Карконоші
50°46′ пн. ш. 15°37′ сх. д. / 50.767° пн. ш. 15.617° сх. д.
|
Карконоші Krkonosze | ||||
 Krkonosze | ||||
|
50°45′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 50.750° пн. ш. 15.583° сх. д. | ||||
| Країна |
 Чехія і  Республіка Польща  | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Ліберецький край Краловоградецький край Нижньосілезьке воєводство Ниський повіт Сілезія Лужиця Моравія | |||
| Розташування |
Чехія, Польща | |||
| Система |
Західні Судети | |||
| Тип |
гірський хребет і геоморфологічна одиниця | |||
| Висота | Снєжка 1602 м | |||
| Площа |
631 км² | |||
  Карконоші Krkonosze Карконоші Krkonosze (Чехія) | ||||
 | ||||
 Карконоші у Вікісховищі | ||||
Карконоші[1] перекладається як «Гігантські гори» (чеськ. Krkonoše, пол. Krkonosze, нім. Riesengebirge) — це гірський масив на території Польщі та Чехії. Він розташований у північно-східній Богемії (західна частина лежить у Ліберецькому краї, східна частина в Градець-Кралове) та на півдні польської частини Сілезії (у Нижньосілезькому воєводстві). Карконоші розташовані в центральній частині Західних Судет. Найвища гора Крконош і всієї Чехії Снєжка має висоту 1603 м над рівнем моря.
Карконоші займають площу близько 650 км², з яких 185 км², або 28,46%, розташовано на території Польщі. Гірський хребет Вони простягаються на близько 40 км (від перевалу Шклярський на заході до перевалу Любавки на сході). Ширина хребту коливається від 8 до 20 км.
Карконоші належать до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО і охороняються як каркошський національний парк.
Назва, ймовірно, походить від давнього кореня Кар, що означає "камінь" або "гора". Чеські джерела також указують на можливість походження ороніма від слов'янського кластера: «krk» / «krak», що означало гори .[1] У польських описах подорожей початку XIX століття вживається назва Карконоше і Крконоші, що означає "гірська сосна" (kosodřevina, kleč) або взагалі низькі, покручені гірські зарості (нім. krummholz ) і «noš» — носити.
У XIV столітті в Польщі Карконошами називали Сніжні гори. Назва Карконош спочатку стосувалася районів сучасного Високого кола й Казана. Назва Карконоші як гірського хребта з'являється в 1492 році в записі про поділ маєтку Штепаниці, а в 1499 році в документі Владислава II, а найстарішу збережену карту з цією назвою створено в Богемському королівстві у 1518 році. Перші свідчення про поширення назви на цілі гори в Чехії датуються 1517 роком, коли вжито назву Великі гори (Krkonošská hory).[2] На карті Сілезії Мартіна Гельвіга в 1561 році гори позначено як "Riesenberg". Назва "Різенґебірґе" (нім. Riesengebirge) (Великі або Сніжні гори) для всього гірського масиву вперше згадується в 1571 році.[2] Уперше корочену назву Карконоші в Чехії задокументовано 1601 року.[2] У Чехії наприкінці 17 століття гори були відомі під різними назвами: Карконоші, Рипейні гори, Обровські гори, Снігові гори або Гігантські гори.[3]
Сучасні назви Krkonoše в чеській, Riesengebirge в німецькій і Karkonosze в польській стали загальноприйнятими лише в XIX столітті.[4] Хребет також часто називають англійською як «Гіркошені».
Гори Карконоші належать до одиниці геологічного районування Карконошо-Ізерського блоку. Основу геологічного складу гір складають докембрійські та палеозойські метаморфічні породи (здебільшого кристалічні сланці). Вони утворюють південну та східну частину Карконошів, а саме: південні фрагменти Богемського хребта, Головного хребта, майже весь Чорний хребет із Снєжкою, хребет Коварського та хребет Ласоцького. Карконошо-Ізерський плутон (граніт) також подекуди проникає в давню кристалічну структуру. Крконоський граніт утворився під час герцинського горотворення в пізньому карбоні. Його вік визначили від 300 до 330 мільйонів років. Західна частина Головної гряди гір і північні передгір'я складені з граніту.
