Кароль Буке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Буке Кароль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароль Буке
фр. Carole Bouquet
Ім'я при народженні фр. Carole Bouquet
Народилася 18 серпня 1957(1957-08-18) (66 років)
Неї-сюр-Сен, Франція
Національність француженка
Громадянство Франція Франція
Діяльність акторка, кіноакторка, модель, кінорежисерка, акторка театру, сценаристка
Alma mater Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризький університет
Роки діяльності 1977-досі
У шлюбі з Жан-П'єр Рассамd і Жак Лейбовичd
Діти Димитрій Рассамd[2] і Louis Giacobettid[4]
IMDb nm0000962
Автограф
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури

CMNS: Кароль Буке у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Кароль Буке на Каннському кінофестивалі 2011 року

Каро́ль Буке́ (фр. Carole Bouquet, нар. 18 серпня 1957, Неї-сюр-Сен, Франція) — французька акторка театру і кіно, модель, громадська діячка.

Її дебют у кіно відбувся 1977 року, у фільмі Луїса Бунюеля «Цей незрозумілий об'єкт бажання», а 1990 року вона отримала премію «Сезар» за найкращу жіночу роль у фільмі Бертрана Бліє «Занадто красива для тебе». У 1986 і 1990 роках вона також була обличчям бренду «Шанель», втіливши образ «парфумів № 5» у двох рекламних роликах, знятих Рідлі Скоттом і Беттіною Реймс[fr].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Коли Кароль Буке було 3 роки, її мати залишила сім'ю, щоб розпочати нове життя на Півдні Франції, тому, вона, та її старша сестра Лоранс, були виховані їхнім батьком, Робером Буке, колишнім інженером-будівельником[6].

У віці 10 років Кароль була віддана у спільноту домініканських сестер, де, на її думку, вона здобула свою першу освіту, «засновану на заслугах і смиренності»[7].

В інтерв'ю, опублікованих пізніше, Кароль мимовіль називала свою молодість не як нещасливу, а як нудну. Однак вона вказує, що її небагатослівний батько, допоміг їй сформуватися як особистість: «Увага батька формує тебе. Я вважаю, жінок захищає люблячий батько»[8]. Вона також каже: «Я не вчилася бути жінкою, але я навчилася незалежності»[8]. Вона регулярно їздила до Женеви, щоб побачити свого дядька Марка Боннана, місцевого юриста, та тітку Маріанну[9].

Після нетривалого навчання у Сорбонні Кароль вирішила розпочати кар'єру акторки. 1976 року вона поступила на трирічне навчання до Паризької консерваторії драматичного мистецтва. Але вже на першому курсі вона познайомилася із режисером Луїсом Бунюелем, пройшовши у нього кастинг для зйомок у фільмі[7][8].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Кар'єра Кароль Буке розпочалася 1977 року з появи у популярній розважальній мильній опері «Сімейство Цикадових[fr]».

Гарна зовнішність Буке була помічена і оцінена режисером Луїсом Бунюелем. Таким чином 1977 року відбувся її дебют у кіно, де вона зіграла в одному з фільмів цього режисера, які вважаються класикою сюрреалізму, «Цей незрозумілий об'єкт бажання». У цьому фільмі Буке розділила роль головної героїні, Кончіти, з Анхелою Моліною[8]. Фільм, номінований на нагороду «Сезар», став культовим. 2005 року Буке заявила: «Саме з Бунюелем моє життя змінилося. (…) Він говорив зі мною про моє життя. Я вважала його за віщуна, але насправді це був всього лише 77-річний месьє, який дуже чітко наскрізь бачив 18-річну дівчину»[8]. Виступ Буке отримав визнання з обох боків Атлантики, її образ «ікони крижаної краси» народився саме після зйомок у цьому фільмі[7]. Потім акторка вирушила до Нью-Йорка, щоб покращити свою англійську. Супроводом Буке у США були Енді Воргол та Пітер Бірд[en], там вона жила на одній квартирі з акторкою Кліо Голдсміт[fr][10]. Після повернення до Франції, Буке знялася у кількох фільмах, зокрема, у «Холодних закусках[fr]», режисера Бертрана Бліє, де її партнером був Жераром Депардьє[7].

1981 року Буке зіграла дівчину Джеймса Бонда разом із Роджером Муром у фільмі «Тільки для ваших очей». Ця роль зробила її відомою широкому загалу не лише у Франції, але й поза її межами[7].

