Казимир Фелікс Бадені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казимир Фелікс Бадені
Kazimierz Badeni c. 1890.jpg
Народився 14 жовтня 1846(1846-10-14)[1][2]
Сурохів, Ґміна Ярослав, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 9 липня 1909(1909-07-09)[1][2] (62 роки)
Красне, Ґміна Красне, Ряшівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність політик, юрист
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська[3]
Посада Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Партія Польський клубd
Рід Бадені
Батько Władysław Badenid
Нагороди
граф Казимир Фелікс Бадені
Буськ. Палац графа Бадені

Казимир Фелікс Баде́ні (Казімеж Фелікс Бадені, пол. Kazimierz Feliks Badeni; 14 жовтня 1846, Сурохів, нині Польща — 9 липня 1909, Буськ, нині Львівська область, Україна) — шляхтич з роду Бадені, граф, австрійський державний діяч, польський поміщик, володів у Галичині 10 600 га землі. Доктор honoris causa Львівського університету (1896 рік[4]).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив гімназію святої Анни в Кракові, студії (1862—1867) в університеті Кракова. 26 жовтня 1867 року став доктором права. Після відставки зі служби від 1886 року жив у Буську.[5]

Кар'єру почав послом[6] Галицького крайового сейму. У 18881895 роках — намісник Галичини, за сприяння консервативного політика Юліяна Дунаєвского. В 1895—1897 роках — прем'єр Австро-Угорщини і міністр внутрішніх справ. Бадені був противником революцій і національно-визвольного руху.

1890 року уклав угоду з Олександром Барвінським, Юліаном Романчуком та іншими народовцями (так звана «нова ера») з метою стабілізувати українсько-польські відносини в краї ціною незначних поступок українцям, пообіцявши їм за підтримку урядової політики кілька депутатських місць у парламенті, дозвіл на викладання української мови в школах та інше. Зокрема, 17 жовтня 1890 р. зустрівся з Костянтином Телішевським, 24 листопада — скликав прес-конференцію, на якій було підведено підсумки попередніх переговорів. Зі сторони українців участь брали Олександр Барвінський, Омелян Огоновський, Кость Левицький, Костянтин Телішевський, Корнило Мандичевський, митрополит Сильвестр Сембратович.[7]

Маску «друга» українського народу Бадені скинув у 1897 році, коли за його наказом військо і поліція силою зброї розганяли мітинги і демонстрації проти реакційного виборчого закону, який позбавляв більшість трудящих виборчих прав. В 1897 році під час виборів у Галичині 10 осіб було вбито, 19 — важко поранено, 769 — арештовано. Ці криваві вибори увійшли в історію під назвою «баденівських», коли з 63 послів від Галичини було обрано лише 3 українців. Через протидію властей не був обраний на Збаражчині послом австрійського парламенту Іван Франко. Того ж року Бадені пішов у відставку і залишив політичну арену.

Існує думка, що українська громадськість несправедливо покладала на Бадені основну відповідальність за брутальні вибори до Галицького крайового сейму 1895, а особливо до австрійського парламенту 1897, хоча насправді за виборчі зловживання були відповідальні президент польського Центрального передвиборчого комітету для Східної Галичини граф В. Дідушицький і намісник Галичини князь Є. Санґушко. Тема «баденівських виборів» була використана під час повалення коаліцією німецьких шовіністів, антисемітів та соціал-демократів уряду, очолюваного Бадені. Наслідком цього стало призначення 1898 року намісником Галичини представника подоляків графа Л.Пінінського, через що започаткована К. Бадені програма широкомасштабних концесій на користь українців була фактично згорнута.

Помер раптово у вагоні потяга за кілька кілометрів до Буська, повертаючись з лікування в Карлсбаді. На похорон приїхало багато чеських депутатів, від їх імені мав промову Цекаловски.[4] Був похований у родинному склепі Мірів-Бадені у Буську. Гробниця зруйнована у радянський час.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. а б Starzyński S. Badeni Kazimierz hr. (1846—1909)… — S. 207.
  5. Starzyński S. Badeni Kazimierz hr. (1846—1909)… — S. 205.
  6. У теперішньому розумінні — депутатом.
  7. «Нова ера». Галичина, 1890 р.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Філіп Залеський
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png Намісник Галичини
1888 — 1895
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png Наступник
Євстах Станіслав Санґушко