Кабінет Міністрів Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема Прем'єр-міністра Японії — золота павловнія на синьому тлі. Використовується також як символ Кабінету Міністрів Японії.
Пам'ятна монета з білої міді з нагоди 100-річчя заснування Кабінету Міністрів Японії.[1]
Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії.

Кабінет Міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку, «Кабінет») — найвищий виконавчий орган держави Японія.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Кабінет Міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.

Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.

Кабінет Міністрів Японії складається не менш як з 14, а у особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету Міністрів — Прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — Імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повині обиратися з депутатів Парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68).

До складу Кабінету Міністрів входить Секретаріат Кабінету Міністрів Японії — відомство, що виконує фунції радника і речника Прем'єр-міністра.

Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органуу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).

Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:

  1. втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
  2. проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
  3. укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
  4. керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
  5. складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
  6. видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
  7. затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
  8. номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
  9. здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)[2];
  10. призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).[3]

Структура[ред.ред. код]

2010[ред.ред. код]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. На аверсі — Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, на реверсі — відбиток офіційної печатки Кабінету Міністрів Японії.
  2. Детальніше з цією функцією можна ознайомитися у статті Імператор Японії.
  3. Детальні повноваження Кабінету Міністрів Японії розписані у Конституції Японії.
  4. 官公庁、首相官邸ホームページ。

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 清宮四郎, 佐藤功編『国会・内閣』(憲法講座 3)東京: 有斐閣、1964年 (яп.)
  • 日本行政学会編『内閣制度の研究』(年報行政研究 21)東京: ぎょうせい、1987年 (яп.)
  • 内閣制度百年史編纂委員会編『内閣制度百年史』東京: 内閣官房、1985年—1995年 (яп.)
  • 川北隆雄, 尾上進勇編『内閣府』(完全新官庁情報ハンドブック 1)、東京: インタメディア出版、2001年 (яп.)

Посилання[ред.ред. код]