Ендрю Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ендрю Джонсон
Andrew Johnson
Ендрю Джонсон
17-й Президент Сполучених Штатів Америки
15 квітня 1865 — 4 березня 1869
Попередник: Абрахам Лінкольн
Наступник: Улісс Грант
16-й Віце-президент США
4 березня 1865 — 15 квітня 1865
Попередник: Ганнібал Гемлін
Наступник: Шайлер Колфакс
15-й Губернатор Теннессі
17 жовтня 1853 — 3 листопада 1857
Попередник: Вільям Кембел
Наступник: Ішем Гаріс
 
Партія: Демократична партія США
Віросповідання: Християнство
Народження: 29 грудня 1808(1808-12-29)
Ралі, штат Північна Кароліна
Смерть: 31 липня 1875(1875-07-31) (66 років)
Елізабеттон, штат Теннессі
Батько: Резерфорд Хейз-молодший
Мати: Софія Берчард
Дружина: Еліза МакКардл Джонсон
Діти: 5 дітей
 
Військова служба
Роки служби: 18611865
Приналежність: Армія США
Звання: Бригадний генерал
Битви: Громадянська війна у США
Автограф: Автограф

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Ендрю Джонсон (англ. Andrew Johnson; нар. 29 грудня 1808пом. 31 липня 1875) — сімнадцятий президент Сполучених Штатів Америки з 1865 по 1869, спочатку представник Демократичної партії, вибраний в 1864 віце-президентом при республіканцеві Абрахамі Лінкольні (у той час блок, який вони представляли, іменувався «Національний союз»). Ставши наступником Лінкольна після його вбивства, він швидко налаштував проти себе Конгрес і був єдиним разом з Біллом Клінтоном президентом, проти якого Сенат США розглядав справу про імпічмент.

Кар'єра[ред.ред. код]

Ендрю Джонсон народився в Північної Кароліні в незаможній сім'ї; був кравцем; переселився в Гринвілль, Теннессі, де одружився, навчився у дружини грамоті і відкрив майстерню. Джонсон був олдерменом в Гринвіллі з 1828 до 1830, та мером Гринвіллю з 1830 до 1833. З 1833 р. був демократом, членом законодавчих зборів свого штату, з 1843 по 1853 р. — членом конгресу, з 1853 до 1857 р. — губернатором штату Теннессі, потім сенатором. У 1861 р., на початку Громадянської війни, Джонсон був єдиним південним сенатором, що залишився на своєму посту і стояв за недоторканність союзу. Особливе враження справила його промова 5 лютого 1861 р., у якій він, хоч і крайній демократ, сильно нападав на сецесіоністів. При початку військових дій Джонсон повернувся на батьківщину і весною 1862 р. був призначений військовим губернатором Теннессі в чині бригадного генерала. Вибраний в 1864 р. віце-президентом США, він вступив на цю посаду 4 березня 1865; під час інавгурації віце-президент Джонсон пив (для зм'якшення хвороби), зробив незв'язну промову і в очах багатьох здавався п'яним. Через місяць з невеликим, унаслідок вбивства Лінкольна (15 квітня 1865), Джонсон став президентом (1865–1869). Змовники планували, після замаху на Лінкольна, убити також Джонсона і державного секретаря Вільяма Сюарда, але їм вдалося тільки легко поранити останнього.

Президент[ред.ред. код]

У званні президента Джонсон порвав зв'язок з партією демократів, і з такою м'якістю відносився до переможених сецесіоністів, що можна було побоюватися втрати всіх придбаних війною результатів. Він наклав вето на прийнятий майже одноголосно конгресом білль про умови зворотного допущення південних штатів в Союз, а також на цивільну рівноправність негрів. У конфлікт були залучені і міністри. Військовий міністр Едвін Стантон був звільнений президентом, але сенат визнав причини його звільнення недостатніми, і Стантон знову став завідувати військовим міністерством. Тоді Джонсон призначив генерала Томаса тимчасовим військовим міністром і наказав Стантону здати суспільне майно, що все знаходилося у нього. Стантон відмовився виконати цей наказ; сенат знов визнав його звільнення неправильним, і палата представників ухвалила, більшістю 126 голосів проти 47, почати судове переслідування проти президента і процедуру імпічмента. У Сенаті США, проте, не склалося більшості двох третин, необхідної для звинувачувального вироку (березень 1868).

Під час президентства Джонсона США купили у Російської імперії Аляску (1867); цінність цього придбання сильно недооцінювалася сучасниками.

У 1874 р. Джонсон був знов вибраний в сенатори штату Теннессі.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Savage, «Life and public services of And. J.» (Нью-Йорк, 1865);
  • Moor, «Speeches of And. J.» (Бост., 1865);
  • Foster, «Life and speeches of And. J.» (Филад., 1866);
  • «Impeachment and trial of Andrew J.» (Филад., 1868).

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Абрахам Лінкольн
18611865
Seal of the President of the United States.svg
17-й Президент США

15 квітня 18654 березня 1869
Наступник:
Улісс Грант
18691877
Попередник:
Ганнібал Гемлін
US Vice President Seal.svg
16-й Віце-президент США

4 березня 186515 квітня 1865
Наступник:
Шайлер Колфакс