Крім того, невеликі уламки на південній околиці гір Карконоші, що межує з передгір'ям Карконоші, складаються з вулканічних порід — порфірів, мелафірів і їх туфів верхнього карбону і нижньої пермі.[5]
Південно-східні частини гір Карконоші побудовані з осадових порід, що належать до внутрішньосудетського геологічного басейну: конгломерати, пісковики, аргіліти і глинисті сланці. У східній частині хребта вапняки зустрічаються рідко.
У четвертинному періоді на гори впливали покривні та гірські льодовики, що моделювали місцевий ландшафт. Великі плоскогір'я на північній ділянці гір мають гляціологічне походження. Найкращим прикладом льодовикової діяльності є долини між Лабськими та Рожевими горами та велике кам'яне море на схилах Високого Кола. Плейстоценові відклади також зустрічаються в долинах гір: глини з валунами і брилами морен, річкових і гляціальних пісків, щебеню і гравію.
У Голоцені утворилися алювіальні ґрунти, торфи та торф'янисті мули.
Структура гір Карконоші має великі два хребти, що розташовані у напрямку схід-захід, та південні хребти, що відокремлюються від південнішого хребта. У північній частині лежить передгір'я Карконоші.
Головна гряда гір Карконоші поділяється на Сілезький хребет, Чорний хребет(Східний Сілезький хребет) та хребет Коварського. По головній гряді проходить польсько-чеський кордон.
На південь від Головної гряди тягнеться паралельний, трохи коротший Внутрішний хребет або Богемський хребет, розрізаний посередині ущелиною долини Ельби. Поділяється на Західнобогемське пасмо, з найвищою точкою Казан, та Східнобогемське пасмо, з найвищою точкою Лучна.
Південні хребти проходять на південь від Головного та Богемського хребтів. Від Богемського хребта відокремлюються Меховінець, Задні Планина, Чорна гора, що відокремлені притоками річки Ельба. Від Чорного хребта є хребет під назвою Ружова гора, відділений від Богемського хребта та Чорногорської хребта долиною річки Упи, притоки Ельби.
Від хребта Ласовського тягнеться на південь пасмо Лисочина, який переходить в хребет Рихори.
Усі південні хребти повністю лежать на території Чехії.
Паралельно хребту гір Карконоші на північ розташована западина Карконоші-Середні гори, що відокремлює Передгір'я Карконоші від Середніх гір. Складається з багатьох масивів, перерізаних ущелинами долин струмків.
| Геоморфологічна будова Крконош | ||
|---|---|---|
| Богемський масив • Судети • Західні Судети | ||
 |
Лінія | Назва |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Сілезький хребет (захід) | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Сілезький хребет (Схід) | |
| ■ ■ ■ ■ | Хребет Коварського | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Західнобогемське пасмо | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Східнобогемське пасмо | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Гори Прічовіцер | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Гірський масив Рокитниця | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Вовчий хребет | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Меховінець | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Задні Планина | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Чорні гори | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Ружогорський хребет | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Хребет Ласоцького | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Лановська височина | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Янська гора | |
| ■ ■ ■ ■ | Рихори | |
Характерним елементом ландшафту Карконоші є мальовничі скельні утворення. Загалом тут нараховується щонайменше 150 груп скель та окремих останцев різного розміру, форми та висоти до 25 м. Через фантастичні форми та пов’язані з ними легенди скелі отримали своєрідні назви: Пілігрими[pl], Пташині гнізда, Скельні ворота[pl], Овечі скелі, Кінні голови, Скелі горобини[pl], Соняшник[cs], Кошенята, Бісер[pl] та ін.
Похолодання в плейстоцені з одночасним зниженням межі снігової лінії в Європі до висоти 1000-1200 м над рівнем моря призвело до створення локального гірського зледеніння в горах Карконоші. В результаті на північному схилі гір Карконоші було створено 6 льодовиків. Це призвело до формування гляціологічних форм рельєфу. На території сучасних гір існують льодовикові цирки (кари). На північних та південних схилах гір розташовано по 6 льодовикових цирків.
