Друга англо-маратхська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Друга англо-маратхська війна
Battle of Assaye2.jpg
Битва при Асаі
Дата: 1803 - 1805
Місце:
Результат:
Сторони
Flag of the Maratha Empire.svg Держава маратхів Британська Ост-Індська компанія
Командувачі
Flag of the Maratha Empire.svg Flag of the United Kingdom.svg

Друга англо-маратхська війна — друга із низки війн між британською Ост-Індською компанією та Маратхською Конфедерацією за гегемонію в Західній і Центральній Індії.

Передуючі обставини[ред.ред. код]

На початок 19 століття конфлікти між маратхськими князями посилилися, вони плели інтриги, чим допомагали британцям підкоряти князівства поодинці. Територіальні суперечки князів Гваліору та Індауру 1801 року призвели до війни між ними, збройних нападів, грабунків мирного населення, до цього прилучалися і британці, котрі зумиcне посилювали ворожнечу між князями. Генерал-губернатором Річардом Уелслі британським збройним силам на території сучасної Індії було поставлене завдання підірвати могутність імперії Маратхів.

1802 року виник привід для втручання у маратхські міжусобиці, коли розбитий у битві при Пуні армією Холкара пешва Баджі Рао II, котрий діяв спільно з силами Синджих, утік під британський прихисток в Басейн. У грудні 1802 року Баджі Рао II підписав із британцями Басейнський договір, за умовами якого в обмін на військову допомогу передоручав Ост-Індській компанії всю зовнішню політику маратхської держави, та зробив територіальні поступки, зобов'язувався утримувати в Махараштрі не менше 6000 вояків, виділяючи на це щорічно не менше 2,6 мільйона рупій. Махараштра фактично перейшла під британський протекторат. Не визнали британського протекторату противники пешви — правитель князівства Гваліор — з династії Скіндіїв та Нагпур — династія Бхонсле.

Перебіг бойових дій[ред.ред. код]

Британські війська форсованим маршем займають Пуну та відновлюють владу пешви. Ворогуючі між собою маратхські князі не зуміли об'єднатися перед спільним ворогом, хоча певні кроки до припинення ворожнечі перед лицем спільного ворога все ж були зроблені. Від Пуни британці рухаються і займають Хандеські перевали. У вересні 1803 року британський генерал Джеральд Лейк розбив військові сили Шинде у битві при Делі, хоча втрати британців становили 3000 вояків, а маратхи під проводом Луї Буркіна втратили 409. Артур Веллслі зайняв Ахмеднагар, розбив маратхів у битві при Асаі на кордоні Хайдерабада. У листопаді того ж року сили Шинде розбиті при Ласварі, війська Бхонсле — у битві при Аргаоні. Британці займають головну фортецю Нагпуру Гавілгарх (Gawilghur).

Після розбиття Шинде і Бхонсле частини Лейка зайняли фортецю Аліґарх, після битви вступили в Делі, рушили на Агру та змістили імператора Моголів. Уперто боронився раджа Індаура з династії Холкарів Ясвант Рао I, проте і його сили врешті були переможені. У бою під Насварі було знищено північну армію маратхів, усі землі північніше річки Чамбал зайняті британцями. Вирішальну перемогу британці здобули в битві при Диге.

Наслідки[ред.ред. код]

Маратхи були переможені, їм було завдано значних територіальних втрат, Гваліор та Нагпур підписали договори, за якими поступалися Ост-Індській компанії землями між Пенджабом і Бенгалією, у тому числі долиною Гангу з містом Делі та приморським округом Орісси Каттак, портом Бхаруч.

Проте лондонські чиновники були незадоволені великими витратами на кампанію Уелслі. Після самочинного удару по Холкару Уелслі з ганьбою відкликається з посади в Індії, для певного замирення Шинде і Холкару повернено частину територій, Шах Аламу II повернено трон.

Згодом маратхи не змогли тримати під контролем свої збройні сили, і багатотисячні загони ополчення (піндарі) під керівництвом колишніх воєначальників маратхських князів вчиняли набіги як на території різних князівств, так і на землі під британським контролем. Потреба приборкати ці напади призвела до Третьої англо-маратхської війни.

Джерела[ред.ред. код]