким було закріплено 3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,6 тисячі га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зерна і тваринницької продукції. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама, майстерня.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб на 180 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,9 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, 4 крамниці.

Сучасність[ред. | ред. код]

На території села господарює СТОВ «Богданівське», що має в користуванні 2,5 тисяч га орних земель. Воно спеціалізується з вирощування зернових культур та виробництва тваринницької продукції.

У селі є середня школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека з книжковим фондом 7,5 тисяч примірників, будинок культури.

Народні традиції зберігає сільський фольклорно-етнографічний колектив «Діброва», що здобув звання народного.

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженці села:

  • Покритан Анатолій Карпович — доктор економічних наук, професор Одеського економічного університету;
  • Корніч Володимир Григорович — кандидат фізико-математичних наук;
  • Наконешний Віктор Федосійович — кандидат медичних наук;
  • Васенко Василь Васильович — кандидат педагогічних наук, доцент Переяслав-Хмельницького університету.
  • Мишковський Євген Васильович - український військовий, керівник генерального штабу армії УНР. Є дані, що він є уродженцем села Богдани.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]