1984 року вона була знову номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі Філіппа Лабро[fr] «Берег лівий, берег правий[fr]» разом із Жераром Депардьє. Вона знову знайшла його у 1989 року Буке знову знялася з Депардьє у фільмі Бертрана Бліє, «Занадто красива для тебе», ця роль їй принесла премію «Сезар» за найкращу жіночу роль[7].

1994 року Буке зіграла саму себе у фільмі «Підступність слави[fr]» Мішеля Блана. 1997 році вона зіграла пристрасну Люсі Обрак[fr] у біографічному фільмі Клода Беррі, «Люсі Обрак[fr]», разом із Даніелем Отейєм.

Також Буке виступала і в театрі, зокрема, у постановках «Федра» (2002), режисера Жака Вебера, та «Береніка[fr]» (2008), режисера Ламбера Вільсона[11].

Того ж 2008 року, вона виконала роль «Мадам Дрон» у фільмі «Ніколя Барі[fr]», «Діти Тімпельбаха[fr]».

Окрім цього, Буке знімалася і на телебаченні, зокрема, у серіалі «Секс у великому місті», в епізоді «Американська дівчина в Парижі» 2004 року, та у серіалі «У терапії[fr]» 2021 року[7].

Участь у заходах

[ред. | ред. код]
Рекламне фото Кароль Буке

1995 року Кароль Буке була ведучою 48-го Каннського кінофестивалю[fr][7].

1999 року вона була членом журі 4-го Шанхайського міжнародного кінофестивалю.

2008 року вона очолювала журі 34-го американського кінофестивалю у Довілі[en].

У травні 2014 року вона була членом журі з художніх фільмів на 67-му Каннському фестивалі під головуванням Джейн Кемпіон[11].

З 30 березня по 4 квітня 2022 року вона була одним із двох почесних гостей (іншим був Бела Тарр) на 9-му фестивалі «Вся пам'ять Світу», організованому Французькою сінематекою.

Інша діяльність

[ред. | ред. код]

1986 року Кароль Буке стала обличчям люксового бренду «Шанель» і до 1990-х років була обличчям «парфуму № 5»[7]. Рекламна фотографія була зроблена Мішелем Комтом[en] 1987 року[12].

З кінця 1990-х років Буке володіє нерухомістю на острові Пантеллерія біля берегів Сицилії, яку вона відкрила для себе завдяки Ізабеллі Росселліні[11]. З 2005 року вона володіє і керує виноградниками, де виготовляється солодке вино «пассіто» («passito»; якому іноді помилково приписують сицилійське походження)[11][7]. Цей виноградник виготовляє 14 000 пляшок об'ємом 500 мл на рік під маркою «Sangue d'Oro» («Золота кров»)[13]. Поштовхом до виноробства стала зустріч Буке із енологом Клодом Будамані[14]. Вона користується послугами Дотта Донато Ланаті, консультанта з виноградарства та виноробства. 2023 року журнал «Винний огляд Франції» назвав Буке особистістю року.

2005 року разом, із Жераром Депардьє та Жаном-Клодом Кар'єром, вона організувала кінофестиваль «Режисер у місті» у Німі[15]. Цей фестиваль проходить щоліта і представляє протягом тижня п'ять фільмів режисера в компанії останнього та його акторів. Захід відбувається на відкритому повітрі в Садах Ла Фонтен[fr] у Німі наприкінці липня.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У листопаді 2007 року разом із Жозіан Баласко[fr] та за підтримки Федерації прав на житло[fr] Кароль Буке виступила з публічним зверненням до уряду, а потім протягом тривалого часу була соціальним посередником для малозабезпечених африканських сімей на Банківській вулиці[fr] у Парижі[16].

З 1985 року Буке була представником федерації «Голос дитини[fr]». Вона вступила до неї після показу фільму «Поля смерті», який її засмутив[17].

У вересні 2018 року, після відставки Ніколя Юло[fr] з посади міністра охорони довкілля, вона підписалася під зверненням, спрямованим проти глобального потепління під назвою «Найбільша проблема в історії людства: заклик до 200 осіб врятувати планету», яке з'явилося на першій шпальті газети «Le Monde»[18].

Буке підтримувала Еммануеля Макрона під час президентських виборів 2022 року[19].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Кароль Буке і Жерар Депардьє, 2001 рік

У період між 1978—1985 роками Кароль Буке була у стосунках з продюсером Жаном-П'єром Рассамом[fr] (зятем Клода Беррі)[7], від якого у неї 1981 року народився син, Димітрі Рассам[fr], який теж став продюсером. Жан-П'єр Рассам передчасно помер у січні 1985 року, у віці 43 років.

