Користувач:Zibrow/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

2005 FORMULA 1™ Petronas Malaysian Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.

Panasonic Toyota Racing — колишня команда Формули-1, що належала японському виробнику автомобілів Toyota Motor Corporation і базувалася в Кельні, Німеччина. Toyota оголосила про свої плани приєднатися до Формули-1 у 1999 році, і після тривалих випробувань їх початкової машини, яка отримала назву TF101, команда дебютувала в 2002 році.[1] Нова команда була створена на основі організації Toyota Motorsport GmbH, яка раніше брала участь у Чемпіонаті світу з ралі та 24 годинах Ле-Мана. Незважаючи на очко в своїй першій в історії гонці,[2] Toyota ніколи не вигравала Гран-прі, їхнім найкращим результатом стало друге місце, якого вони досягали п'ять разів.[3][4]

Toyota піддавалася критиці за відсутність успіхів, оскільки команді так і не вдалося виграти Гран-прі з одним із найбільших спортивних бюджетів, а також будучи найбільшим у світі виробником автомобілів.[5][6] Toyota була добре фінансованою командою, але незважаючи на це, вона ніколи стабільно не демонструвала сильні результати.[7]

4 листопада 2009 року Toyota оголосила про свій негайний вихід з Формули-1, після участі в восьми сезонах поспіль.[8]

Історія[ред. | ред. код]

1957–2002: Передісторія[ред. | ред. код]

В 1957 році Toyota стала першим японським автовиробником, що з'явився на міжнародних перегонах, коли Toyopet Crown взяла участь у ралійних змаганнях Round Australia Trial.[9] Коріння команди Формули-1 можна простежити до більш пізнього періоду в 1972 році, коли команда Andersson Motorsport під керівництвом шведа Уве Андерссона використовувала Toyota Celica 1600GT на ралі RAC у Великій Британії. Пізніше команда була перейменована в Toyota Team Europe, а потім, після купівлі Toyota в 1993 році, в Toyota Motorsport GmbH.[10] Ралійна команда виграла чотири титули чемпіонату світу з ралі серед пілотів, особливо з Карлосом Сайнсом, а також три титули серед конструкторів.[11] Наприкінці 1995 року FIA відсторонила команду від змагань на 12 місяців за використання заборонених запчастин, через що команда не змогла взяти участь у гонках наступного сезону (офіційні регіональні команди Toyota взяли участь на Celica GT-Four наступного сезону, але відсторонення означало, що вони не мали права на отримання очок конструктора). Toyota продовжувала вигравати ралі після свого повернення в 1997 році, але не змогла досягти такого ж рівня домінування.[10]

У 1997 році команда перейшла до участі в трекових перегонах з проектом спортивного прототипа Toyota GT-One, двічі не зумівши виграти 24 години Ле-Мана.[12][13] 21 січня 1999 Toyota оголосила про свій перехід в у Формулу-1.[14] Компанія завершила свої програми в ралі та Ле-Мані, щоб зосередитися на Формулі-1.[10][15] 30 червня 2000 року Toyota стала 12-ю командою на сезон Формули-1 2002 року. В компанії спочатку збиралися приєднатися до Формули-1 у 2001 році, але згодом відклали свій дебют на 12 місяців, втративши при цьому депозит у розмірі 11 мільйонів доларів.[16] В Toyota вирішили створити власну заводську команду з нуля, замість співпраці зі спеціалізованою гоночною командою та виробником шасі.[17] Команда також була створена далеко від традиційного виробничого центру Формули-1 у «Motorsport Valley» у Великій Британії. Протягом 2001 року Toyota проводила тести свого прототипа TF101 (AM01) разом з пілотами на 11 трасах Формули-1.[18] Ідея полягала в тому, щоб отримати телеметричні дані для перегонів, які , дозволили їм внести аеродинамічні зміни в TF102, а гонщики могли б звикнути до нових болідів. В ролі пілотів виступали фін Міка Сало, який вмів спілкуватися японською мовою, і шотландець Аллан Макніш, який виступав за кермом GT-One під час 24 годин Ле-Мана в 1999 році.[19]

2002–2004: Перші роки[ред. | ред. код]

2002[ред. | ред. код]

