Казимир Фелікс Бадені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казімір Фелікс, граф Бадені
Буськ. Палац графа Бадені

Казімєж Фелікс Баде́ні (пол. Kazimierz Feliks Badeni) (* 14 жовтня 1846, Сурохів — † 9 липня 1909, Буськ) — шляхтич з роду Бадені, граф, австрійський державний діяч, польський поміщик, володів у Галичині 10 600 га землі. Доктор honoris causa Львівського університету (1896 рік[1]).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Закінчив гімназію св. Анни, студії (1862–1867) в університеті Кракова. 26 жовтня 1867 року став доктором права. Після відставки з служби з 1886 року жив у Буську.[2]

Кар'єру почав депутатом Галицького сейму. У 18881895 роках Бадені — намісник Галичини, за сприяння консервативного політика Юліяна Дунаєвского. В 1895—1897 роках — прем'єр Австро-Угорщини і міністр внутрішніх справ. Бадені був противником революцій і національно-визвольного руху.

1890 року К. Бадені уклав угоду з Олександром Барвінським, Юліаном Романчуком та іншими народовцями (так звана «нова ера») з метою стабілізувати українсько-польські відносини в краї ціною незначних поступок українцям, пообіцявши їм за підтримку урядової політики кілька депутатських місць у парламенті, дозвіл на викладання української мови в школах та інше. Зокрема, 17 жовтня 1890 р. зустрівся з Костянтином Телішевським, 24 листопада — скликав прес-конференцію, на якій було підведено підсумки попередніх переговорів. Зі сторони українців участь брали Олександр Барвінський, Омелян Огоновський, Кость Левицький, Костянтин Телішевський, Корнило Мандичевський, митрополит Сильвестр Сембратович.[3]

Маску «друга» українського народу Бадені скинув у 1897 році, коли за його наказом військо і поліція силою зброї розганяли мітинги і демонстрації проти реакційного виборчого закону, який позбавляв більшість трудящих виборчих прав. В 1897 році під час виборів у Галичині 10 чоловік було вбито, 19 тяжко поранено, 769 арештовано. Ці криваві вибори увійшли в історію під назвою «баденівських», коли з 63 послів від Галичини було обрано лише 3 українців. Через протидію властей не був обраний на Збаражчині послом австрійського парламенту Іван Франко. Того ж року Бадені пішов у відставку і залишив політичну арену.

Існує думка, що українська громадськість несправедливо покладала на Бадені основну відповідальність за брутальні вибори до Галицького крайового сейму 1895, а особливо до австрійського парламенту 1897, хоча насправді за виборчі зловживання були відповідальні президент польського Центрального передвиборчого комітету для Східної Галичини граф В. Дідушицький і намісник Галичини князь Є. Санґушко. Тема «баденівських виборів» була використана під час повалення коаліцією німецьких шовіністів, антисемітів та соціал-демократів уряду, очолюваного Бадені. Наслідком цього стало призначення 1898 року намісником Галичини представника подоляків графа Л.Пінінського, через що започаткована К. Бадені програма широкомасштабних концесій на користь українців була фактично згорнута.

Помер раптово у вагоні потяга за кілька кілометрів до Буська, повертаючись з лікування в Карлсбаді. На похорон приїхало багато чеських депутатів, від їх імені мав промову Цекаловски.[1] Був похований у родинному склепі Мірів-Бадені у Буську. Гробниця зруйнована у радянський час.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Stanisław Starzyński. Badeni Kazimierz hr. (1846–1909)… S. 207
  2. Stanisław Starzyński. Badeni Kazimierz hr. (1846–1909)… S. 205
  3. «Нова ера». Галичина, 1890 р.

Джерела[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.