Воєнний потенціал
 |
| Військова справа та |
| Війна |
|---|
Воєнний потенціал або військовий потенціал визначається Збройними силами Австралії як «здатність досягти бажаного ефекту в конкретних умовах операції»[1]. Він визначається трьома взаємозалежними факторами: бойовою готовністю, стійким потенціалом і структурою сил[en].
З погляду технологій, використання зброї та обладнання, він є активами, які існують для виконання конкретних функцій відповідно до вимог заяви про поточні або майбутні військові операції, що випливають з національної оборонної політики (стратегічної). Національний план розвитку потенціалу має на меті забезпечити глобальне розуміння потреб у потенціалі, тенденцій у розвитку потенціалу та потенційних недоліків потенціалу.
Воєнний потенціал часто оцінюють як низький, середній та високий, хоча зазвичай це стосується типу, кількості та складності технологій, що використовуються в бойових операціях, а також серйозності загрози безпеці держави.
Підтримка військових можливостей вимагає модернізації військових технологій, що особливо поширене в Європі з середньовіччя через перегони озброєнь, яка розпочалася з впровадженням артилерії, а пізніше вогнепальної зброї у військову справу.
В Європейському Союзі питання розвитку можливостей вирішує Директорат з питань можливостей, який зосереджується на трьох основних напрямках[2]:
- обробка інформації та збір — знання;
- наведення, енергія та матеріали — залучення;
- навколишнє середовище, системи та моделювання — маневри.
Наявний воєнний потенціал збройних сил буде залучений, і в короткостроковому конфлікті можливі лише незначні поліпшення. Контекст, в якому використовується воєнний потенціал, такий як географія району операцій[en], культура та демографія ворога, а також готовність протиборчих сил, як правило, не може бути змінений на початку конфлікту.
Важливою частиною військової науки є пошук методів перемоги над ворогом за допомогою наявних можливостей з використанням чинних та нових концепцій. Успішне використання військового потенціалу за допомогою цих концепцій та методів відображається на здатності ворога продовжувати опір, з урахуванням правил ведення бойових дій[en], низки політичних, правових і етичних факторів. Воєнний потенціал часто перевіряється в мирний час за допомогою методології сценаріїв для аналізу ефективності, часто у вигляді військових ігор[en].
«Стратегічна роль військових полягає в наданні цивільному керівництву консультацій щодо спроможності збройних сил виконувати конкретні завдання»[3].
Майбутня військова спроможність розвивається на основі аналізу експериментів та випробувань чинної ефективності, а рішення щодо майбутньої спроможності приймаються на основі здатності збройних сил відповідати на виклики ряду можливих майбутніх сценаріїв. Це, мабуть, важке завдання, яке важко виконати через відсутність передбачуваності майбутніх загроз, зміни в оборонній політиці та діапазон варіантів реагування та їх наслідків, які уряд може вважати за потрібне включити в майбутню національну оборонну політику.
Різниця між очікуваними та реальними військовими можливостями називається розривом у військових можливостях, хоча цей термін також іноді використовується для порівняння можливостей потенційних майбутніх сторін у стані війни.
Переважна більшість досліджень у галузі міжнародних відносин та аналізів оборони припускають, що військова сила є прямим продуктом матеріальних ресурсів, які часто вимірюються за розміром оборонного бюджету держави, збройних сил або валового внутрішнього продукту. Однак все більше досліджень стверджують, що певні нематеріальні чинники значно впливають на здатність держав перетворювати свої ресурси на бойову силу[4].
- Бойовий потенціал
- Військово-промисловий комплекс
- Пункт постійної дислокації
- Система управління військами
- ↑ с. 15, Hinge
- ↑ Steering Board Decision on Key Operating Rules for the R&T Operational Concept [1]
- ↑ с. 72, Newell
- ↑ MICHAEL BECKLEY, MICHAEL (19 лютого 2010). Economic Development and Military Effectiveness. The Journal of Strategic Studies. 33: 43—79. doi:10.1080/01402391003603581.
- Hinge, Alan, Australian Defence Preparedness: Principles, Problems and Prospects: Introducing Repertoire of Missions (ROMINS) a Practical Path to Australian Defence Preparedness, Australian Defence Studies Centre, Canberra, 2000;
- FM 100-61 Armor and mechanized-based Opposing Force Operational Art, Headquarters, Department of the Army, Washington, DC, 26 January 1998;
- Newell, Clayton R., Framework of Operational War, Routledge, 1991.