Крім того, на північному схилі гір Карконоші є нівальні ніші. Їх розвиток у плейстоцені був спричинений формуванням невеликих плям фірну та снігу, що не змогли досягти рівень льодовика. Найбільшими за розміром є ніші під Снєжним Казаном, Лабским Казаном, Казан Смогорня.
У Карконошах є близько ста вершин заввишки понад 1000 м над рівнем моря.
| № | Назва | Висота
м над рівнем моря |
Країна |
|---|---|---|---|
| 1 | Снєжка | 1603 | Чехія, Польща |
| 2 | Лучна гора | 1555 | Чехія |
| 3 | Студничні гори | 1554 | |
| 4 | Велике коло (пол. Великий шишак ) | 1509 | Чехія, Польща |
| 5 | Срібна спинка (пол. Смогорня) | 1490 | Польща |
| 6 | Висока рівнина | 1490 | Чехія |
| 7 | Пік Ельби (франц. Лабський щит ) | 1472 | Чехія, Польща |
| 8 | Малий Шишак | 1440 | |
| 9 | Казан | 1435 | Чехія |
| 10 | Срібна гірка | 1433 | Чехія, Польща |
| 11 | Шмілець | 1424 | Польща |
| 12 | Задні гори | 1423 | Чехія |
| 13 | Гаррахівські камені | 1421 | |
| 14 | Богемські камені | 1417 | Чехія, Польща |
| 15 | Сілезьке каміння | 1413 | |
| 17 | Вербовий пагорб | 1412 | Чехія |
| 18 | Чорна гора | 1411 | Чехія, Польща |
| 19 | Золотий пагорб | 1411 | Чехія |
Гори Карконоші мають найсуворіший гірський клімат у Чехії. На вершинах вище позначки 1400 м середня температура повітря постійно иґмаж показник нижче 0 С. Температура змінюється в основному в залежності від висоти. На Снєжці, найхолоднішому місці Карконошів, середньорічна температура становить 0,2 градуса Цельсія. Це найхолодніше місце в Чехії. Кількість опадів у Карконоші також залежить від висоти та орієнтації схилів. Через вплив західних вітрів саме на західних схилах Карконошах протягом року випадає більше опадів, ніж на східних. Найбільше опадів випадає в літні місяці, а найменше в березні. На хребтах середня кількість опадів становить близько 1300 мм/рік, а в долинах головного хребта може бути до 1500 мм/рік. Річна кількість опадів біля підніжжя гір становить приблизно 700 міліметрів. Постійний сніговий покрив формується на вершинах гір з середини листопада, залишається — до травня. Найбільше сніг накопичується на західних схилах, висота снігу може сягати 15 метрів.
Через різницю у температурі долин та вершин гірських хребтів на території Карконоші характерні сильні та часті вітри. Головний хребет є одним із найбільш вітряних районів Європи. На Снєжці був зафіксований вітер швидкістю 216 км/год.[6] На північних схилах гір часто дме фен. Через різницю температури повітря в горах спостерігаються часті тумани. Також в долинах та на схилах може формуватися повітряні маси з високою вологістю, що призводить до таких явищ як роса та іній. У горах Карконоші були зареєстровані такі атмосферні оптичні явища: міраж, привид Брокена та вогні Святого Ельма.[7] Протягом XX століття клімат гір Карконоші став тепліше.[8]
По Карконошах проходить природний вододіл між Північним і Балтійським морями. З великих річок, що починаються в Карконоші, — це річка Ельба та її притока Упа, річка Бубр, ліва притока Одри.
На багатьох річках Карконоші утворені водоспади. Найвідоміші з них: з чеського боку водоспад Панцава висотою 148 м, водоспад Лаба 34,5 метрів, водоспад Мумлавський висотою менше 10 метрів, а з польського боку водоспад Каменчик, що падає трьома каскадами з висоти 27 м, каскадний водоспад Шкларка має висоту 13,3 м, водоспад Подгурна висотою 10 м.
На території Карконоші розташовані невеликі озера льодовикового походження: Великий та Малий Став, Мехове.
Торф'яні болота досить численні в Карконошах, тільки в польській частині вони займають 85 га. Найбільше тут низинних боліт (основний тип живлення — підземні води). Оскільки підземні води забезпечують значну кількість поживних речовин, флористичний комплекс цих водойм дуже багатий.
