Джон Колдвелл Келхун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Колдвелл Келгун
John Caldwell Calhoun
англ. John C. Calhoun
Джон Колдвелл Келгун John Caldwell Calhoun
Час на посаді:
4 березня 1825 — 28 грудня 1832
Президент  Джон Квінсі Адамс,
Ендрю Джексон
ПопередникДеніел Томпкінс
НаступникМартін Ван Бюрен
Час на посаді:
1 квітня 1844 — 10 березня 1845
ПрезидентДжон Тайлер
ПопередникАбель Паркер Апшер
НаступникДжеймс Б'юкенен
Народився18 березня 1782(1782-03-18)
Еббівіль, Південна Кароліна
Помер31 березня 1850(1850-03-31) (68 років)
Вашингтон, округ Колумбія
Політична партіяДемократично-республіканська партія (до 1825),

партія Нуліфікаторів (1828-1839),

Демократична партія (1839-1850)
ДружинаФлорид Бонно Келгун
Релігіяунітаріанство, кальвінізм
ПідписJohn Calhoun Signature.svg

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джон Колдвелл Келгун (також Келгоун або Келгаун; англ. John Caldwell Calhoun; 18 березня 1782—31 березня 1850) — один з найвпливовіших політиків у історії США, головний ідеолог рабовласницької політики південних штатів і лобіст їхніх інтересів у федеральному уряді. Перший віце-президент США, що народився після проголошення незалежності, і один з двох (другий — Агню Спіро), що пішли у відставку. Його ідеї використовувалися для обґрунтовування сецесії південних штатів та створення КША.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Представник Демократичної партії. У 1810-17 рр. представляв Південну Кароліну в Палаті представників, при Джеймсі Монро служив військовим міністром (1817–1824). В адміністрації Джона Квінсі Адамса (1825–1829) був віце-президентом. При Ендрю Джексоні зберігав цю посаду до 1832 р.

Розійшовшись у поглядах на ключові питання з Джексоном, добровільно пішов у відставку, щоб мати можливість обратися в Сенат, де утворив «великий тріумвірат» з Генрі Клеєм і Даніелем Вебстером. В адміністрації Джона Тайлера обіймав посаду держсекретаря (1844–1845).

Погляди[ред. | ред. код]

Келгун виступав послідовним захисником інтересів південних плантаторів від зазіхань півничан. Він заперечував можливість обмеження рабства на території окремих штатів, оскільки кожен американець має право перевозити власність зі штату в штат.

У 1832 р. підтримав доктрину «нуліфікації», згідно з якою штат має право призупинити дію на своїй території будь-якого федерального закону, що суперечить Конституції США.

Келгун залишився в історії як теоретик рабства, під яке підводив солідне юридичне обґрунтування. Виступав проти централізації державної влади. У разі нехтування інтересами окремих штатів з боку федерального уряду визнавав можливість їхньої сецесії.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Bartlett, Irving H. John C. Calhoun: A Biography (1993)
  • Belko, William S. «John C. Calhoun and the Creation of the Bureau of Indian Affairs: An Essay on Political Rivalry, Ideology, and Policymaking in the Early Republic.» South Carolina Historical Magazine 2004 105(3): 170–197. ISSN 0038-3082
  • Brown, Guy Story. «Calhoun's Philosophy of Politics: A Study of A Disquisition on Government»
  • Capers; Gerald M. John C. Calhoun, Opportunist: A Reappraisal 1960.
  • Capers Gerald M., "A Reconsideration of Calhoun's Transition from Nationalism to Nullification, " Journal of Southern History, XIV (Feb., 1948), 34-48. online in JSTOR
  • Cheek, Jr., H. Lee. Calhoun And Popular Rule: The Political Theory Of The Disquisition And Discourse. (2004) ISBN 0-8262-1548-3
  • Ford Jr., Lacy K. Origins of Southern Radicalism: The South Carolina Upcountry, 1800–1860 (1988)
  • Ford Jr., Lacy K. "Republican Ideology in a Slave Society: The Political Economy of John C. Calhoun, The Journal of Southern History. Vol. 54, No. 3 (Aug., 1988), pp. 405–424 in JSTOR
  • Ford Jr., Lacy K. "Inventing the Concurrent Majority: Madison, Calhoun, and the Problem of Majoritarianism in American Political Thought, " The Journal of Southern History, Vol. 60, No. 1 (Feb., 1994), pp. 19-58 in JSTOR
  • Gutzman, Kevin R. C., "Paul to Jeremiah: Calhoun's Abandonment of Nationalism, " in _The Journal of Libertarian Studies_ 16 (2002), 3-33.
  • Hofstadter, Richard. «Marx of the Master Class» in The American Political Tradition and the Men Who Made It (1948)
  • Niven, John. John C. Calhoun and the Price of Union (1988)
  • Peterson, Merrill. The Great Triumvirate: Webster, Clay, and Calhoun (1987)
  • Rayback Joseph G., «The Presidential Ambitions of John C. Calhoun, 1844–1848,» Journal of Southern History, XIV (Aug., 1948), 331-56. online in JSTOR
  • Wiltse, Charles M. John C. Calhoun, Nationalist, 1782–1828 (1944) ISBN 0-8462-1041-X; John C. Calhoun, Nullifier, 1829–1839 (1948); John C. Calhoun, Sectionalist, 1840–1859 (1951); the standard scholarly biography.

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник:
Деніел Томпкінс 		Seal of the Vice President of the United States.svg
7-й Віце-президент США
4 березня 1825 — 28 грудня 1832 		Наступник:
Мартін Ван Бюрен


 
Томас Джефферсон • Едмунд Рендолф • Тімоті Пікеринг • Джон Маршалл • Джеймс Медісон • Роберт Сміт • Джеймс Монро • Джон Квінсі Адамс • Генрі Клей • Мартін ван Бюрен • Едвард Лівінгстон • Луїс Маклейн • Джон Форсайт • Даніель Вебстер • Абель Паркер Апшер • Джон Колдвелл Келхун • Джеймс Б'юкенен • Джон Міддлтон Клейтон • Даніель Вебстер • Едвард Еверетт • Вільям Лернд Марсі • Льюїс Касс • Джеремайа Саллівен Блек • Вільям Генрі Сьюард • Еліягу Бенджамін Вошберн • Гамільтон Фіш • Вільям Максвелл Евартс • Джеймс Гіллеспі Блейн • Фредерік Теодор Фрелінгхойзен • Томас Френсіс Бейард • Джеймс Гіллеспі Блейн • Джон Вотсон Фостер • Волтер Квінтін Грешам • Річард Олні • Джон Шерман • Вільям Руфус Дей • Джон Мілтон Гей • Еліу Рут • Роберт Бекон • Філандер Чейз Нокс • Вільям Дженнінгс Браян • Роберт Лансінг • Бейнбрідж Колбі • Чарльз Еванс Г'юз • Френк Біллінгс Келлог • Генрі Льюїс Стімсон • Корделл Голл • Едвард Стеттініус • Джеймс Френсіс Бірнс • Джордж Маршалл • Дін Ачесон • Джон Фостер Даллес • Крістіан Гертер • Дін Раск • Вільям Пірс Роджерс • Генрі Кіссинджер • Сайрус Венс • Едмунд Маскі • Александр Гейг • Джордж Шульц • Джеймс Бейкер • Лоуренс Іґлберґер • Воррен Кристофер • Мадлен Олбрайт • Колін Павелл • Кондоліза Райс • Гілларі Клінтон • Джон Керрі • Рекс Тіллерсон • Майк Помпео
Seal of the United States Department of State.svg
Джон Адамс (1789—1797) • Томас Джефферсон (1797—1801) • Аарон Бьорр (1801—1805) • Джордж Клінтон (1805—1812) • Елбридж Геррі (1813—1814) • Деніел Томпкінс (1817—1825) • Джон Колдвелл Келхун (1825—1832) • Мартін Ван Бюрен (1833—1837) • Річард Ментор Джонсон (1837—1841) • Джон Тайлер (1841) • Джордж Даллас (1845—1849) • Міллард Філлмор (1849—1850)• Вільям Руфус Кінг (1853) • Джон Кебелл Брекінрідж (1857—1861) • Ганнібал Гемлін (1861—1865) • Ендрю Джонсон (1865) • Шайлер Колфакс (1869—1873) • Генрі Вілсон (1873—1875)• Вільям Елмон Вілер (1877—1881) • Честер Алан Артур (1881) • Томас Гендрікс (1885) • Леві Мортон (1889—1893) • Едлай Стівенсон (1893—1897) • Гаррет Гобарт (1897—1899) • Теодор Рузвельт (1901) • Чарлз Фербенкс (1905—1909) • Джеймс Шерман (1909—1912) • Томас Маршалл (1913—1921) • Калвін Кулідж (1921—1923) • Чарлз Дауес (1925—1929) • Чарлз Кертіс (1929—1933) • Джон Гарнер (1933—1941) • Генрі Воллес (1941—1945) • Гаррі Трумен (1945) • Олбен Барклі (1949—1953) • Річард Ніксон (1953—1961) • Ліндон Джонсон (1961—1963) • Г'юберт Гамфрі (1965—1969) • Спіро Агню (1969—1973) • Джеральд Форд (1973—1974) • Нельсон Рокфеллер (1974—1977) • Волтер Мондейл (1977—1981) • Джордж Герберт Вокер Буш (1981—1989) • Ден Квейл (1989—1993) • Альберт Гор (1993—2001)• Дік Чейні (2001—2009)• Джо Байден (2009—2017) • Майк Пенс (2017-)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Колдвелл_Келхун&oldid=21173012