Закон УНР про адміністративно-територіальний поділ України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Після підписання 27 січня (9 лютого) 1918 року Брест-Литовського мирного договору з країнами Четвертного союзу владою УНР булозроблено спроби відновити владу у провінції. Для цього при Головнокомандуючому німецькими силамив Україні було створено посаду головного комісара уряду УНР. На місцях були тимчасово створені губерніяльні і повітові коменданти, що існували і функціонували паралельно з владою відповідних комісарів.

На початку березня Центральна Рада затвердила новий адміністративно-територіальний поділ України, поділивши її на 30 земель.

Закон про поділ України на землі був прийнятий Малою Радою 6 березня 1918 року, а оприлюднений у виданні «Вістник Ради Народних міністрів Української Народної Республіки» 15 березня 1918 р.

«
§ 1. Поділ України на губернії й уїзди скасується.
§ 2. Українська Народна Республіка розділяється на такі землі:

1) Підляшшя, центр — Берест;
2) Волинь, центр — Луцьк;
3) Погорина, центр — Рівне;
4) Болохівська Земля, центр — Житомир;
5) Деревська Земля, центр — Іскорость;
6) Дреговицька Земля, центр — Мозир;
7) Київ з околицею (приблизно на 20-30 верст);
8) Поросся, центр — Біла Церква;
9) Черкащина, центр — Черкаси;
10) Побожжя, центр — Умань;
11) Поділля, центр — Кам'янець;
12) Брацлавщина, центр — Вінниця;
13) Подністров'я, центр — Могилів;
14) Помор'я, центр — Миколаїв;
15) Одеса з околицею;
16) Низ, центр — Єлизавет;
17) Січа, центр — Катеринослав;
18) Запоріжжя, центр — Бердянськ;
19) Нове Запоріжжя, центр — Херсон;
20) Азовська Земля, центр — Маріуполь;
21) Сіверщина, центр — Стародуб;
22) Чернігівщина, центр — Чернігів;
23) Переяславщина, центр — Прилуки;
24) Посем'я, центр — Конотоп;
25) Посулля, центр — Ромен;
26) Самара, центр — Кременчук;
27) Полтавщина, центр — Полтава;
28) Слобідщина, центр — Суми;
29) Харків з околицями суміжними;
30) Донеччина, центр — Слов'янськ;
31) Подоння, центр — Острогожськ;
32) Половецька Земля, центр — Бахмут.

§ 3. Остаточним розмежованням Української Народньої Республики з сусідніми державами число земель може бути змінено.
§ 4. Про докладне розмежоване земель Раді народних міністрів поручається внести осібний законопроект в можливо ближчим часі.
§ 5. Про організацію самоврядування й влади адміністративної, судової і військової, згідно з зазначеним в § 2 поділом на землі, Раді народніх міністрів доручається ввійти в наскорішим часі з осібним законопроектом.
§ 6. З заведенням нових органів самоврядування і влади земель губернські і уїздні установи будуть скасовані, а діловодство і майно їх буде передано в порядку, який буде установлений особним законом.
»

Організація місцевої влади мала відповідати новим умовам, але Центральна Рада не встигла це здійснити. В межах адміністративної реформи, яку уряд готував навесні 1918 р., розпочалося скасування продовольчих комітетів, планувалася реорганізація земельних комітетів. За часів Центральної Ради урядові так і не вдалося створити дієву систему органів місцевої влади та галузевого управління, що призвело до втрати політичного й економічного контролю над провінцією, без якого система державного управління виявилася малоефективною. Слабкість однієї з основних структурних ланок виконавчої вертикалі — системи місцевих органів — була однією з причин падіння Центральної Ради.

Також у прийнятому Законі було проголошено про включення до УНР території Подоння з центром в Острогожську, що охоплювало українські етнічні повіти Воронезької та Курської губерній, а Білгородський повіт був розподілений між Харківською та Донецькою землями УНР. Однак відповідна декларація тоді так і не трансформувалася в їх реальне включення до складу України, яке стало можливим лише за часів Гетьманату Павла Скоропадського.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Докладніше: Земля УНР
   Низ
   Січ
UNR 1918 divisions-0.png
UNR 1918 divisions-1.png

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гай-Нижник П. П. Формування центральних та місцевих органів виконавчої влади в Україні за доби Центральної Ради (1917—1918 рр.) // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. — К., Українське агентство інформаціїї та друку «Рада», 2009. — Вип. ХХІV. — С. 229—270.
  • Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах. Том 2. 10 грудня 1917 р. — 29 квітня 1918 р. — К. : Наукова думка, 1997. — С. 181—182.

Посилання[ред. | ред. код]