Українська філософія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Украї́нська філосо́фія — збірна назва філософської спадщини українських мислителів.

Системний погляд[ред. | ред. код]

У цій сукупності поглядів загальнокультурного i філософського штибу зображено особливості інтелектуального життя українського народу. Українська філософія представлена літописами, повчаннями, художніми творами та іншим чином[1]. Її особливість проявлена в систематизованих і струнких теоріях навчань Г. Сковороди (засновник першої філософської системи в Україні), П. Юркевича (об'єктивно-ідеалістичне вчення), В. Лесевича (позитивіст започаткувавший «критичний реалізм»)[2], П. Копніна (засновник «київської філософської школи», розробки з гносеології й логіки наукового пізнання[3]), Д. Чижевського (виділив етапи української філософії в історії філософії України), В. Вернадського (перший президент Української Академії Наук у 1918 р.), В. Липинського (консервативний представник української соціології)[2], В. Горського (школа «логіки наукового пізнання») в академічній філософії ХIХ-ХХ століть; і розчинена в літературній творчості письменників з поетами (М. Гоголь, Т. Шевченко, І. Франко, В. Винниченко розвинувший етичну систему базовану на щасті[2]), у полемічній думці українського Ренесансу ХV-ХVI ст. (І. Вишенський, З. Копистенський, Г. Смотрицький); у реформаторських ідеях Братських шкіл, у політичних настроях Південного товариства декабристів[4][5].

Українська філософська думка може бути складна для сприйняття іноземцями як інша філософська традиція (аналогічно українським народом — чужорідне), що відображає духовно-практичну історію нації, характер ментальності українського етносу, оригінальність України з її соціокультурним тлом, і тільки розуміння усіх цих факторів у взаємодії є умовою розкриття самобутності української філософської думки[4].

Ідеї та риси[ред. | ред. код]

Українські мислителі передавали погляди більш наглядно в контексті з життям, призначенням й життєвими обставинами людини, не вдавалися в абстрактне теоретизування (М. Гоголь, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Липинський та ін.)[6]. Виражали світоглядові особисті думки, аніж абстрактні схеми та теоретичні аргументи[6]. В українській філософії переважали емотивні елементи над раціональними[6]. Але разом із тим українській філософії прикметне гармонізація та синтезування, з-за чого крайньо-чіткі філософські системи не мали місця[6].

Притаманне українській філософії шукання Бога[6] не обов'язково зв'язане з доктринами релігії[6], український месіанізм[7] («Книги битія українського народу» та філософія культури П. Куліша з синтезом людської екзистенції, природи і духа), заглиблення у внутрішній світ людини, етичний плюралізм, моральні вартості християнської культури і увага на соціально-політичному житті, на історичному матеріалізмі[2], схильність до діалектичного матеріалізму[2][7].

Для Української філософії характерна увага до проблем людини, проблеми пізнання серцем (теорія кордоцентризму), синкретичність[4][6]. Характерні ідеї та риси української філософії в різні періоди[5]:

Кордоцентризм антропоцентризм гуманізм матеріалізм ідеалізм пантеїзм релігійність дуалізм Реформація позитивізм[2] персоналізм[2] консерватизм[2]

Українська філософія є частиною всесвітньої філософії[8]. Але вона відтворює самобутні підходи і шляхи розв'язання філософських проблем, що спираються на національні культурні традиції[8]. Дослідивши зміст і етапи розвитку філософської думки в Україні стає зрозумілою історія українського народу, особливості формування його духовного світу, його культури та традицій[8].

Періоди й етапи[ред. | ред. код]

У розвитку та в становленні філософії в Україні виокремлені періоди[8][1]:

Системно розглядаючи виникнення й розвій української філософії як ланки світового історико-філософського процесу виокремлені етапи[11]:

  1. Світоглядні уявлення «першоукраїнців» язичницько-міфологічної доби як переддень української філософії в V-IX століттях;
  2. філософські погляди українських мислителів у добу Київської Русі з філософсько-теологічним вченням IX-XVI століть;
  3. філософська діяльність пов'язана з виникненням науково-освітніх центрів, братств, колегій зі становленням професійної філософії від XI століття;
  4. формування самобутніх українських філософських концепцій як класична доба української філософії в XVIII столітті;
  5. сучасна академічна, фахово-освітня українська філософія в XIX-XXI століттях.

