Валер'яна
| Валер'яна | |
|---|---|
| |
| Валер'яна лікарська (Valeriana officinalis) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Черсакоцвіті (Dipsacales) |
| Родина: | Жимолостеві (Caprifoliaceae) |
| Підродина: | Valerianoideae |
| Рід: | Валер'яна (Valeriana) L. |
| Види | |
|
докладніше див. Список видів роду валер'яна | |
 Вікісховище: Valeriana
| |
Валер'яна[1] або валеріана[2] (Valeriana) — рід багаторічних трав'янистих рослин підродини валер'янові (лат. Valerianoideae) родини жимолостеві (лат. Caprifoliaceae). Включає понад 400 видів, котрі поширені в помірних, субтропічних і тропічних гірських регіонах світу[3]. Наукова назва походить від лат. valere — «бути здоровим». Назва була вперше вжита в книзі італійського ботаніка Маттео Сільватіко (1285—1342).
Найбільш відомий вид — валер'яна лікарська (лат. Valeriana officinalis L.), широко використовується як лікарський засіб.
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Кореневище довжиною 2-4 см, діаметром 2 см, з численними корінням, довжиною до 20 см і діаметром 1-4 мм. Кореневище і корінь мають характерний запах.
Квітки дрібні, запашні, від білих до темно-рожевих.
Цвіте з травня по серпень, плоди дозрівають в липні — вересні.
Поширення[ред. | ред. код]
Виростає в Європі, в центральній і північній частинах Азії, в Північній і Південній Америці. Валеріана росте на схилах гір, по берегах річок, на заливних, болотистих місцях, на лісових галявинах. Часто утворює великі зарості, які використовують для заготівлі коренів.
В Україні зростають[1][3]: валер'яна дводомна (Valeriana dioica), валер'яна Ґроссгейма (Valeriana grossheimii), валер'яна лікарська (Valeriana officinalis), валер'яна російська (Valeriana rossica), валер'яна повзучопагонова (Valeriana stolonifera), валер'яна трикрила (Valeriana tripteris), валер'яна бульбиста (Valeriana tuberosa).
Біологічні особливості[ред. | ред. код]
Цвіте з травня по серпень. Плоди дозрівають в червні — вересні. Валеріана лікарська складається з декількох підвидів і різновидів, що розрізняються між собою деякими морфологічними ознаками і місцепроживанням. Вона добре пристосовується до умов середовища, тому зростає на найрізноманітніших ґрунтах, в різних температурних умовах. Як вологолюбна культура, добре росте на ділянках з підвищеною вологістю ґрунту. Хороші врожаї дає на осушених і окультурених торфовищах.
Розмножується насінням.
Застосування[ред. | ред. код]
Харчове застосування[ред. | ред. код]
У США валеріану використовують при виробництві есенцій, лікерів, настоянок. Як ароматизатор вона входить в препарат для гаванських сигар і турецького тютюну.
Як пряність, валеріану використовують в основному в європейських країнах. В Англії свіже листя додають в салати. Іноді з них готують салат гарнір до рибних страв.
Лікарські властивості[ред. | ред. код]
Валеріана використовується в медицині як седативний засіб. Терапевтична дія валеріани обумовлена комплексом речовин, які містяться в ній, перш за все ефірною олією та алкалоїдами. У кореневищах і коренях кількість ефірної олії досягає 2 %.
Види[ред. | ред. код]
- Valeriana alypifolia
- Valeriana aretioides
- Valeriana asterothrix
- Valeriana bertiscea[4]
- Valeriana buxifolia
- Valeriana californica
- Valeriana celtica
- Valeriana cernua
- Valeriana coleophylla
- Valeriana dioscoridis[4]
- Valeriana edulis
- Valeriana fauriei
- Valeriana glechomifolia
- Valeriana kreyeriana
- Valeriana montana[5]
- Valeriana occidentalis
- Valeriana officinalis
- Valeriana pancicii[4]
- Valeriana pauciflora
- Valeriana saxatilis
- Valeriana scouleri
- Valeriana secunda
- Valeriana sitchensis
- Valeriana uliginosa[6]
Галерея[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валер'яна |
-
-
V. montana
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Valeriana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ а б Valeriana L. / Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 13.03.2021.
- ↑ а б в Stevanovic, V. (1996). Analysis of the central European and Mediterranean orophytic element on the mountains of the W and central Balkan peninsula with special reference to endemics (PDF). Bocconea. 5 (1): 77—97. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
- ↑ Sims, John (1816). Curtis's Botanical Magazine, Or, Flower-garden Displayed. London, UK: Sherwood, Neely, and Jones. Volume 43, No.1825. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 5 лютого 2020.
- ↑ Valeriana uliginosa (Torr. & A. Gray) Rydb.: mountain valerian. United States Department of Agriculture Natural Resources Conservation Service. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|
|