Вадуц

Вадуц Vaduz|прапор_розмір=
Герб Вадуца Прапор Вадуца
Вадуц - Вид на пішохідну зону Städtle Вадуц - Вид на пішохідну зону Städtle
Основні дані
47°8′ пн. ш. 9°31′ сх. д.
Країна	Ліхтенштейн
Регіон	Вадуц
Столиця для	Ліхтенштейн і Шелленберг
Межує з — сусідні нас. пункти Ешен, Гампрін, Шаан, Планкен, Трізенберг, Бальцерс, Трізен, Зевелен, Бухс  ?
Засновано	1150
Площа	17.3 км²
Населення	5 450 (2017)
Висота НРМ	455 ± 1 м
Водойма	Рейн
Офіційна мова	німецька
Назва мешканців	фр. Vaduzienne і фр. Vaduzien
Міста-побратими	Берн, Ла-Пас, Відень
Телефонний код	(+423) 7001
Часовий пояс	UTC+1
Номери автомобілів	FL
GeoNames	3042030, 3042031
OSM	r1155956  ·R
Поштові індекси	9490
Міська влада
mayor of Vaduz countyd	Petra Miescherd
Вебсайт	vaduz.li
Мапа
Вадуц у Вікісховищі

Ваду́ц (нім. Vaduz) — друге найбільше місто (після Шаану) і столиця Ліхтенштейну. Є важливим культурним, туристичним і фінансовим центром.

Перша згадка про місто датована 1150 р. 1342 року місто стало столицею графства Вадуц, яке належало з 1712 року родині Ліхтенштейнів.

Історія

Замок Вадуц і вид на місто

В історичних рукописах Вадуц вперше згадується в XII столітті під назвою Фардузес. Проте прийнято вважати, що місто було засноване в XIII столітті графом Верденберзьким. Є згадка про фортецю за 1322 рік. 1499 року вона була зайнята Швейцарією.

Протягом століть династія Ліхтенштейнів скуповувала великі ділянки землі переважно в Центральній Європі, але всі ці території були частинами феодальних маєтків інших феодалів. Таким чином, не маючи земель, підпорядкованих безпосередньо Імператорському престолу, династія Ліхтенштейнів була не в змозі відповідати основній вимозі, щоб отримати право на засідання в Імператорському Конгресі, Рейхстазі.

1669 року Князь Йоганн Адам Андреас купив володіння Шелленберг та 1712 року — графство Вадуц і таким чином отримав землі на території імперії. 23 жовтня 1719 року указом Імператора Карла VI князівство Шелленберг та графство Вадуц були об'єднані в князівство Ліхтенштейн, першим князем якого і став Антон Флоріан фон Ліхтенштейн. Князівська родина розташтувалася в старовинному замку Вадуц, а однойменне місто поблизу нього з часом набуло статусу столиці князівства.

Визначні місця

Найважливішими культурними пам'ятками Вадуца є готичний замок з XII ст. — резиденція королів Ліхтенштейну, неоготична катедра Св. Флоріана з року 1868–1873, будинок уряду 1903–1905 року та ратуша збудована в 30-ті роки XX століття.

У місті розташована Державна бібліотека Ліхтенштейну, Музей мистецтв Ліхтенштейну, Поштовий музей та Музей лиж.

Транспорт

Вадуц є розвиненим туристичним центром Європи, попри те, що є однією з небагатьох столиць світу, де немає ні аеропорту, ні залізничного вокзалу. Найближча залізнична станція розташовується за 2 км від Вадуца в місті Шаан. Там зупиняються переважно поїзди залізничної гілки Букс (Швейцарія) — Фельдкірх (Австрія). Проте в місті дуже добре розвинене автобусне сполучення, а також налагоджено автобусний зв'язок з найближчими містами на великих магістральних залізничних гілках.

Спорт

У Вадуці базується місцевий однойменний футбольний клуб, який, як й інші в Ліхтенштейні, грає у швейцарській футбольній лізі.

Українці

У 2022 році Ліхтенштейн прийняв більше 200 українців-біженців. Більша частина з них розмістилася в Шаані та Вадуці.

Галерея

Вигляди міста
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вадуц

Див. також

• Герб Вадуца
• Прапор Вадуца
• Замок Гутенберг
• Замок Обере-Бург
• Замок Унтере-Бург
• Замок Шалун

Література

• Pierre Raton: Liechtenstein Staat und Geschichte. Liechtenstein-Verlag, Vaduz 1969.
• Paul Vogt: Brücken zur Vergangenheit. Ein Text- und Arbeitsbuch zur liechtensteinischen Geschichte 17. bis 19. Jahrhundert. Amtlicher Lehrmittelverlag, Vaduz 1990.
• Adulf Peter Goop: Brauchtum Liechtenstein. Alte Bräuche und neue Sitten. Alpenland Verlag, Schaan 2005, ISBN 3-905437-09-0.
• Mario F. Broggi (Hrsg.): Alpenrheintal — eine Region im Umbau. Analysen und Perspektiven der räumlichen Entwicklung. Historisch-Heimatkundliche Vereinigung der Region Werdenberg, Fontnas 2006, ISBN 3-033-00977-8.
• Cornelia Herrmann: Die Kunstdenkmäler des Fürstentums Liechtenstein. Das Oberland. In: Gesellschaft für Schweizerische Kunstgeschichte GSK: Die Kunstdenkmäler der Schweiz. Bern, 2007, ISBN 978-3-906131-85-6.

Посилання

• Вадуц // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• www.vaduz.li [Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine.]
• Ausstellungshaus Engländerbau [Архівовано 11 січня 2010 у Wayback Machine.]