Литвиненко Юлія Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Литвиненко
Ім'я при народженні Юлія Литвиненко
Народилася 7 листопада 1976(1976-11-07) (42 роки)
Інгулець, Дніпропетровська область, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність українська тележурналістка
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Знання мов українська
Посада головний редактор

Ю́лія Леоні́дівна Литвине́нко (*7 листопада 1976, Інгулець) — українська телеведуча та політик, у минулому генеральний продюсер радіостанції «Радіо „Вести“». Кандидат у Президенти України на виборах 2019 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 7 листопада 1976 року в Інгульці. Навчалася у Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 114, закінчила факультет журналістики Дніпровського національного університету[1].

Працює на телебаченні з 20-ти років, починаючи в дніпропетровських редакціях столичного ТБ. У 1999 році Литвиненко, яка вже встигла показати себе на київських екранах з стрінгерськими репортажами для каналів «1+1» та «СТБ», запросили до Києва на «Перший національний». Згодом вона вже вела «Факти» на «ICTV», звідки пішла у розпал Помаранчевої революції по причинам цензури з боку керівництва інформаційної служби, яку очолював Дмитро Кисельов.[2] Внаслідок цього журналістка пішла на канал «К1», де працювала в жанрі інтерв'ю відомих людей.

З 1994 до 1999 — Стрингер телекомпаній «1+1» та «СТБ», репортажі із Дніпропетровська і області, прямі включення.

З 1996 до 1999 — Телерадіокомпанія «11 Канал». (Дніпро) Випусковий редактор, ведуча програми «Новини». Автор і ведуча програми «Вот человек!» (документальні теле-есе). Радіостанція «RadioMix», ведуча прямого ефіру.

З 1999 до 2000 — Автор і ведуча програми «Питання дня» (УТ-1).

З 2001 до 2003 — Національна Телекомпанія «ICTV». Ведуча інформаційної програми «Факти».

З 2007 до 2008 — головний редактор журналу «TELECITY» (належав до холдингу «Главред-медіа»). Авторами видання були, зокрема, Микола Вересень, Роман Скрипін, Ольга Герасим'юк, Єгор Соболєв, Кирило Вишинський, Дмитро Кисельов та інші. За словами головної редаторки, видання було адресоване, хто хоче знати кухню телебачання зсередини, розуміти, як і навіщо з'являються програми, навіщо створюються телекомпанії.[3]

З 2004 до 2008 — Телеканал К1. Автор і ведуча програми «Позаочі».

3 серпня 2008 року - 2012 рік — Телеканал «Інтер». Автор та ведуча оновленої програми «Позаочі», співведуча програми «Місце зустрічі» на телеканалі «Інтер»[4] (з березня 2009), ведуча ток-шоу «Розбір Польотів» (з жовтня 2010 року). Під час президентських виборів 2019 року журналістка пояснила в інтерв'ю Євгену Кисельову, що її в 2012 році звільнив тодішній генпродюсер каналу Володимир Зеленський. [5]

« Он, придя туда руководителем, свернул все производство. Канал так и не возродился. Финансирование было направлено на производство программ «95 квартала». Потом нам объяснили, что производство сворачивается, потому что это все дорого. Это был 2012 год, и вы помните, там было несколько инвесторов, один из них уезжал в Лондон – это был Валерий Хорошковский – и он, по сути, передоговорился с Коломойским, которому по каким-то условиям был передан Зеленский с «Кварталом». Вот такая была история, поэтому все свернулось. »

З березня 2014 року — автор та ведуча програм на радіо «Вєсті»[6], з серпня 2015 року — генеральний продюсер радіостанції.

З грудня 2016 року — ведуча програми «Будні» на телеканалі NEWS ONE[7]. Згодом вела різні проекти на каналі, в тому числі «20/22 с Литвиненко и Апасовым», «Хронологія дня», «Велике інтерв'ю», «Великий вечір». Наприкінці серпня 2017 року з'явилась інформація, що Юлія Литвиненко візьме участь в одному з проектів нового телеканалу «Прямий», але в останній момент відмовилась від пропозиції топ-менеджменту каналу через покращення умов на NEWS ONE. На її місце натомість було запрошено Сніжану Єгорову[8]. В листопаді 2017 року разом с Василем Головановим стала співведучою нового політичного шоу «Український формат».

З 14 травня по грудень 2018 року — ведуча телеканалу «Прямий».

З 26 червня 2019 року — ведуча програм «Правила життя» та «Треба поговорити» на телеканалі «ZIK».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Взяла участь у президентських виборах 2019 року, отримавши 20042 (0,1 %) голосів[9].

Скандальні твердження[ред. | ред. код]

У листопаді 2014, протягом свого ефіру на радіо, журналістка публічно захистила співачку Ані Лорак, яка активно після початку російсько-української війни гастролює Російською Федерацією. [10]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Розлучена, виховує доньку Сашу.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/star/251295/bio/
  2. https://detector.media/community/article/3605/2004-11-29-ictv-sprostovue-povidomlennya-i-pro-vidstoronennya-dmitra-kiselova-i-pro-suttevi-zmini-v-informatsiinii-polititsi-kanalu/%7C ICTV спростовує повідомлення і про відсторонення Дмитра Кисельова, і про суттєві зміни в інформаційній політиці каналу
  3. https://detector.media/community/article/9395/2007-08-23-yuliya-litvinenko-zadacha-nashego-zhurnala-podnyat-status-ukrainskikh-tele-i-kinozvezd/%7C Юлия Литвиненко: «Задача нашего журнала — поднять статус украинских теле- и кинозвезд»
  4. http://inter.ua/uk/faces/hosts/litvinenko
  5. https://www.youtube.com/watch?v=HZ8q9CEdN9I&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1f1T0WEMuB86io-p6bhpANvD-Ow5aT8I4vYwP7l8C0R0Ih3iS76yAuKSU / "Кисельов. Авторське", гість Юлія Литвиненко від 12 січня 2019 року
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпень 2014. Процитовано 13 серпень 2014. 
  7. Юлия Литвиненко теперь на NewsOne. www.dsnews.ua (ru). Процитовано 2018-09-04. 
  8. Юлия Литвиненко растерялась между NewsOne и «Прямым». ru.telekritika.ua. Архів оригіналу за 2018-09-04. Процитовано 2018-09-04. 
  9. Результати голосування по Україні. 
  10. https://detector.media/blogi-dusya/article/160092/2014-11-28-veducha-radio-vesti-i-tvi-yuliya-litvinenko-zakhistila-i-pidtrimala-ani-lorak/ |Ведуча радіо «Вєсті» і ТВІ Юлія Литвиненко захистила й підтримала Ані Лорак