Філософія гумору

Філософія гумору (також часто вживається термін теорія гумору) — розділ філософії, який вивчає природу гумору, його соціальні функції, вплив на розвиток особистості.

Існує багато теорій гумору, які намагаються пояснити, що таке гумор, яке його соціальне призначення, і що можна вважати гумористичним, смішним. Було б фактично неможливо пояснити, що таке гумор, гіпотетичній особі, яка цілком не має почуття гумору, бо це важко пояснити навіть людині, яка має почуття гумору. Людині без почуття гумору гумор видається принаймні дивним, якщо не цілковито ірраціональним. Переважаючими типами теорій, які намагаються пояснити існування гумору, є: психологічні теорії, більшість з яких вважають гумор ознакою дуже здорового способу життя; духовні теорії, які розглядають гумор, наприклад, як "подарунок Бога"; теорії, які вважають гумор таємницею, яку не можливо пояснити, дуже схожою на містичний досвід.

Теорія переваги (вищості)

Теорія переваги як одна з теорій гумору походить з творів Платона, Аристотеля і Левіафана Томаса Гоббса. Ця теорія пояснює, що людина сміється з нещасть інших, тому що ці нещастя стверджують переваги людини на тлі недоліків інших.

Раптова Слава є пристрасть, що витворює ті Гримаси, які називаються   Раптова Слава. СМІХОМ; і спричиняється [у людей] або деякою їхньою власною раптовою   Сміх. дією, що їм сподобалась; або сприйняттям певної потворності у іншого, в порівнянні з чим вони несподівано захоплюються собою. І це властиво більш за все тим, котрі усвідомлюють найменше здібностей у собі, які змушені підтримувати у собі своє власне схвалення спостереженням недосконалостей інших людей. І тому багато Сміху над недоліками інших це ознака Легкодухості. Бо для великих умів, одними з належних робіт є, допомогти і звільнити інших від зневаги; а себе порівнювати тільки з найбільш здібними. ________________________ Томас Гоббс. Левіафан. Частина 1. Про людину. Розділ 6. Про внутрішні ЗАСАДИ ДОВІЛЬНИХ РУХІВ, зазвичай називаних ПРИСТРАСТЯМИ; І про ПРОМОВИ, якими вони виражаються. (Цитата наводиться з пунктуацією і оформленням репринту з видання 1651 р.)

На думку Аристотеля, ми сміємося над нижчими або потворними особами, тому що ми радіємо від вищості над ними. Платон приписує Сократу слова, що невігластво сильних небезпечне і ганебне, невігластво ж слабких смішне.

Посилання

• «Теорія гумору» Костянтина Глінки (прозаїчний псевдонім Ігора Олексійовича Криштафовича): стаття і сайт
• Humor. Стаття з сайту Internet Encyclopedia of Philosophy