Панцерник (тип корабля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша битва між броненосцями: Корабель Конфедерації «Вірджінія» (ліворуч) проти корабля США «Монітор», 1862.
Батарейний броненосець «Глуар» (1859)
Казематний броненосець «Alexandra», Британія (1877)
Брустверно-баштовий броненосець «Петро Великий», Росія, (1872)
Барбетний броненосець «Дванадцать апостолів», Росія, (1892)
Броненосець «Князь Потемкин-Таврійський» (1903)
Броненосець Чесма

Па́нцерник (бронено́сець[1])  — тип військового корабля, що несе захист з товстих броньових плит.

Броненосець з'явився в середині 19 століття в результаті збільшення сили артилерії. Перший броненосець, «Глуар» (La Gloire), був спущений на воду у Франції в 1859 році, за Францією виробництво броненосців почала Британія та інші великі держави. Перші битви з участю броненосців мали місце протягом Громадянської війни в США, де броненосці проявили себе дуже ефективно. В результаті цього вони швидко витіснили неброньовані лінійні кораблі в ролі найбільш потужних військових кораблів.

Броненосці проектувалися для ряду ролей, зокрема як лінійні кораблі відкритих морів, крейсери дальнього плавання і кораблі берегової оборони. Конструкції броненосців також швидко розвивалися. Ранні броненосці загалом зберігали вітрила разом з паровими машинами, і багато були збудовані (хоча і захищені бронею) з деревини. Скоро розвиток металургії та суднобудування перетворив броненосці на типи кораблів двадцятого століття.

Морська тактика також перейшла у період швидких змін, оскільки військово-морські флоти намагалися знайти найкращі способи використання броненосців та їх взаємодії з неброньованими кораблями. Броненосці розвивалися у період, коли було мало великих морських битв, перш за все через британське домінування на морі. Проте, британський розвиток був швидко сприйнятий, а потім наздогнатий, військово-морськими флотами Франції, Росії і Німеччини.

Не існує чіткого кінця броненосного періоду, але у 1890-х роках стало важким проектувати великий військовий корабель зовсім без металевої броні, і термін «броненосець» поступово вийшов з використання. Нові кораблі дедалі більше нагадували сучасні лінкори та броненосні крейсери.

Типи панцерників[ред. | ред. код]

За типом бронювання підрозділялися на такі види:

  • Батарейний — спадкоємець дерев'яних парусних лінкорів, гармати розташовані по всій довжині корабля, броня навішена на борти. Перші мореплавні — французький «Глуар» 1859, англійський «Уорріор» 1861.
  • Казематний — невелике число потужних гармат розташовувалося в броньованому казематі. Зберігали парусне озброєння. Перший — британський «Беллерофон» 1866. Останній — австро-угорський «Тегетхоф» 1879.
  • Брустверно-баштовий — механізми башт артилерійських установок, рульова рубка, люки, труби тощо прикривалися броньованим бруствером, що підносився над палубою. Яскраві представники: англійський «Девастейшн»(англ. Devastation — спустошення) 1873, російський «Петро Великий» 1872.
  • Барбетний — французька схема, коли артилерійські установки знаходилися в барбетах, що були броньовими кільцями близько 2 метрів заввишки, куди гармати опускалися для заряджання і коли в них не було потреби. Перевага барбета — великий кут піднесення ствола гармати і відсутність складного механізму обертання башти. Перший — французький «Адмірал Дюпре» 1881 Російські — «Чесма» 1887, «Дванадцять апостолів» 1892.
  • Цитадельний — характеризується наявністю броньованої цитаделі в середній частині корабля, що захищає бойову частину (боєзапас і артилерійські механізми і рубка), на яку встановлювалися башти з невеликим числом гармат великого (головного) калібру. Бронювання носової і кормової частин часто мінімальне. Перші представники цього вигляду англійський «Інфлексібл» (англ. inflexible — непохитний) 1881, італійський «Дуїліо» 1880.

Подальше технічне удосконалення конструкцій броненосців включало збільшення площі бронювання, збільшення числа гарматних башт, що вело до збільшення тоннажності, яка на початку 20 століття становила від 10000 до 17000 т. Головний калібр гармат — 305 мм, броньовий пояс 300—450 мм, рідше більш 500 мм. Класичні приклади таких броненосців — англійський «Лорд Нельсон» 1905, французький «Дантон» 1911, італійський «Бенедетто Брін» 1905, німецький «Дойчланд» 1906, російський «Князь Потемкин-Таврійський» 1892, американський «Джорджія» 1906, японський «Мікаса» 1902.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]