Проблематика[ред. | ред. код]

Зазначені періоди характеризуються постановкою наступних проблем[5]:

Міжвідомчу збірку «Проблеми філософії» у 1966 р. редагував Д. Острянин[3]. Видатним представником дослідження проблематики у ділянці філософії природознавства був М. Омеляновський[3].

Антитеза й контраргумент[ред. | ред. код]

Український філософ-позитивіст Лесевич Володимир Вікторович у Російській імперії був засновником першої школи з викладанням наук українською мовою, яку за доносом було знищено російською владою в Україні[12][13]. — Була заборона на викладання філософії в навчальних закладах України в складі Російської імперії, але філософська думка в Україні в другій половині XIX століття — на початку XX ст. значно активізувалася з поширенням нових філософських ідей, ця заборона була знята та створили в Україні перший для Російської імперії філософський журнал[14].

На початку 1970-х років в СРСР на теренах УРСР почалися репресії проти українських філософів виключно за одною ознакою — хто був носієм української мови та розробляв філософію українською мовою, далі були заборони на філософські публікації українською мовою в УРСР, з нав'язуванням друку філософських праць виключно російською мовою з 19771978 рр.[3].

  1. вперше[3] українською мовою було видано «Короткий філософський словник» за ред. М. Розенталя і П. Юдіна у 1940 році;
  2. вдруге[3] українською мовою було видано «Філософський словник» за ред. В. Шинкарука у 1973 році.

— Коли унезалежнені народи формують свою історію, то представники імперіалістичного світогляду заперечують їх існування. Росія та їй подібні опиняються в ситуації дефіциту особистостей для хронології власної історії науки, історії літератури тощо. Широко відомо, коли називають у Росії та москвофіли в Україні українського письменника Гоголя «російським», українського поета Шевченко «російським», українського філософа Сковороду «російським» тощо. У зв'язку з чим виникають антитези, що не витримують критики, мовляв «немає української філософії» та її буцімто «не існувало»[15]. Але національно-культурна самоідентичність передбачає ідентифікацію й філософії також[16].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «УКРАЇНСЬКА ФIЛОСОФIЯ Архівовано 10 March 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine.», Семiнарське заняття № 8, С.1-8
  2. а б в г д е ж и стор. 3512, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  3. а б в г д е стор. 3514, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  4. а б в ТЕМА 11. УКРАИНСКАЯ ФИЛОСОФИЯ (рос.)
  5. а б в Украинская философия в своем развитии прошла ряд этапов с определенными чертами. Кто выделил эти этапы? (рос.)
  6. а б в г д е ж стор. 3509, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  7. а б стор. 3511, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  8. а б в г «Українська філософія: традиції та особливості», Навчальні матеріали онлайн
  9. «Українська філософія XIX — початку XX століття», Навчальні матеріали онлайн
  10. «Українська філософія діаспори», сайт «Українська Національна Федерація Хортингу»
  11. «Українська філософія: генеза і розвиток», Навчальні матеріали онлайн
  12. «Философский энциклопедический словарь». — г. Москва: изд. Советская энциклопедия. Гл. редакция: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов. 1983 г. (рос.)
  13. Колубовский Я., Краткая библиографическая справка: «Лесевич Владимир Викторович», сайт «РУНИВЕРС» (рос.)
  14. Огородник І. В., «Історія філософської думки в Україні» / «Володимир Лесевич Архівовано 24 July 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine.», сайт «Україна: Історія великого народу» (укр.)
  15. Іван Лисий, «Українська філософія — феномен чи фантом?», вид. «Мандрівець», № 4/2014 р., С.1-10
  16. Іван Лисий, «Національно-культурна ідентичність філософії. Сім наближень до теми», монографія, видавничий дім «Києво-Могилянська академія», м. Київ, 2013 р. — ISBN 9789665186250

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська філософія : навч. посіб. / Захара І. С. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 354 с. – ISBN 978‐617‐10‐0164‐0