Toyota дебютувала у Формулі-1 у 2002 році з Алланом Макнішем і Мікою Сало за кермом Toyota TF102, що був розроблений під керівництвом Ґустава Бруннера. Незважаючи на те, що команда мала один із найбільших бюджетів у Формулі-1,[20] Toyota змогла заробити всього два очки за увесь сезон.[21] Їх перше очко було набрано в першій гонці на Гран-прі Австралії, коли половина пелотона зійшла через аварію в першому повороті, спричинену зіткненням Ральфа Шумахера з Рубенсом Баррікелло.[2] Команда могла набрати ще одне очко в наступній гонці на Гран-прі Малайзії, але Сало зазнав проблем з електронікою, а Макніш зіштовхнувся з проблемами під час останнього піт-стопу. Через це шотландець втратив позиції та фінішував сьомим, одразу позаду Феліпе Масси з Sauber.[22][23] Гран-прі Бразилії, третя гонка сезону, принесла Toyota друге й останнє очко, яке знову заробив Сало.[24] Макніш потрапив у серйозну аварію під час кваліфікації в фінальному раунді сезону на Гран-прі Японії та відмовився від участі в гонці за порадою лікаря.[25][26] Ні Макнішу, ні Сало не було запропоновано місце на сезон 2003 року.[27]

2003[ред. | ред. код]

У сезоні 2003 року Toyota підписала контракт з бразильцем Крістіану да Маттою, який виграв американську серію CART у 2002 році на автомобілі з двигуном Toyota, і колишнім пілотом BAR Олів'є Панісом, щоб замінити колишніх гонщиків команди Сало та Макніша.[27][28] Протягом сезону команді вдалося здобути декілька фінішів в заліковій зоні, але найкращим результатом стало лише п’яте місце Паніса на Гран-прі Німеччини.[29]

Серед найяскравіших досягнень сезону — лідирування обома болідами під час Гран-прі Великої Британії, завдяки проведенню піт-стопів під час автомобіля безпеки,[30] та третє місце Паніса в кваліфікації на Гран-прі США.[31] Наприкінці сезону команда набрала шістнадцять очок, що стало значно кращим результатом у порівнянні з попереднім сезоном, але вони принесли команді лише восьме місце в Кубку конструкторів, випередивши команду Jordan та Minardi.[32]

2004[ред. | ред. код]

Toyota зберегла свій склад пілотів на 2004 рік, але сезон виявився складним для команди. Обидві Toyota, разом з болідами Williams, були дискваліфіковані з Гран-прі Канади за використання деталей, що не відповідали технічному регламенту.[33] Крістіану да Матта, через невдалі результати, залишив команду після Гран-прі Німеччини, і його замінив інший бразилець Рікарду Зонта, який до цього виступав в ролі третього пілота команди.[34] Зонта взяв участь в наступних чотирьох раундах, перш ніж його замінив італієць Ярно Труллі, який покинув заводську команду Renault.[35][36] Тим часом Паніс оголосив про завершення гоночної кар'єри, а згодом також відмовився від участі в фінальному Гран-прі Бразилії, щоб дозволити Зонті, який поступився своїм місцем Труллі, взяти участь у його домашній гонці.[35][37][38] Ні Труллі, ні Зонта не набрали очок для команди в обох гонках наприкінці сезону,[39][40] хоча Труллі зумів кваліфікуватися в першій десятці в обох Гран-прі.[41][42] На початку року Toyota залучила колишнього дизайнера Jordan та Renault Майка Гаскойна для нагляду над розробкою боліда, що згодом отримав значні оновлення протягом сезону.[43][44] Команда набрала трохи більше половини очок, набраних у 2003 році, але повторила свій найкращий результат в гонці завдяки п'ятому місцю Паніса на Гран-прі США,[45] та зберегла своє восьме місце в Кубку конструкторів.[46]

Промислове шпигунство[ред. | ред. код]

У 2004 році Toyota також була звинувачена в промисловому шпигунстві у справі про викрадення даних у Ferrari. Цього сезону багато шанувальників Формули-1 коментували схожість Toyota TF104 з Ferrari F2003-GA. Окружний прокурор Кельна, де базувалася команда Формули-1 Toyota, очолив розслідування, заявивши, що «Це величезна кількість матеріалу. Нам знадобиться понад 10 тисяч сторінок, щоб надрукувати все», коментуючи велику кількість документів, що створюються під час розробки будь-якого сучасного боліда Формули-1. Toyota відмовилася надіслати дані назад до Італії, оскільки вони не хотіли, щоб Ferrari скористалася напрацюваннями Toyota, які були перемішані разом з даними Ferrari.[47][48][49][50]

2005–2006: Успіх і занепад[ред. | ред. код]

2005[ред. | ред. код]

В сезоні 2005 року Ярно Труллі залишився з командою, а місце Рікарду Зонти зайняв переможець Гран-прі Ральф Шумахер з Williams.[51] Під час презентації своєї машини 2005 року TF105 Шумахер сказав, що у нього більше шансів виграти титул з Toyota, ніж з Williams.[52][53] Цього року Toyota також вперше стала постачальником двигунів для іншої команди, якою в цьому році стала Jordan.[54] Toyota добре розпочала сезон: Ярно Труллі кваліфікувався другим на першому етапі в Австралії та фінішував другим у наступних двох гонках у Малайзії та Бахрейні.[55][56][57] Після цього результати трохи погіршилися: Труллі здобув свій єдиний подіум, посівши третє місце в Іспанії,[58] тоді як Ральф Шумахер фінішував третім в Угорщині та Китаї,[59][60] а також здобув поул на Гран-прі Японії.[61] Тим не менш, сезон 2005 року став для Toyota найуспішнішим у Формулі-1, оскільки вони здобули очки у всіх, крім першої гонки та суперечливого Гран-прі США, де Труллі здобув поул, але, як і всі пілоти, що використовували шини Michelin, відмовився від старту перед початком гонки.[62] Команда зайняла четверте місце в Кубку конструкторів, набравши 88 очок.[63]

2006[ред. | ред. код]

У 2006 році Toyota зберегла той самий склад пілотів, але перейшла на шини Bridgestone.[64] Команда стала першою, хто представив свій новий болід, і цей крок мав на меті дати їм перевагу над суперниками,[65] але результати під час передсезонних тестів виявились посередніми. Третє місце Ральфа Шумахера в Австралії стало єдиним подіумом для Toyota у 2006 році. Після цього їхніми найкращими результатами в гонках стали четверті місця у Франції з Шумахером, а також в США, де Труллі стартував із піт-лейну та пробився на четверте місце, випередивши чемпіона Фернандо Алонсо з Renault. Труллі наблизився до ще одного подіуму в Монако, але його двигун відмовив на пізніх етапах гонки. На домашньому для команди Гран-прі Японії Труллі та Шумахер фінішували шостим та сьомим відповідно, що стало єдиним подвійним фінішем в очках за сезон. На фінальному Гран-прі Бразилії обидва автомобілі Toyota зійшли на перших колах через проблеми з підвіскою. Незважаючи на ці невдачі, команда показала свій другий за результативністю сезон на той момент, набравши 35 очок і фінішувавши на шостому місці, на одне очко відставши від BMW Sauber.

Toyota здивувала спільноту Формули-1, виключивши Майка Гаскойна зі свого технічного відділу після гонки в Мельбурні, особливо тому, що англієць сприяв підвищенню їхньої конкурентоспроможності протягом 2005 року. Однак погані показники TF106 у перших двох гонках сезону, особливо в Бахрейні, де команда фінішувала на подіумі 12 місяців тому, викликала розбіжності щодо технічного керівництва командою. Гаскойну не сподобався корпоративний спосіб роботи керівництва команди, тоді як керівництво команди не вразило автомобіль TF106, який виготовив Гаскойн, і його було належним чином звільнено. Toyota знадобилася деякий час, щоб замінити технічного директора, врешті-решт підвищивши на цю роль Паскаля Васселона, заявивши, що технічний відділ, яким керує одна людина, стає старомодним [33].

2007–2009: Останні сезони[ред. | ред. код]

2007[ред. | ред. код]

Труллі та Шумахер були збережені Toyota на 2007 рік. Toyota TF107 була офіційно представлена 12 січня 2007 року в Кельні, Німеччина. Toyota розпочала свою зимову програму випробувань у Валенсії 29 січня 2007 року. Toyota насолоджувалася змагальним стартом передсезонних випробувань на трасі у Валенсії. Постачання клієнтськими двигунами Toyota було переведено з команди Midland F1 до британського колишнього чемпіона серед конструкторів Williams, який, за їхніми власними стандартами, показав погані результати з двигунами Cosworth протягом 2006 року.[35]

Ральф Шумахер набрав перше очко для Toyota у сезоні, посівши 8 місце на першому Гран-прі року в Мельбурні. Ярно Труллі набрав по два очки в кожній із наступних двох гонок, фінішувавши 7-м як у Малайзії, так і в Бахрейні. Шумахер боровся в цих гонках, фінішувавши не вище 12-го. Під час чотиритижневої перерви, яка послідувала за третім раундом, Toyota провела тести на трасі Circuit de Catalunya, де команда заявила про покращення. Президент команди Джон Ховетт сказав, що Toyota намагається подолати команду BMW Sauber, яка посідає третє місце в заліку конструкторів, зберігаючи 5-е місце з Малайзії.[36] Однак у наступних двох гонках команда не змогла набрати очок.

Гран-прі Канади поклав край їхній очковій посусі. Ральф Шумахер набрав очко, фінішувавши 8-м, а на наступній події в Індіанаполісі Труллі фінішував на 6-му місці. Тим часом Шумахер потрапив у аварію з Девідом Култхардом і Рубенсом Баррікелло на першому повороті.

Серія інцидентів означала, що команда не набирала очок до Гран-прі Угорщини. Тут Шумахер набрав 3 очки після того, як кваліфікувався на 5-му місці та фінішував 6-м.[37]

1 жовтня Шумахер оголосив, що він покине Toyota в кінці сезону 2007 року для нового виклику, оскільки йому не запропонували новий контракт [38].

