Луцій Доміцій Агенобарб (консул 16 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Доміцій Агенобарб
Народився 49 до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 25
Рим, Римська імперія
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d], консул Римської імперії[d], претор і еділ
Батько Гней Доміцій Агенобарб
Мати Aemilia Lepida[d]
У шлюбі з Антонія Старша
Діти Гней Доміцій Агенобарб, Доміція Лепіда і Доміція Лепіда Старша

Луцій Доміцій Агенобарб (49 рік до н. е. — 25 рік н. е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 16 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Доміціїв. Син Гнея Доміція Агенобарба, консула 32 року до н. е., та Емілії Лепіди. Його батько був одним з найвпливовіших прихильників Марка Антонія.

У 37 році до н. е. з метою зміцнення політичного союзу тріумвірів Луцій Доміцій Агенобарб був заручений з Антонією Старшою, донькою Антонія і небогою Октавіана Августа. Одруження відбулося вже після смерті Антонія, десь у 25—24 роках до н. е. У 29 році до н. е. отримав звання патриція згідно із законом Сенія. У 22 році до н. е. обіймав посаду еділа, а у 19 році до н. е. був претором. У 16 році до н. е. Агенобарба обрано консулом разом з Публієм Корнелієм Сципіоном. Під час претури та консулату влаштовував міми за участю римських вершників й матрон, звірині цькування у кожному кварталі міста, а також гладіаторський бій, настільки кривавий, що Октавіан Август у своєму едикті висловив Агенобарбові осуд. У 12 році до н. е. виконував обов'язки проконсула провінції Африка.

У 2 році до н. е. Луція Доміція призначено намісником Ілліріка. Тут він перешкодив масовому переселенню племені германдурів й розселив їх на території маркоманнів, згодом потім перейшов Ельбу, не зустрівши опору, уклав союз з місцевими племенами і встановив вівтар Авуста на березі річки. Надалі Агенобарб був переведений до Германії. де у 1 році н. е. проклав шлях через болота між річками Рейном і Емсомом (так звані довгі гаті). Домагався повернення вигнанців-херусків, однак зазнав військової невдачі. Після повернення до Риму отримав тріумф.

З 14 року до н. е. Луцій Доміцій Агенобарб став членом колегії арвальських братів. У заповіті Августа був призначений виконувачем духівниці.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Антонія Старша

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Suet. Nero 1; 4—5
  • Plut. Ant. 87
  • Dio XLVIII 54, 4; LV 10a, 1—3.
  • Smith, William (1867), «Ahenobarbus (9), Lucius Domitius», in Smith, William, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, pp. 86
  • Syme, Ronald (1996), «Domitus Ahenobarbus, Lucius (2)», in Hornblower, Simon, Oxford Classical Dictionary, Oxford: Oxford University Press.