Верхові болота на Карконошах розташовані у вододільній зоні субальпійського поясу. Це флористично досить бідні водойми, а тому живляться переважно атмосферними опадами. Найбільшою водоймою цієї групи є торф'яне болото в районі гори Снєжка.
У горах Карконоше ґрунти дуже різноманітні. Домінують бурі лісові ґрунти, що займають більше ½ площі. Можна зустріти коричневі ґрунти, підзолисті ґрунти, торф'яні ґрунти.
Передгір'я, приблизно до 500 м над рівнем моря, зараз мають дуже мало природних ландшафтів. Практично повністю територія гір розорана або використовується як пасовище. Невеликі частини листяного лісу зустрічаються в околицях Шклярки і в районі Єленя-Гури. Тут ростуть дубово-грабові ліси.[9]
Гірська зона від 500 до 1000 м над рівнем моря має осередки змішаних лісів з переважанням бука та площі смерекових лісів. Рослинність нижньогірських лук дуже різноманітна. Верхній гірський пояс (приблизно до 1250 м над рівнем моря) складається з хвойних лісів. Зону альпійської рослинності можна знайти лише на найвищих вершинах (Сніжка, Лучні гори, Студнічні гори, Котел і Шреніца).[9] Тут ростуть альпійські трави, мохи та лишайники.
Особливо багатими на видове різноманіття є льодовикові цирки на південній стороні гір та узбережжя гірських озер на північній стороні головного хребта.
Національний парк Карконоше був створений у 1959 році на польській стороні гір Карконоші, а потім Національний парк Карконоші на чеська сторонам — в 1963 році. У 1992 році Карконошський національний парк разом з прилеглим до нього чеським парком Карконоші були оголошені єдиним біосферним заповідником з рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».[10] Національний парк Карконоше сьогодні складає 55,76 км 2, з яких 17,18 км 2 суворо охороняється. Більшу частину території парку, близько 33,80 км 2 складають широколистяні та хвойні ліси.
Національний парк Карконоші має площу 363,27 км 2. Охоронна зона парку займає 186,42 км 2. Він поділяється на I, II і III охоронні зони, де І зона є найбільш цінною і підлягає найсуворішому режиму охорони.[11]
Суворі правила збереження польського національного парку забороняють лісовідновлення пошкоджених і мертвих лісів. З чеського боку, однак, широкомасштабні проекти лісовідновлення є звичайними. У горах Карконоші також оголошено орнітологічну територію.
Рослини, на які поширюється охорона: арніка гірська, сон білий, лілія лісова, коручка чемерникоподібна, первоцвіт дрібний, анемона нарцизоцвіта, вовче лико та інші.
Карконоші є однією з найбільш традиційних туристичних зон у Центральній Європі. Ще в XVIII і XIX століттях сходження на Шнекоппе (Сніжка) були дуже популярним відпочинком. З 1815 р починає розвиватися такий активний вид відпочинку як катання на санях, але він був можливий тільки в декількох місцях.[12]
Наприкінці XIX століття засновано першу лижну організацію, створено пішохідні стежки та відкрито оглядову вежу на Снєжніку.[13] Почали розвиватися зимові курорти, включно з використовуванням гірських санок та лиж.
З кінця XIX століття до початку Першої світової війни на Карконошах побудовано велику кількість вілл для відпочинку. Також формується готельне господарство. Розвиток залізничного сполучення, прокладання автомобільних шляхів, а пізніше навіть авіасполучення Deutsche Luft Hansa через Гіршберг забезпечили можливість збільшити кількість туристів.
