Конфлікт щодо острова Тузла
Конфлікт навколо острова Тузла — кризовий момент в українсько-російських відносинах, спричинений спорудженням Росією дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла у 2003 році. На думку аналітиків, метою конфлікту було вчинення тиску на Україну стосовно делімітації кордону в Керченській протоці та Азовському морі.
Історія конфлікту[ред. | ред. код]
Передумови[ред. | ред. код]
Острів Тузла утворився внаслідок розмиву через сильний шторм 1925 р. вузької коси, яка продовжувала Таманський півострів (Краснодарський край, Російська РФСР). Утворений острів площею у 3 км² (довжина острова — 6,5 км, ширина — близько 500 м) 7 січня 1941 року указом Президії Верховної ради РРФСР передали Кримській АРСР, яка у статусі Кримської області 19 лютого 1954 року увійшла до складу Української РСР.
Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]
На противагу документам, підписаним у 1940-50-ті роки, Москва відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса і що Україні була передана лише континентальна частина Криму. Крім того, в Росії пояснювали свої дії «необхідністю запобігти розмиванню Таманського півострова», а також наводили безглуздий «історичний факт» про те, що начебто «рівень моря в античні часи був на 4 метри нижчим за нинішній», а тому «острів Тузла був великою ділянкою суші й частиною Тамані».
Росія також вимагала спільного використання Азово-Керченської акваторії і погоджувалася встановити кордон з Україною лише по дну, але не по воді.
1997 року у РФ вийшла друком книга «Коса Тузла: перечисленная территория», виготовлена О. Травніковим — депутатом законодавчих зборів Краснодарського краю, професором кафедри міжнародного права південно-російського інституту міжнародних відносин, а ще — випускником вищої школи КДБ СРСР[1]. У цьому тексті є така фраза:
В политике маленькая Коса Тузла в Керченском проливе — это не мелочь. Это принцип. Принцип отстаивания национальных интересов России. А принципы не могут быть предметом торга.
2002 року депутат О. Травніков засновує «крайовий депутатський комітет» з повернення острова Коса Тузла під юрисдикцію РФ. Протягом року члени комітету надіслали декілька листів-звернень на адресу Путіна та держдуми РФ з вимогою вчинити дії, спрямовані на те, аби надати острову статусу російської території. У разі ж якщо Україна добровільно не віддасть Тузлу, «комітетівці» пропонували висадити поблизу Керчі військовий десант[2].
Хід конфлікту[ред. | ред. код]
16 вересня 2003 року Путін здійснив робочий візит до Краснодарського краю, за підсумками якого повідомив про затвердження плану «взаємодії міністерств і відомств для розв’язання проблеми воєнно-дипломатичної присутності росії в Чорноморсько-Азовському регіоні». 18 вересня відбулося засідання адміністрації Краснодарського краю, на якому було ухвалено «технічне» рішення про будівництво дамби у Керченській протоці. 27 вересня українські прикордонники зафіксували підхід до рибальського причалу на острові Коса Тузла катера з двома російськими репортерами з телеканалу НТВ, котрі розпитували місцевих мешканців про їхнє ставлення стосовно приєднання острова до РФ. 29 вересня Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. 30 вересня МЗС України направило МЗС РФ першу ноту протесту, що залишилася без відповіді.
22 жовтня в Сімферополі перед будинком кримського парламенту відбувся проросійський мітинг, учасники якого заявили про готовність передати росії разом з островом Тузла весь Крим. Акцію організували проросійські організації «Російська Громада Криму», «Руський Блок», комуністи та інші.
23 жовтня будівництво дамби зупинили після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтона і між українськими прикордонниками й російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів. Того ж місяця Україна провела військові навчання з пусками ракет поблизу мису Чауда в районі Керченського півострова в Криму[3].
У листопаді прем'єр-міністри РФ та України домовились про припинення подальшого будівництва дамби. 2 грудня Тузлі відкрилася нова прикордонна застава[4].
Наслідки[ред. | ред. код]
У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня пресслужба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації й друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».
У березні 2014 року острів був анексований Росією в ході Анексії Криму.
Позиції сторін[ред. | ред. код]
Україна наполягала на тому, що Азовське море і Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України та Російської Федерації, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить до України.
Росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведені кордони як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Крім того, Росія вказувала на те, що тільки континентальна частина Криму відійшла Україні. Росія пропонувала спільне використання Азово-Керченської акваторії, згодившись з установленням державного кордону тільки по дну, але не по водній поверхні.
Хронологія розв'язання конфлікту[ред. | ред. код]
- 30 вересня 2003 МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту.
- 6 жовтня 2003 міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко прямує до Москви на перемовини з приводу конфлікту.
- Для особистої участі у розв'язанні конфлікту президент України Леонід Кучма терміново перериває візит у Латинську Америку і прямує на Тузлу.
- Українські дипломати дали зрозуміти американській стороні, що вимагатимуть термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму. Після того відбулася розмова президентів України й Росії[5].
- 22 жовтня 2003 Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини.
- 23 жовтня 2003 будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками й російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.
- У листопаді 2003 прем'єр-міністри Росії та України домовились про припинення подальшого будівництва дамби.
- 2 грудня 2003 на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава.
- У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня пресслужба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації й друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».
Див. також[ред. | ред. код]
- Анексія Криму Росією (2014)
- Міст через Керченську протоку
- Обстріл росіянами цивільного судна «Верещагино»[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Острів Коса Тузла: як росія почала гібридну війну проти України 20 років тому. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2024.
- ↑ Острів Коса Тузла: як росія почала гібридну війну проти України 20 років тому. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2024.
- ↑ У Керченській протоці стріляють з ракет. Українська правда (укр.). Процитовано 25 квітня 2024.
- ↑ Острів Коса Тузла: як росія почала гібридну війну проти України 20 років тому. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2024.
- ↑ Мавпа з гранатами: як Україна з "Верхньої Вольти з ракетами" перетворилася на країну без ракет. УП. 03.12.2021. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 05.12.2021.
- ↑ Обстріл росіянами цивільного українського судна в 2000-му році. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 1 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Слухання «Українсько-російські відносини: сучасний стан та перспективи» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- День в історії. Конфлікт за острів Тузла — РФ вперше спробувала захопити кримську землю [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Хроніки незалежності. Чи була Тузла репетицією анексії Криму?. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
- Все починалося з Тузли: коли російські ЗМІ почали «воювати» проти України
- Фортеця Тузла. Як Путін провокував, а Кучма побачив у бінокль, що Україна — не Росія // УП, 28 вересня 2023
- Тузла 2003: фіаско росії, невивчений урок для України. Історія без міфів. 4 жовтня 2023.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||