Toyota завершила рік 8-м місцем на Interlagos для Ярно Труллі. Загалом було набрано 13 очок, що є найнижчим результатом команди з 2004 року та менше, ніж вони досягли у другому сезоні. Команда визнала, що не виконала своїх передсезонних обіцянок, і пообіцяла мати зовсім іншу машину на 2008 рік.[39]

2008[ред. | ред. код]

Зберігаючи Ярно Труллі, Toyota замінила Ральфа Шумахера на чинного чемпіона GP2 Тімо Глока на сезон 2008 року. Нова машина команди, Toyota TF108, була представлена 10 січня 2008 року. Перші очки команда отримала в Сепанзі, де Ярно Труллі кваліфікувався на 5-му місці (хоча його підвищили до 3-го після того, як команда McLaren була покарана) і закінчив гонку на 4-му.[41] Це виявилося не одноразовим випадком: наступного разу Труллі посів 6-е місце в Бахрейні, а потім 8-е в Іспанії після неприємностей наприкінці гонки. Після завершення кар'єри в перших двох раундах, а потім у середині поля, Тімо Глок зміг забезпечити 4-е місце та 5 очок для Toyota у Монреалі, на додаток до 3 очок Труллі, які привели Toyota до 5-го місця в турнірній таблиці Constructor. Кожна машина в якийсь момент очолила гонку.[42] Більше очок мало послідувати у Франції, де Труллі вдалося втримати Хейккі Ковалайнена на пізніх етапах гонки, щоб отримати 3-е місце. Це був перший подіум Toyota за останні два роки. Труллі присвятив цей подіум колишньому керівнику команди Уве Андерссону, який загинув за тиждень до гонки в автомобільній аварії.[43] Труллі набрав очки на Гран-прі Великої Британії, але, незважаючи на хороші результати протягом більшої частини гонки в Німеччині, жоден пілот не набрав очок; У Глока зламалася задня підвіска, що спричинило вражаючу аварію, а Труллі було обігнано на пізніх етапах гонки. Доля команди покращилася в Угорщині, де Глок провів хорошу кваліфікацію, яка зрештою призвела до другого місця в гонці, що дало йому перший подіум у Формулі-1 та другий подіум для Toyota у сезоні. На наступній гонці у Валенсії Ярно Труллі зміг зайняти 5-е місце, а його товариш по команді Глок пробився до 7-го. Цей результат на десять очок випередив Toyota у заліку конструкторів.

На наступній гонці в Бельгії Труллі зазнав труднощів і зміг фінішувати лише 16-м, оскільки його коробка передач була пошкоджена під час зіткнення з Toro Rosso Себастьєна Бурде на першому колі. Тімо Глок, з іншого боку, працював так само погано, як і Труллі, поки за кілька кіл до кінця гонки не пішов дощ. Глок перейшов на мокрі шини і зміг піднятися на 8 місце. Однак після гонки Глок був оштрафований на 25 секунд за те, що він випередив Марка Веббера під жовтими прапорами на останньому колі гонки. Штраф відкинув Глока на дев'яте місце.[44]

Наступна гонка привела команду до Італії, де вони добре пройшли кваліфікацію – Труллі був 7-м і Глок 9-м. Однак вони змогли посісти лише 11 і 13 місця відповідно.

У Сінгапурі Toyota знову добре пройшла кваліфікацію, Глок 8-й, а Труллі 11-й. Труллі зійшов з гонки через проблеми з трансмісією, але Глок фінішував 4-м.

На Гран-прі Японії Глок зійшов на 7-му колі через механічну несправність, потрапивши на уламки після аварії Девіда Култхарда. Однак Ярно Труллі впорався дуже добре, фінішувавши 5-м.

У 2008 році на Гран-прі Китаю Труллі знову потрапив в інцидент із Себастьєном Бурде на першому колі, цього разу змусивши його вийти з гонки. Тим часом Глок зберіг свою сильну форму в кінці сезону, набравши два очки за 7 місце.

Тим часом у драматичному Гран-прі Бразилії 2008 року Toyota були єдиними автомобілями, які залишилися на сухих шинах під час проливного дощу на завершальній стадії гонки, і це мало важливий чинник у вирішенні долі титулу чемпіона світу. Труллі кваліфікувався 2-м, але на фініші він і Глок посіли 6-е та 8-е місця відповідно. На останньому колі Глок поступився життєво важливим п’ятим місцем Льюїсу Хемілтону, чого було достатньо для гонщика McLaren, щоб закріпити титул чемпіона світу на очко від місцевий герой і переможець гонок Феліпе Масса. Після цього Глок спростував змову про те, що він віддав місце Хемілтону, посилаючись на те, що йому було важко зчепитися з мокрою поверхнею траси і він абсолютно нічого не міг зробити.