На початку XX століття були відкриті дві траси бобслея в Шклярській Порембі та Карпачі та траси з трампліном для стрибків на лижах у Галі Шреніцькій та Карпачі.[12]
Після 1945 року гірськолижні курорти розширилися новими підйомниками[en] та трасами по обидва боки гір: крісельні підйомники[en] в Карпачі та Шклярській Порембі, Т-подібні підйомники.[12]
Сьогодні Карконоші є популярним центром літнього та зимового туризму. Найбільш важливими туристичними містами є:
- Пец під Сніжкоюcs[cs]
- Шпіндлерув Млин[cs]
- Маленька Упа[cs]
- Верхній Маршов[cs]
- Янські Лазні[cs]
- Гаррахов
- Рокитниці-над-Їзерою
- Шклярська Поремба (Польща)
- Карпач (Польща)
- Бенецко[cs]
- Їлемниці
- Врхлабі[cs]
На Карконоші існує гірськолижна курортна зона «Черна гора-Пец», створена у 2012 році шляхом об'єднання 6 гірськолижних курортів, та має найдовший схил (у Шклярській Порембі), що дорівнює 3940 м[14]
В останні роки кількість туристів до Карконоші зросла, у 2012 році чеська частина регіону вперше перевищила позначку в один мільйон відвідувачів, коли її відвідали рекордні 1,13 мільйона відвідувачів, а у 2020 році 8,9 мільйона людей.[15] У складі туристів переважають чехи, поляки та німці.
Через хребет пролягають такі маршрути[16]:
- Головна судетська стежка (пролягає головним хребтом гір Карконоші)
- Стежка польсько-чеської дружби[cs] (частково перекривається з попередньою)
- Шлях через гори Регле[pl]
- Високий камінь[pl]
-
Лабський дул з Панчавського водоспаду -
Шпіндлерув Млин -
Снігові котли -
Вид на Карконоші з Великих Яновиць -
Гора Казан -
Гірська річка
.jpg)
,_Krkono%C5%A1e_mountains_03.jpg)
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 6 травня 2023.
- ↑ а б в Historické proměny krajiny Krkonoš. Pavel Holubec.Historie a estetika 13, kulturně historicképroměny sídel a krajiny. 2003. Процитовано 07 травня 2023
- ↑ Karkonosz – materiały krajoznawcze SKPS. Studenckie Koło Przewodników Sudeckich (pl-PL) . 15 листопада 2018. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Der Wanderer im Riesengebirge, Nr.3, 1929, Deutscher Riesengebirgsverein (RGV), Wilh. Gottl. Korn, Breslau. Процитовано 07 травня 2023
- ↑ Narkiewicz, Marek (2021). Geologiczna historia Polski. University of Warsaw Press. ISBN 978-83-235-5117-1.
- ↑ Climate & Weather Averages in Śnieżka, Poland. www.timeanddate.com (англ.). Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Cyprian Skała (2008). Sudety. Praktyczny Przewodnik (польська) . Bielsko-Biała:Wydawnictwo Pascal. с. 89. ISBN 978-83-7513-135-2.
- ↑ ▷ Karkonosze i okolice, karkonosze szlaki, Rudawy Janowickie, kotlina Jeleniogórska, góry Izerskie, park karkonosze, góry karkonosze. KrainaKarkonoszy.pl (pl-PL) . Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ а б Lidia Przewoźnik. Rośliny Karkonoskiego parku narodowego. Karkonoski Park Narodowy. Jelenia Góra. 2013. Процитовано 12 травня 2023
- ↑ https://plus.google.com/+UNESCO (23 квітня 2019). Krkonoše/Karkonosze Transboundary Biosphere Reserve, Czech Republic/Poland. UNESCO (англ.). Процитовано 12 травня 2023.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|last= - ↑ Plán péče o Krkonošský národní park a jeho ochranné pásmo 2010-2020, přehled. Správa Krkonošského národního parku, 2017, 31 stran Процитовано 12 травня 2023
- ↑ а б в Karkonoski Park Narodowy. II wydanie. Andrzej Raj, Roksana Knapik. Jelenia Góra 2014. Процитовано 22 травня 2023
- ↑ Dzieje turystyki sudeckiej w datach - Jacek Potocki. www.jacekpotocki.pl. Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ CzechTourism (26 червня 2022). SkiResort Černá hora - Pec · #VisitCzechRepublic. www.visitczechrepublic.com (амер.). Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ Krkonoše trpí pod stále vyšším náporem turistů - Novinky. www.novinky.cz (чес.). Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ Szlaki w Karkonoszach: odkryj uroki najbardziej widokowej części Sudetów. Процитовано 22 травня 2023
- Офіційний сайт Національного парку [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (чеськ.)
- Офіційний сайт Національного парку [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
- Карконоші — інформація, історія [Архівовано 2 липня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |