Екологічна зброя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військова справа
та
Війна
Розпилення дефоліантів з американського літака під час операції «Ranch Hand», 1962 рік

Екологічна зброя або біосферна зброя — один з різновидів геофізичної зброї, вражальним чинником якої є завдання масштабних хіміко-біологічних, термічних або механічних ушкоджень критично важливим елементам середовища проживання противника[1].

Опис і загальні положення[ред. | ред. код]

З погляду західних військових фахівців середовище проживання противника слід розглядати як сукупність основоположних компонент, якими є біосфера, техносфера та інфосфера[2]. Екологічна зброя спочатку замислюється для завдання удару по ключових сегментах біосфери, ресурси якої обмежені, не завжди поновлювані й мають виняткову важливість для виживання людини як біологічного виду. В цьому плані екологічна зброя потрапляє в розряд засобів масового знищення й нерідко розглядається як один з найнебезпечніших видів озброєнь.

Залучення екологічної зброї може дати результат у вигляді пошкодження посівних площ, пасовищ, лісових масивів, забруднення атмосфери, водойм і ґрунтів[1]. Як засоби доставки хіміко-біологічних агентів (наприклад — фітотоксикантів) можуть застосовуватися розпилювальні агрегати на авіаційних або наземних платформах, термічних засобів — запалювальна зброя, механічних засобів — інженерна техніка, фугасні боєприпаси тощо..

Наслідки застосування екологічної зброї можуть набувати незворотного характеру: внаслідок знищення лісів бідніє флора і фауна, змінюється водний режим, інтенсифікуються ерозійні процеси в родючих ґрунтах, що врешті решт може спричинити несприятливу локальну зміну клімату[1][3][4].

Піонерами в розробці й використанні екологічної зброї стали американські збройні сили під час бойових дій у Південно-Східній Азії в 60-х роках XX століття[1], які вели екологічну війну у В'єтнамі[5]. За оцінками багатьох експертів у В'єтнамі згубної дії розпилюваних американцями гербіцидів, дефоліантів та десикантів зазнали близько половини всіх лісів і орних земель. Результатом стало заболочування сільськогосподарських угідь і знеліснення значних площ, що зробило місцевий клімат сухішим через порушення природного балансу екосистем[6]. Завданий збиток позначився не лише на сільському й лісовому господарстві країни, але й на здоров'ї місцевого населення.

Надалі коаліційні сили країн НАТО активно застосовували екологічну зброю в Афганістані під приводом знищення плантацій опіумного маку[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Экологическое оружие // Военная энциклопедия / Грачёв П. С. — Москва : Военное издательство, 2004. — Т. 8. — С. 485-486. — ISBN 5-203-01875-8.
  2. ↑ FitzGerald M. C. Weapons based on new physical principles // Managing the Revolution in Military Affairs / Matthews R., Treddenick J. — Springer, 2001. — P. 232. — ISBN 9780230294189.
  3. ↑ Антоненчик Н. Н. Оружие на новых физических принципах // Интерэкспо Гео-Сибирь : журнал. — 2012. — Т. 5 (2). Архівовано з джерела 15 березня 2022. Процитовано 11 червня 2021.
  4. ↑ Черных Г. С., Старостин А. С. Оружие на новых физических принципах, проблемы защиты населения и территорий от его поражающих факторов // Стратегия гражданской защиты: проблемы и исследования : журнал. — 2015. — Т. 5, № 2 (22 квітня). — С. 22-37. — ISSN 2224-8617. Архівовано з джерела 26 березня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  5. ↑ Военный энциклопедический словарь // В 2 томах. Том 2. — Редкол.: А. П. Горкин, В. А. Золотарев, В. М. Карев и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, «РИППОЛ КЛАССИК», 2001 г. 816 с. C. 775 (Экологическая война). ISBN 5-7905-0996-7
  6. ↑ а б Поликарпов В. Экономические, торговые и продовольственные войны // Войны будущего. От ракеты «Сармат» до виртуального противостояния / Поликарпов В., Поликарпова Е. — «ТД Алгоритм», 2015. — 368 с. — ISBN 978-5-906798-52-7.

Література[ред. | ред. код]

  • Рогозин Д. Экологическая борьба в войне. Словарь-справочник «Война и мир в терминах и определениях» (рос.). Информационный сайт voina-i-mir.ru. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 25 листопада 2016.
  • Лисичкин В. А., Шелепин Л. А. Экологическое оружие // [1] — Москва : Крымский мост-9Д, 2001. — 445 с. — (Великое противостояние) Архівовано з джерела 4 квітня 2017
  • Machlis G. E., Hanson T. Warfare Ecology // BioScience : журнал. — 2008. — Т. 58, № 8 (22 квітня). — С. 729-736. — DOI:10.1641/B580809. Архівовано з джерела 4 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Экологическое оружие. Энциклопедия (рос.). Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Екологічна_зброя&oldid=35765528