Toyota завершила 2008 рік із 56 очками, що є значним покращенням у порівнянні з загальним показником 2007 року (13). Команда завершила рік на 5-му місці, піднявшись у порівнянні з 6-м у 2007 році.

2009[ред. | ред. код]

Toyota зберегла Glock і Trulli на 2009 рік і представила новий автомобіль TF109. Команда розпочала сезон надзвичайно добре, забивши сім разів у перших чотирьох гонках (включно з трьома подіумами), разом із поул-позицією в Бахрейні. Така рання форма була частково пов’язана з лазівкою в новому технічному регламенті, оскільки Toyota була однією з трьох команд, які почали сезон із дизайном «подвійний дифузор». Однак форма команди впала під час європейського етапу сезону, перш ніж повернутися на фінальні перегони. У наступних дев'яти гонках Toyota набрала лише п'ять очок без подіумів, і їх випередили Ferrari і McLaren у чемпіонаті серед конструкторів. Пожвавлення наприкінці сезону показало, що Toyota завоювала ще два подіуми (в Сінгапурі та Японії) і забезпечила собі п’яте місце в чемпіонаті конструкторів, хоча й без запланованої першої перемоги. Глок отримав травму в аварії під час кваліфікації Гран-прі Японії, і його замінив на останніх двох гонках сезону тестовий і резервний пілот команди Камуї Кобаяші.

У світлі перших фінансових втрат материнської компанії в 2009 році Toyota вирішила вийти з Формули-1 з негайним набранням чинності 4 листопада 2009 року.[45][46]

Автомобіль Toyota 2010 TF110 був майже повністю розроблений. Було підготовлено два прототипи шасі TF110.

Було досягнуто домовленості про те, що команда Stefan Grand Prix, яка намагалася взяти участь у сезоні 2010 року [47], візьме шасі та двигуни Toyota 2010 у 2010 році. Stefan Grand Prix також орендувала приватне офісне приміщення в Toyota Motorsport GmbH, але команда була відмовився від участі і ніколи не брав участь у Формулі-1. Команда HRT, що переживала труднощі, намагалася придбати шасі, щоб замінити шасі Dallara, що погано працює. Угода так і не була завершена. Постачальник шин Pirelli висловив зацікавленість у використанні Toyota як саней для розробки своїх шин Формули-1 перед їх поверненням у спорт у 2011 році, але натомість вирішив використовувати перевірену на перегонах T109. Перше шасі TF110-01 було пофарбоване в червоний колір для Stefan GP і було перевірено Кадзукі Накадзімою на автостоянці штаб-квартири Toyota Motorsports. Таке ж шасі також використовував бос Toyota F1 Джон Хоулетт, але, як повідомляється, він врізався автомобілем у стіну заводу під час пробігу, організованого на честь його відходу з компанії. Друге шасі TF110-02 залишилося у нефарбованому карбоновому вигляді й наразі виставлено в Automuseum PROTOTYP у Гамбурзі, Німеччина.[48] До цього дня багато хто міркує про те, як Toyota виступила б у 2010 році. Багато хто в галузі вважає, що перемоги в гонках можна було б досягти за допомогою TF110, який мав дуже вдосконалену аеродинаміку.

Місце Toyota у 2010 році зайняв Sauber, який змагався під ім'ям BMW Sauber, незважаючи на вихід BMW із спорту та повернення команди до двигунів Ferrari.

Результати виступів в Формулі-1[ред. | ред. код]

Як конструктор[ред. | ред. код]