У Буке є ще один син, Луї (народився 1987 року), від режисера та фотографа Франсіса Джакобетті[fr], 1987 року народження. З 1992 по 1996 рік вона була дружиною Жака Лейбовича[fr], дослідника-спеціаліста зі СНІДу[11]. 1996 року Буке зблизилася з актором Жераром Депардьє, з яким вона розлучилася 2005 року[8].

У травні 2014 року Буке з'явилася на Каннському кінофестивалі в компанії Філіппа Сере де Ротшильда (сина Філіппін де Ротшильд[fr] та Жака Сере[fr]), з яким вона офіційно оформила свої нові стосунки[20][7].

Справа про телефонне прослуховування

[ред. | ред. код]

У період із січня до лютого 1985 року дві телефонні лінії паризького будинку Кароль Буке прослуховувалися Єлисейським палацом під час справи про прослуховування телефонних розмов[fr], що відбувалося за часів першого семирічного терміну президентсва Франсуа Міттерана. Справжньою метою прослуховування — був тодішній компаньйон Буке — Жан-П'єр Рассам[fr], кінопродюсер, який помер того ж року[21][22].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Кароль Буке, 2011 рік
Рік Назва фільму Оригінальна назва Режисер Роль
1977 Цей незрозумілий об'єкт бажання Cet obscur objet du désir Луїс Бунюель Кончіта
1979 Холодні закуски[fr] Buffet froid Бертран Бліє молода жінка
1979 Каракулеве пальто[fr] Le Manteau d'astrakan Марко Вікаріо Валентін
1980 Порожнє покоління[fr] Уллі Ломмель Нада
1981 Порожнє покоління[fr] Tag der Idioten Вернер Шретер Кароль
1981 Тільки для ваших очей For Your Eyes Only Джон Глен Меліна Гевлок
1982 Бінго-Бонго Bingo Bongo Паскуале Феста Кампаніле Лаура
1983 Містера[fr] Mystère Карло Ванціна Містера
1984 Добрий король Дагобер Le Bon Roi Dagobert Діно Різі Гемера
1984 Немо[fr] Nemo Арно Селіньяк Ральс-Акрай
1984 Берег лівий, берег правий[fr] Rive droite, rive gauche Філіпп Лабро Бабії Сенанкес
1985 Спеціальна поліція[fr] Spécial Police Мішель Віані Ізабелль Роден
1986 Дубль-панове[fr] Double messieurs Жан-Франсуа Стевенен Гелен
1986 Зло кохання[fr] Le Mal d'aimer Джорджіо Тревес Елеонор
1987 Йєнач[fr] Jenatsch Даніель Шмід Лукреція фон Планта
1989 Бункер «Палас-готель»[fr] Bunker Palace Hôtel Енкі Білал Клара
1989 Занадто красива для тебе Trop belle pour toi Бертран Бліє Флоранс Бартелемі / Сусідка Колетт
1989 Нью-Йоркські історії[en] New York Stories Френсіс Форд Коппола Принцеса Сороя
1991 Проти забуття Contre l'oubli Жан-Лу Юбер
1991 Жінки у спідницях[fr] Donne con le gonne Франческо Нуті Маргеріта
1993 Танго[fr] Tango Патріс Леконт жінка-зірка
1994 Діловий роман[en] A Business Affair Шарлотт Бряндстрьом Кейт Сваллов
1994 Підступність слави[fr] Grosse Fatigue Мішель Блан грає саму себе
1996 Уламки любові[fr] Poussières d'amour Вернер Шретер інтерв'юер
1997 Люсі Обрак[fr] Lucie Aubrac Клод Беррі Люсі Обрак
1998 У саме серце[fr] En plein cœur П'єр Жоліве Вів'єн Фарнесі
1999 Міст між двох берегів[fr] Un pont entre deux rives Фредерік Обертен і Жерар Депардьє Міна
2000 Пікнік Лулу Кройц[fr] Le Pique-nique de Lulu Kreutz Дідьє Мартіні Анна Гірарді
2001 Васабі Wasabi Жерар Кравчик Софія
2002 Бланш[fr] Blanche Берні Бонвуазен Anne d'Autriche
2002 Цілуй, кого хочеш[fr] Embrassez qui vous voudrez Мішель Блан Лулу
2003 Сімейка Роуз[fr] Bienvenue chez les Rozes Франсіс Паллуо Беатріс
2004 Червоні вогні[fr] Feux rouges Седрік Кан Гелен
2004 Орфографічні помилки[fr] Les Fautes d'orthographe Жан-Жак Зільберманн Женев'єв Массу
2005 Ремонт[fr] Travaux Бріжит Руан Шанталь Летелльє
2005 Пекло[fr] L'Enfer Деніс Танович Marie, la mère
2005 Північний схід[fr] Nordeste Жуан Соланас Гелен
2006 Аврора[fr] Aurore Нільс Таверньє la reine
2006 Ідеальний друг Un ami parfait Франсіс Жирод Анна
2007 Якщо це був він…[fr] Si c'était lui… Анна-Марія Етьєнн Гелен
2008 Діти з Темпльбаша[fr] Les Enfants de Timpelbach Ніколя Барі мадам Дрон
2008 Високі стіни[fr] Les Hauts Murs Крістіан Форе la mère de «Fil de fer»
2009 Ти будеш за мною сумувати[fr] Je vais te manquer Аманда Стерс Джулі
2010 Служити та захищати[fr] Protéger et servir Ерік Лавен Од Летелльє
2010 Вільний обмін[fr] Libre échange Серж Гіск'єр Марта
2011 Незавершений роман Impardonnables Андре Тешіне Джудіт
2012 Погана дівчина Mauvaise Fille Патрік Мілле Аліс
2014 Ані хвилини спокою Une heure de tranquillité Патріс Леконт Наталі
2018 Подивіться, як ми танцюємо[fr] Voyez comme on danse Мішель Блан Люсі
2019 Кімната 212[fr] Chambre 212 Крістоф Оноре Ірен
2020 Бучу[fr] Boutchou Адріан Піке-Готьє Паула
2021 Фантазії Les Fantasmes Давид і Стефан Фоенкінос Марі
2022 Буря[fr] Tempête Крістіан Дюгей Моніка

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Назва телефільму Оригінальна назва Режисер Формат Роль
1977 Сімейство Цикадових[fr] La Famille Cigale Жан Піньйоль[fr] мінісеріал Беатріс Дам'єн-Лакур
1977 Повстанці Les Rebelles П'єр Бадель[fr] телефільм Нілка
1979 Око ночі
(епізод «Карпатське вино»)
L'Œil de la nuit
(épisode «Le Vin des Carpathes»)
Жан-П'єр Рішар[fr] серіал Лєна
1997 Червоне і чорне[fr] Le Rouge et le Noir Жан-Даніель Верге[fr] телефільм Луїза де Реналь
2000 Береніка Bérénice Жан-Даніель Верге телефільм Береніка
2001 Мадам де... Madame de... Жан-Даніель Верге телефільм «Мадам де»
2002 Руї Блас[fr] Ruy Blas Жак Вебер телефільм Королева
2004 Секс і місто
(епізод
«Американська дівчина в Парижі: Частина 2»)
Sex and the City
(épisode
«An American Girl in Paris : Part 2»)
Тім Ван Паттен[en] серіал Жульєт
2014—2016 Люди тіні[fr]
(сезони 2 і 3)
Les Hommes de l'ombre
(saison 2 et 3)
серіал Елізабет Марджорі
2014 Дитина Розмарі[fr] Rosemary's Baby Аґнешка Голланд мінісеріал Марго Кастеве
2017 Богомол[fr] La Mante Александр Лорен[fr] мінісеріал Жанна Дебер
2020 Гранд-готель[fr] Grand Hôtel Янн Самуелль[fr]
і Джеремі Мінуї
мінісеріал Агнес Вассер
2020 Я люблю тебе зачіска[fr] I love you coiffure Мюріель Робен[fr] телефільм Каролін
2021 У терапії[fr]
(епізод «Естер»)
En thérapie (épisodes «Esther») Матьє Вадеп'є[fr] серіал Естер
2022 Вони люблять один одного... ну майже![fr] Ils s'aiment...enfin presque! Ерве Брамі телефільм Дельфін

