Вірменська філософія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
LeonIIQueenGueraneAndTheirFiveChildren1272.jpg
Культура Вірменії
Література
Архітектура
Музика
Театр
Танець
Килимарство
Мініатюра
Образотворче
мистецтво
Міфологія
Філософія
Друк
Освіта
Кіно
Кулінарія

Вірменська філософія (вірм. Հայ փիլիսոփայություն) — сукупність філософської спадщини вірменських мислителів[1].

Історія[ред. | ред. код]

Середньовічна вірменська філософія[ред. | ред. код]

Середньовічна вірменська філософія представлена основними творами: «Спростування лжевчень» Єзніка Кохбаці[ru] (V століття), «Визначення філософії» і «Аналіз Порфирія»

Давид Анахт — вірменський філософ-неоплатонік V—VI століть, представник Олександрійської школи неоплатонізму

Давида Анахта (V—VI століття), який є видатним представником елліністичної школи у філософії.

Рукопис Ована Воротнеці (XIV століття)

У науковий обіг Середньовіччя увійшли вірменські переклади[ru] представників античної культури. Це твори Арістотеля, Платона, Філона Александрійського, Порфирія, Томи Аквінського та інших. В Середні віки з'являються коментарі вірменських авторів до багатьох пам'яток еллінських і ранньосередньовічних вірменських авторів. Так, Григор Татеваці[ru] (XIV століття) коментує твори Арістотеля, Порфирія; Ованес Воротнеці (XIV століття) коментує твори Арістотеля, Порфирія, Філона; Аракел Сюнеці[ru] (XV століття) досліджує тлумачення праць Давида Анахта. Філософські твори містяться в 497 рукописах Матенадарана, в їх числі роботи Давида Харкаці[ru] (VII століття), Степаноса Сюнеці (VIII століття), Ованеса Імастасера[ru] (XI—XII століття), що відзначає першорядну роль досвіду в пізнанні світу; Ованеса Ерзнкаці (XIII століття), який вважає, що «все, що тримається під небом — рухливе і мінливе»; Ваграма Рабуні[ru] (XIII століття), Степаноса Лехаці[ru] (XVII століття) та інших.[2]

Філософія нового часу[ред. | ред. код]

З XVII століття починається формування нової філософії. На першу половину цього століття припадає діяльність Барсега Ахбакеці[ru] і його учнів — Нерсеса Мокаці[ru] і Меликсета Вжанеци. Трохи пізніше набуває популярності філософ і богослов Симеон Джугаєці, автор «Книги логіки» та коментарів до «Елементів теології» Прокла. У XVIII столітті протікає діяльність Симеона Єреванці[ru].

Філософська думка у Вірменії в XX столітті[ред. | ред. код]

Значний розвиток отримала філософська думка у Вірменії в ХХ столітті. Проблеми, пов'язані зі специфікою філософського знання, розробляв Г. А. Брутян, філософські аспекти семіотики — Л. А. Абрамян. У цей час у ряді робіт була досліджена, починаючи з давнини, вірменська філософська думка. У цій галузі плідно працювали такі історики філософії як В. К. Чалоян[ru], Г. Г. Габріелян, С. С. Аревшатян, Г. Т. Хрлопян, Г. О. Григорян. Значний внесок у вивчення логічного вчення Давида Непереможного вніс Г. А. Брутян. Філософські питання природознавства порушував у своїх творах В. А. Амбарцумян.Питання, що зачіпають різні аспекти філософської аргументації, досліджували Г. Г. Шакарян, П. Ц. Агаян, Е. Б. Маркирян, М. В. Асатрян, Г. П. Григорян та інші. В 1984 році в Єревані відбулася конференція «Філософські проблеми аргументації».

Література[ред. | ред. код]

  • Чалоян В.К. История армянской философии (древний и средневековый период). — Ереван : Сарвард, 2008. — 368 с. — 200 экз. — ISBN 978-99941-999-8-3.
  • Чалоян В. К. Развитие философской мысли в Армении (древний и средневековый период). М., 1974.-293.
  • Чалоян В. К. Армянский Ренессанс. М., 1963
  • Чалоян В. К. К вопросу об оценке феодального направления армянской философии XVII—XVIII вв. // Историко-филологический журнал АН АрмССР. — 1958. — № 1. — С. 135—153.
  • Чалоян В. К. Древнеармянская интерпретация логики Аристотеля.// Известия АН АрмССР", общественные науки, 1946.№ 4.
  • Аревшатян С. С. Давид Анахт и его роль в развитии древнеармянской философии. В кн.: Давид Анахт. Соч. М., 1980. С.5-28.
  • Аревшатян С. С. Пути становления древнеармянской философии // Вопросы философии, 1972. № 10.
  • Аревшатян С. С. Платон в древнеармянских переводах. // Платон и его эпоха. М., 1979. С. 269—277.
  • Аревшатян С. С. Номинализм в средневековой армянской философии // XXV Международный конгресс востоковедов, доклады делегации СССР. М., 1960.
  • Мирзоян Г. К. Давид Непобедимый и армянская философская мысль XVII века // Философия Давида Непобедимого М., 1984.
  • Тевосян А. М. Кант и армянская философия XIX века // Вопросы философии.1981. № 12. С. 109—114.
  • Калашян Л. Х., Карапетян Л. М. Философская наука в Советской Армении // Вопросы философии. 1980.№ 11.
  • Товмасян С. С. Философская мысль в Советской Армении // Вопросы философии.1972.№ 10.
  • Хачатурян А. Б. История прогрессивной армянской философской и общественно-политической мысли конца XVIII — середины XIX века. М., 1973.
  • Геворгян Г. А., Харатян Г. С. Философия и этнография в Армении: история и современность // Научная мысль Кавказа. 2004.№ 3. С.83-90.
  • Мкртчян А. Т. Логика и её обучение в средневековой Армении // Актуальные проблемы обучения физико-математическим и естественнонаучным дисциплинам в школе и вузе VI Межрегиональная научно-практическая конференция учителей, посвященная 75-летию Педагогического института имени В. Г. Белинского. под общей редакцией М. А. Родионова. 2015. С. 128—132.
  • Габриельян Г. Г. История армянской философской мысли. В четырех томах. Ереван, 1956—1965. (вірм.)
  • Казанчян Т. Т. Отголоски геометрического учения об элементах в натурфилософии у армян // Известия Академии наук Армянской ССР. Общественные науки, 1945, № 3-4, с. 83-90. (вірм.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. отв. ред. Л. М. Варданян, Г. Г. Саркисян, А. Е. Тер-Саркисянц. Армяне. — Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН; Ин-т археологии и этнографии НАН РА. — М. : Наука, 2012. — С. 469. — 600 прим. — ISBN 978-5-02-037563-5.
  2. Філософські праці у вірменських рукописах Матенадаране (короткий бібліографічний покажчик) // Вісник Матенадарана, Єреван, 1956. № 3. с. 387—457