Рік Шасі Двигун Шини Пілот 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 Очки Місце
2002 TF102 RVX-02 3.0 V10 M АВС МАЛ БРА СМР ІСП АВТ МОН КАН ЄВР ВЕЛ ФРА НІМ УГО БЕЛ ІТА США ЯПО 2 10
Фінляндія Міка Сало 6 12 6 Схід 9 8 Схід Схід Схід Схід Схід 9 15 7 11 14 8
Велика Британія Аллан Макніш Схід 7 Схід Схід 8 9 Схід Схід 14 Схід 11 Схід 14 9 Схід 15 НС
2003 TF103 RVX-03 3.0 V10 M АВС МАЛ БРА СМР ІСП АВТ МОН КАН ЄВР ФРА ВЕЛ НІМ УГО ІТА США ЯПО 16 8
Франція Олів'є Паніс Схід Схід Схід 9 Схід Схід 13 8 Схід 8 11 5 Схід Схід Схід 10
Бразилія Крістіану да Матта Схід 11 10 12 6 10 9 11 Схід 11 7 6 11 Схід 9 7
2004 TF104
TF104B
RVX-04 3.0 V10 M АВС МАЛ БАХ СМР ІСП МОН ЄВР КАН США ФРА ВЕЛ НІМ УГО БЕЛ ІТА КИТ ЯПО БРА 9 8
Бразилія Крістіану да Матта 12 9 10 Схід 13 6 Схід ДСК Схід 14 13 Схід
Бразилія Рікарду Зонта Схід 10 11 Схід 13
Італія Ярно Труллі 11 12
Франція Олів'є Паніс 13 12 9 11 Схід 8 11 ДСК 5 15 Схід 14 11 8 Схід 14 14
2005 TF105
TF105B
RVX-05 3.0 V10 M АВС МАЛ БАХ СМР ІСП МОН ЄВР КАН США ФРА ВЕЛ НІМ УГО ТУР ІТА БЕЛ БРА ЯПО КИТ 88 4
Італія Ярно Труллі 9 2 2 5 3 10 8 Схід НС 5 9 14 4 6 5 Схід 13 Схід 15
Німеччина Ральф Шумахер 12 5 4 9 4 6 Схід 6 Від 7 8 6 3 12 6 7 8 8 3
Бразилія Рікарду Зонта НС
2006 TF106
TF106B
RVX-06 2.4 V8 B БАХ МАЛ АВС СМР ЄВР ІСП МОН ВЕЛ КАН США ФРА НІМ УГО ТУР ІТА КИТ ЯПО БРА 35 6
Німеччина Ральф Шумахер 14 8 3 9 Схід Схід 8 Схід Схід Схід 4 9 6 7 15 Схід 7 Схід
Італія Ярно Труллі 16 9 Схід Схід 9 10 17 11 6 4 Схід 7 12 9 7 Схід 6 Схід
2007 TF107 RVX-07 2.4 V8 B АВС МАЛ БАХ ІСП МОН КАН США ФРА ВЕЛ ЄВР УГО ТУР ІТА БЕЛ ЯПО КИТ БРА 13 6
Німеччина Ральф Шумахер 8 15 12 Схід 16 8 Схід 10 Схід Схід 6 12 15 10 Схід Схід 11
Італія Ярно Труллі 9 7 7 Схід 15 Схід 6 Схід Схід 13 10 16 11 11 13 13 8
2008 TF108 RVX-08 2.4 V8 B АВС МАЛ БАХ ІСП ТУР МОН КАН ФРА ВЕЛ НІМ УГО ЄВР БЕЛ ІТА СІН ЯПО КИТ БРА 56 5
Італія Ярно Труллі Схід 4 6 8 10 13 6 3 7 9 7 5 16 13 Схід 5 Схід 8
Німеччина Тімо Ґлок Схід Схід 9 11 13 12 4 11 12 Схід 2 7 9 11 4 Схід 7 6
2009 TF109 RVX-09 2.4 V8 B АВС МАЛ КИТ БАХ ІСП МОН ТУР ВЕЛ НІМ УГО ЄВР БЕЛ ІТА СІН ЯПО БРА АБУ 59.5 5
Італія Ярно Труллі 3 4 Схід 3 Схід 13 4 7 17 8 13 Схід 14 12 2 Схід 7
Німеччина Тімо Ґлок 4 3 7 7 10 10 8 9 9 6 14 10 11 2 НС
Японія Камуї Кобаясі 9 6
Джерело:[66]
Примітки
  • † – Пілоти, що не фінішували на Гран-прі, але були класифіковані, оскільки подолали понад 90 % дистанції.
  • ‡ – Зараховано половину очок через те, що перегони склали менше 75 % запланованої дистанції.

Як постачальник двигунів[ред. | ред. код]

Рік Команда Шасі Двигун Шини Пілот 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 Очки Місце
2005 Jordan Grand Prix EJ15 RVX-05 3.0 V10 B АВС МАЛ БАХ СМР ІСП МОН ЄВР КАН США ФРА ВЕЛ НІМ УГО ТУР ІТА БЕЛ БРА ЯПО КИТ 12 9
Португалія Тьягу Монтейру 16 12 10 13 12 13 15 10 3 13 17 17 13 15 17 8 Схід 13 11
Індія Нараїн Картікеян 15 11 Схід 12 13 Схід 16 Схід 4 15 Схід 16 12 14 20 11 15 15 Схід
2006 Midland F1 Racing