Театр

[ред. | ред. код]
Рік Назва вистави Оригінальна назва Автор Постановник Театр
1992 Це було вчора[fr] C'était hier Гарольд Пінтер Самі Фрей Театр «Еберто»[fr]
2002 Федра Phèdre Жан Расін Жак Вебер Національний театр у Ніцці[fr], Театр «Дежазе»[fr]
2008 Береніка[fr] Bérénice Жан Расін Ламбер Вільсон Театр «Буфф-дю-Норд»[fr]
2009 Віддаленість[fr] L'Éloignement Лоле Беллон[fr] Бернар Мюрат[fr] Театр Едуарда VII[fr]
2010 Листи до Геніки Lettres à Génica Антонен Арто
Театр «Л'Ательє»[fr]
2014 Розвіяти (прах праху) Dispersion (Ashes to ashes) Гарольд Пінтер Жерар Дезар[fr] Театр «Евре»[fr], Театр «Селестін»[fr]
2015 Додому[en] Home Девід Сторі Жерар Дезар Театр «Евре»
2016 Розвіяти (прах праху) Dispersion (Ashes to ashes) Гарольд Пінтер Жерар Дезар гастролі
2018 Щасливі ті, хто щасливі Heureux les heureux Ясміна Реза Ясміна Реза Театр «Еберто»
2022 Береніка[fr] Bérénice Жан Расін Мюріель Майєтт[fr] Театр «Ла Скала Парі»

Почесті

[ред. | ред. код]
Кароль Буке, 2014 рік

Нагороди

[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1987: «Спалити попіл» («Feu la cendre»), аудіокнига, з Жаком Деррідою, видання «Éditions Des femmes», збірка «Голосова бібліотека».

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Collectif, Jardins d'enfance : Nouvelles (préface de Carole Bouquet), recueil de textes d'une vingtaine d'auteurs, Le Cherche midi, 2001, 180 p. (ISBN 2862749192 et 978-2862749198).
  • Carole Bouquet et Martine Brousse, Enfants maltraités. Occupons-nous de ce qui ne nous regarde pas, Le Cherche midi, 2019, 192 p. (ISBN 978-2749161600).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #131412752 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. https://www.premiere.fr/Star/Carole-Bouquet
  5. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  6. Luc Le Vaillant, La vie rêvée des filles, Librairie Arthème Fayard, 2014, p. 136.
  7. а б в г д е ж и к л м н Biographie de Carole Bouquet, sur Première.fr 7 février 2017
  8. а б в г д е Carole Bouquet : Gérard Depardieu, Jean-Pierre Rassam... Les hommes de sa vie (фр.). www.puretrend.com. Процитовано 7 травня 2023.
  9. Carole Bouquet s'est choisi une île pour fixer ses racines 24heures.ch Процитовано 29 червня 2023
  10. Carole Bouquet raconte James Bond, Depardieu, Mitterrand, Warhol et tous les monstres sacrés de sa vie. vanityfair.fr. 31 mars 2020..
  11. а б в г д Biographie de Carole Bouquet, Gala.fr 7 février 2017.
  12. Bénédicte Burguet, «Le club du 5», Vanity Fair No. 88, avril 2021, p. 116-117.
  13. Carole Bouquet : «Je ne fais pas un vin d'actrice», Nice-Matin, 30 mars 2012.
  14. «Foire aux vins Carrefour Market 2015 : un vin de Carole Bouquet en "guest star"», sur lsa-conso.fr, 1er août 2015.
  15. «Hugh Hudson, un réalisateur dans la ville de Nîmes», sur Le Figaro.fr, 30 juillet 2007.
  16. Carole Bouquet, Josiane Balasko et les mal-logés - vidéo Dailymotion (амер.). Dailymotion. 12 листопада 2007. Процитовано 21 травня 2017..
  17. «Jacques Attali, Carole Bouquet, Matthieu Ricard LHFORUM 2013 (FR)» youtube.com Процитовано 29 червня 2023
  18. Le plus grand défi de l’histoire de l’humanité : l’appel de 200 personnalités pour sauver la planète. Le Monde.fr. 3 septembre 2018..
  19. PHOTOS Présidentielle 2022 : Jean-Luc Mélenchon, Emmanuel Macron… Qui sont les stars qui les soutiennent ? voici.fr Процитовано 29 червня 2023
  20. Carole Bouquet amoureuse à Cannes. télé star. 22 mai 2014. Процитовано 25 juin 2015.
  21. Des écoutes sans queue ni tête liberation.fr Процитовано 30 червня 2023
  22. Carole Bouquet victime des écoutes de l'Elysée (фр.). LExpress.fr. 13 березня 2007. Процитовано 6 квітня 2022.
  23. Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2011. culture.gouv.fr. 22 février 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Дівчина Бонда
1981
Наступник:
Доіс Чайлс Мауд Адамс