Миска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миска з борщем
Миска з кукурудзяними пластівцями.

Ми́ска[1] (заст. ми́са)[2] — вид столового начення, зазвичай для рідких страв (зупи, юшки) у вигляді глибокого, круглого виробу з направленими вгору краями. За своєю функцією близькі до глибоких тарілок, але з більш розплющеними краями.

Слово «миса» має латинське походження: через посередництво дав.-в.-нім. mias («стіл») походить від нар.-лат. mēsа — форми лат. mēnsа («стіл», пор. «менса»)[3][4].

Миски бувають керамічними, металевими, скляними, дерев'яними, пластиковими та навіть паперовими. Мають форму півсфери, що зближує миску з горнятком. Проте, миска зазвичай більша і з неї не п'ють, а їдять ложкою.


Мискою також називають практично ідентичний предмет начення, який використовують для годування тварин, особливо домашніх, як псів, котів та інших.

Скляні чи порцелянові миски використовують для подавання салатів (салатниці).

З прадавніх часів миска була традиційно головним наченням у селах України. Миски зберігали на полицях або в шафах, які називалися ми́сниками[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Миска // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Миса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Миса // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017. 
  5. Мисник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.