Spyker MF1 Racing

M16 RVX-06 2.4 V8 B БАХ МАЛ АВС СМР ЄВР ІСП МОН ВЕЛ КАН США ФРА НІМ УГО ТУР ІТА КИТ ЯПО БРА 0 10
Португалія Тьягу Монтейру 17 13 Схід 16 12 16 15 16 14 Схід Схід ДСК 9 Схід Схід Схід 16 15
Нідерланди Крістіян Альберс Схід 12 11 Схід 13 Схід 12 15 Схід Схід 15 ДСК 10 Схід 17 15 Схід 14
2007 AT&T Williams FW29 RVX-07 2.4 V8 B АВС МАЛ БАХ ІСП МОН КАН США ФРА ВЕЛ ЄВР УГО ТУР ІТА БЕЛ ЯПО КИТ БРА 33 4
Німеччина Ніко Росберг 7 Схід 10 6 12 10 16 9 12 Схід 7 7 6 6 Схід 16 4
Австрія Александр Вюрц Схід 9 11 Схід 7 3 10 14 13 4 14 11 13 Схід Схід 12
Японія Кадзукі Накадзіма 10
2008 AT&T Williams FW30 RVX-08 2.4 V8 B АВС МАЛ БАХ ІСП ТУР МОН КАН ФРА ВЕЛ НІМ УГО ЄВР БЕЛ ІТА СІН ЯПО КИТ БРА 26 8
Німеччина Ніко Росберг 3 14 8 Схід 8 Схід 10 16 9 10 14 8 12 14 2 11 15 12
Японія Кадзукі Накадзіма 6 17 14 7 Схід 7 Схід 15 8 14 13 15 14 12 8 15 12 17
2009 AT&T Williams FW31 RVX-09 2.4 V8 B АВС МАЛ КИТ БАХ ІСП МОН ТУР ВЕЛ НІМ УГО ЄВР БЕЛ ІТА СІН ЯПО БРА АБУ 34.5 7
Німеччина Ніко Росберг 6 8 15 9 8 6 5 5 4 4 5 8 16 11 5 Схід 9
Японія Кадзукі Накадзіма Схід 12 Схід Схід 13 15 12 11 12 9 18 13 10 9 15 Схід 13
Джерело:[67]
Примітки
  • † – Пілоти, що не фінішували на Гран-прі, але були класифіковані, оскільки подолали понад 90 % дистанції.
  • ‡ – Зараховано половину очок через те, що перегони склали менше 75 % запланованої дистанції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Toyota set for F1 debut (en-GB) . 5 лютого 2001. Процитовано 18 лютого 2024.
  2. а б Beginners luck say Toyota. motorsport.com (англ.). 5 березня 2002. Процитовано 2 квітня 2024.
  3. TotallyToyotaF1.com - Toyota F1 History. www.f1network.net. Процитовано 18 лютого 2024.
  4. Toyota • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 18 лютого 2024.
  5. Toyota — Pressure mounting (en-GB) . 7 серпня 2008. Процитовано 18 лютого 2024.
  6. Collantine, Keith (22 вересня 2008). Toyota has $445.6m F1 budget. RaceFans (en-GB) . Процитовано 18 лютого 2024.
  7. F1 Teams — Toyota. web.archive.org. 29 вересня 2007. Процитовано 18 лютого 2024.
  8. Toyota leave Formula One. TotallyToyotaF1.com. Процитовано 18 лютого 2024.
  9. Clifford, Joe (24 січня 2017). What was Toyota’s first rally car?. Toyota UK Magazine (en-GB) . Процитовано 18 лютого 2024.
  10. а б в Toyota Motorsport - Grandprix.com. www.grandprix.com. Процитовано 18 лютого 2024.
  11. TOYOTA GAZOO RACING WORLD RALLY TEAM. WRC (англ.). Процитовано 18 лютого 2024.
  12. Le Mans 24 Hours 1998 - Race Results - Racing Sports Cars. www.racingsportscars.com. Процитовано 2 квітня 2024.
  13. Le Mans 24 Hours 1999 - Race Results - Racing Sports Cars. www.racingsportscars.com. Процитовано 2 квітня 2024.
  14. Team, Toyota Press (21 січня 1999). Toyota Announces Motorsports Challenges In 1999. Toyota Media Site (en-GB) . Процитовано 2 квітня 2024.
  15. BBC News | Formula 1 | Toyota set to join F1. news.bbc.co.uk. Процитовано 2 квітня 2024.
  16. Toyota set for F1 debut (en-GB) . 5 лютого 2001. Процитовано 2 квітня 2024.
  17. Hughes, Mark (2003). The Unofficial Complete Encyclopedia Of Formula One (англ.). Hermes House. с. 131. ISBN 978-1843098645.
  18. Introduction of the First Toyota F1 Car. web.archive.org. 22 листопада 2006. Процитовано 2 квітня 2024.
  19. Team, Toyota Press (18 грудня 2001). Panasonic Toyota Racing Unveils 2002 Contender. Toyota Media Site (en-GB) . Процитовано 2 квітня 2024.
  20. Toyota predict massive progress (en-GB) . 8 січня 2005. Процитовано 2 квітня 2024.
  21. 2002 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 2 квітня 2024.
  22. Malaysian GP, 2002. www.grandprix.com. Процитовано 2 квітня 2024.
  23. Atlas F1 Magazine: The 2002 Malaysian GP Review. www.atlasf1.com. Процитовано 2 квітня 2024.
  24. 2002 Grande Premio do Brasil - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 2 квітня 2024.
  25. Big crash for McNish in Japanese GP qualifying. web.archive.org. 30 вересня 2007. Процитовано 2 квітня 2024.
  26. Atlas F1 Magazine: The 2002 Japanese GP Review. www.atlasf1.com. Процитовано 2 квітня 2024.
  27. а б Panis Joins Toyota, Salo and McNish Out in 2003. www.autosport.com (англ.). 28 серпня 2002. Процитовано 2 квітня 2024.
  28. ToyotaF1 sign up CART champion da Matta. us.motorsport.com (англ.). 5 листопада 2002. Процитовано 3 квітня 2024.
