Гегельянство
![]() | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (Травень 2020) |
![]() | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (Листопад 2010) |
Гегелья́нство,[1] також геґелья́нство[2][3] — позначення ідеалістичних філософських течій, що виходили з вчення Георга Гегеля і розвивали його ідеї. Виникло в Німеччині в 30-40-х роках XIX ст.
Опис напрямку[ред. | ред. код]
Учні Гегеля, що зайняли в тридцятих і сорокових роках велику частину філософських кафедр в німецьких університетах, скоро розпалися на три партії: праву, ліву і крайню ліву. Головною причиною розділу була незгода відносно того, яке значення з гегельянської точки зору має бути дане деяким основним релігійним догматам; а незгода ця була зумовлена двозначністю гегелевої термінології в цих пунктах: йому було звичайне свої умоглядні ідеї виражати мовою позитивного богослов'я і, навпаки, богословські догмати викладати мовою своєї філософії.
Тому після смерті Гегеля між його учнями і послідовниками виникло питання: чи слід згідно з гегельянськими принципами визнавати особистого Бога, особисте безсмертя і особисту Боголюдину?
Нездатність гегельянства дати цілісне і міцне задоволення живому релігійному почуттю, з одного боку, і потребам практичної волі, з іншого краще за будь-які міркування показує справжні межі цієї філософії і спростовує її домагання бути досконалою істиною, повним і остаточним одкровенням абсолютного духу. У цій якості її ніхто вже не визнає нині; як всеосяжна система, гегельянство нині більше не існує; але залишилося і назавжди залишиться те позитивне, що внесено цією філософією в загальну свідомість: ідея універсального процесу і розвитку як загального всепроникного зв'язку окремих явищ.
Посилання[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
- Старогегельянство
- Молодогегельянство
- Відмінність між натурфілософією Демокріта і натурфілософією Епікура
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Словник іншомовних слів / уклад. С. Морозов, Л. Шкарапута – Київ: Наукова думка, 2000.
- ↑ Пономарів, Олександр (2011). Культура слова: мовностилістичні поради. Київ: Либідь.
- ↑ Український правопис. 2019. с. 124; § 122. Звуки [g], [h].
![]() |
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |