Джон Колдвелл Келхун
Джон Колдвелл Келгун John Caldwell Calhoun | |
---|---|
англ. John C. Calhoun | |
![]() | |
Час на посаді: | |
4 березня 1825 — 28 грудня 1832 | |
Президент | Джон Квінсі Адамс, Ендрю Джексон |
Попередник | Деніел Томпкінс |
Наступник | Мартін Ван Бюрен |
Час на посаді: | |
1 квітня 1844 — 10 березня 1845 | |
Президент | Джон Тайлер |
Попередник | Абель Паркер Апшер |
Наступник | Джеймс Б'юкенен |
Народився | 18 березня 1782 Еббівіль, Південна Кароліна |
Помер | 31 березня 1850 (68 років) Вашингтон, округ Колумбія |
Політична партія | Демократично-республіканська партія (до 1825), партія Нуліфікаторів (1828-1839), |
Дружина | Флорид Бонно Келгун |
Релігія | унітаріанство, кальвінізм |
Підпис | ![]() |
| |
| |
|
Джон Колдвелл Келгун (також Келгоун або Келгаун; англ. John Caldwell Calhoun; 18 березня 1782—31 березня 1850) — один з найвпливовіших політиків у історії США, головний ідеолог рабовласницької політики південних штатів і лобіст їхніх інтересів у федеральному уряді. Перший віце-президент США, що народився після проголошення незалежності, і один з двох (другий — Агню Спіро), що пішли у відставку. Його ідеї використовувалися для обґрунтовування сецесії південних штатів та створення КША.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Представник Демократичної партії. У 1810-17 рр. представляв Південну Кароліну в Палаті представників, при Джеймсі Монро служив військовим міністром (1817–1824). В адміністрації Джона Квінсі Адамса (1825–1829) був віце-президентом. При Ендрю Джексоні зберігав цю посаду до 1832 р.
Розійшовшись у поглядах на ключові питання з Джексоном, добровільно пішов у відставку, щоб мати можливість обратися в Сенат, де утворив «великий тріумвірат» з Генрі Клеєм і Даніелем Вебстером. В адміністрації Джона Тайлера обіймав посаду держсекретаря (1844–1845).
Погляди[ред. | ред. код]
Келгун виступав послідовним захисником інтересів південних плантаторів від зазіхань півничан. Він заперечував можливість обмеження рабства на території окремих штатів, оскільки кожен американець має право перевозити власність зі штату в штат.
У 1832 р. підтримав доктрину «нуліфікації», згідно з якою штат має право призупинити дію на своїй території будь-якого федерального закону, що суперечить Конституції США.
Келгун залишився в історії як теоретик рабства, під яке підводив солідне юридичне обґрунтування. Виступав проти централізації державної влади. У разі нехтування інтересами окремих штатів з боку федерального уряду визнавав можливість їхньої сецесії.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Bartlett, Irving H. John C. Calhoun: A Biography (1993)
- Belko, William S. «John C. Calhoun and the Creation of the Bureau of Indian Affairs: An Essay on Political Rivalry, Ideology, and Policymaking in the Early Republic.» South Carolina Historical Magazine 2004 105(3): 170–197. ISSN 0038-3082
- Brown, Guy Story. «Calhoun's Philosophy of Politics: A Study of A Disquisition on Government»
- Capers; Gerald M. John C. Calhoun, Opportunist: A Reappraisal 1960.
- Capers Gerald M., "A Reconsideration of Calhoun's Transition from Nationalism to Nullification, " Journal of Southern History, XIV (Feb., 1948), 34-48. online in JSTOR
- Cheek, Jr., H. Lee. Calhoun And Popular Rule: The Political Theory Of The Disquisition And Discourse. (2004) ISBN 0-8262-1548-3
- Ford Jr., Lacy K. Origins of Southern Radicalism: The South Carolina Upcountry, 1800–1860 (1988)
- Ford Jr., Lacy K. "Republican Ideology in a Slave Society: The Political Economy of John C. Calhoun, The Journal of Southern History. Vol. 54, No. 3 (Aug., 1988), pp. 405–424 in JSTOR
- Ford Jr., Lacy K. "Inventing the Concurrent Majority: Madison, Calhoun, and the Problem of Majoritarianism in American Political Thought, " The Journal of Southern History, Vol. 60, No. 1 (Feb., 1994), pp. 19-58 in JSTOR
- Gutzman, Kevin R. C., "Paul to Jeremiah: Calhoun's Abandonment of Nationalism, " in _The Journal of Libertarian Studies_ 16 (2002), 3-33.
- Hofstadter, Richard. «Marx of the Master Class» in The American Political Tradition and the Men Who Made It (1948)
- Niven, John. John C. Calhoun and the Price of Union (1988)
- Peterson, Merrill. The Great Triumvirate: Webster, Clay, and Calhoun (1987)
- Rayback Joseph G., «The Presidential Ambitions of John C. Calhoun, 1844–1848,» Journal of Southern History, XIV (Aug., 1948), 331-56. online in JSTOR
- Wiltse, Charles M. John C. Calhoun, Nationalist, 1782–1828 (1944) ISBN 0-8462-1041-X; John C. Calhoun, Nullifier, 1829–1839 (1948); John C. Calhoun, Sectionalist, 1840–1859 (1951); the standard scholarly biography.
Посилання[ред. | ред. код]
- U.S. Senate biography
- John Caldwell Calhoun на сайті Find a Grave(англ.)
Попередник: Деніел Томпкінс |
![]() 7-й Віце-президент США 4 березня 1825 — 28 грудня 1832 |
Наступник: Мартін Ван Бюрен |
|
- Народились 18 березня
- Народились 1782
- Померли 31 березня
- Померли 1850
- Віце-президенти США
- Уродженці Південної Кароліни
- Померли у Вашингтоні
- Сенатори від штату Південна Кароліна
- Військові міністри США
- Державні секретарі США
- Демократи США
- Померли від туберкульозу
- Члени Палати представників США від Південної Кароліни