  29. TOYOTA F1 TEAM official site. web.archive.org. 29 червня 2007. Процитовано 3 квітня 2024.
  30. British GP: Toyota race notes. us.motorsport.com (англ.). 20 липня 2003. Процитовано 3 квітня 2024.
  31. US GP: Toyota Saturday qualifying notes. us.motorsport.com (англ.). 29 вересня 2003. Процитовано 3 квітня 2024.
  32. 2003 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  33. Schumacher wins, Williams and Toyota disqualified from Canadian GP. us.motorsport.com (англ.). 15 червня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  34. Zonta replaces da Matta at Toyota. us.motorsport.com (англ.). 6 серпня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  35. а б Trulli to Race for Toyota in Japan, Brazil. autosport.com (англ.). 1 жовтня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  36. Trulli: No Regrets over Renault Split. www.autosport.com (англ.). 15 вересня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  37. Olivier Panis signs two-year deal with Toyota | TOYOTA F1 TEAM official site. toyotagazooracing.com. Процитовано 3 квітня 2024.
  38. Zonta Delighted to be Back in Brazil. www.autosport.com (англ.). 22 жовтня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  39. 2004 FORMULA 1™ Fuji Television Japanese Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  40. FORMULA 1™ Grande Prêmio do Brasil 2004 - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  41. 2004 FORMULA 1™ Fuji Television Japanese Grand Prix - OVERALL QUALIFYING. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  42. FORMULA 1™ Grande Prêmio do Brasil 2004 - OVERALL QUALIFYING. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  43. Gascoyne joins Toyota. us.motorsport.com (англ.). 16 жовтня 2003. Процитовано 3 квітня 2024.
  44. Toyota introduce TF104B. www.f1technical.net (en-gb) . 23 липня 2004. Процитовано 3 квітня 2024.
  45. 2004 FORMULA 1™ United States Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  46. 2004 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  47. Toyota TF104 - F1technical.net. www.f1technical.net. Процитовано 3 квітня 2024.
  48. Lostia, Michele (3 грудня 2004). Cologne's DA: Toyota Hold Stolen Ferrari Data. autosport.com (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  49. Ex-Toyota men face spying charges. bbc.co.uk (англ.). 16 січня 2006. Процитовано 3 квітня 2024.
  50. Lostia, Michele (14 грудня 2004). Italian DA to Proceed Without Data from Toyota. autosport.com (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  51. Kellaway, Vicki (7 липня 2004). Schumacher joins Toyota. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 квітня 2024.
  52. Ralf in dig at old team Williams (en-GB) . 9 січня 2005. Процитовано 5 квітня 2024.
  53. Ralf ready to move on. us.motorsport.com (англ.). 9 листопада 2004. Процитовано 5 квітня 2024.
  54. Jordan agree Toyota engine deal. formula1.com. 15 листопада 2003. Процитовано 5 квітня 2024.
  55. 2005 FORMULA 1™ Foster's Australian Grand Prix - OVERALL QUALIFYING. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  56. 2005 FORMULA 1™ Petronas Malaysian Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  57. 2005 FORMULA 1™ Gulf Air Bahrain Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  58. FORMULA 1™ Gran Premio Marlboro de España 2005 - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  59. FORMULA 1™ Marlboro Magyar Nagydíj 2005 - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  60. 2005 FORMULA 1™ Sinopec Chinese Grand Prix - RACE RESULT. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  61. 2005 FORMULA 1™ Fuji Television Japanese Grand Prix - QUALIFYING. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  62. Grand Prix of USA report | TOYOTA F1 TEAM official site. toyotagazooracing.com. Процитовано 5 квітня 2024.
  63. 2005 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 5 квітня 2024.
  64. Toyota finally confirms Bridgestones switch. | F1 | Crash. www.crash.net (англ.). 11 листопада 2005. Процитовано 5 квітня 2024.
  65. Toyota first out with new Formula One car. Times of Malta (en-gb) . 29 листопада 2005. Процитовано 5 квітня 2024.
  66. Toyota – Grands Prix started. StatsF1. Процитовано 24 January 2020.
  67. Toyota Engine – Grands Prix started. StatsF1. Процитовано 24 January 2020.

Посилання[ред. | ред. код]