Миска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миска з борщем
Миска з кукурудзяними пластівцями.

Ми́ска[1] (заст. ми́са)[2] — вид столового посуду, зазвичай для рідких страв (супи, юшки) у вигляді глибокого, круглого виробу з направленими вгору краями. Функціонально близькі до глибоких тарілок, де краї направлені в сторони.

Слово «миса» має латинське походження: через посередництво дав.-в.-нім. mias («стіл») походить від нар.-лат. mēsа — форми лат. mēnsа («стіл», пор. «менса»)[3][4].

Миски бувають керамічними, металевими, скляними, дерев'яними, пластиковими та навіть паперовими. Мають форму півсфери, що зближує миску з чашкою. Однак миска зазвичай більша і з неї не п'ють, а їдять ложкою. Також мискою називають чашку для годування собак, котів. Скляні чи порцелянові миски використовують для подавання салатів (салатниці).

З прадавніх часів традиційний посуд у селах України. Миски зберігали на полицях або в шафах, які називалися ми́сниками[5].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Миска // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Миса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Миса // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  5. Мисник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.