Львівський погром (1941)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський погром (1941)
Lviv pogrom (June - July 1941).jpg
Єврейка, роздягнена до спіднього, тікає від своїх переслідувачів: хлопця у формі і з палицею та підлітка. Дія відбувається біля тюрми на Замарстинівській.
Дата червень-липень 1941
Місце Львів, Дистрикт Галичина
Координати 49°30′36″ пн. ш. 24°00′36″ сх. д. / 49.510° пн. ш. 24.010° сх. д. / 49.510; 24.010Координати: 49°30′36″ пн. ш. 24°00′36″ сх. д. / 49.510° пн. ш. 24.010° сх. д. / 49.510; 24.010
Учасники Нацистські окупанти, місцеві мешканці, українські колабораціоністи
Жертви
Від кількох сотень до кількох тисяч

Львівський погром — масові акції насильства щодо єврейського населення Львова, здійснені нацистськими окупантами та місцевими мешканцями. Погром відбувся в період з 30 червня по 2 липня 1941 року, коли німецькі підрозділи ввійшли до міста. Жертвами погрому стали за різними даними від кількох сотень до кількох тисяч євреїв.

Передумови[ред. | ред. код]

Напередодні німецько-польської війни і радянського вторгнення Львів був багатонаціональним містом. Станом на 1939 рік євреї складали 32 % населення, українці — 16 %, поляки — понад 50 %.[1] Внаслідок окупації Польщі та поділу її території між Радянським Союзом й нацистською Німеччиною Львів потрапив до складу УРСР. Радянська політика 1939-41 років супроводжувалася колективізацією й конфіскацією майна, виселенням польського населення углиб держави; терор і репресії проти нелояльного населення стали інтегральною складовою політики радянізації.[2]

Під її жорна потрапили й частина українського населення, насамперед представники українських націоналістичних організацій. На території Львова «вороги народу» утримувались в тюрмі НКВС на Лонцького.[3] Відповідно до даних польського історика Ґжеґожа Грицюка станом на 22 червня 1941 у львівських в'язницях НКВС утримувалося 4960 осіб, ще тисячі були арештовані під час облав і вуличних боїв у перші дні війни. Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівники НКВС перед тим, як покинути Львів, розстріляли у Львові декілька тисяч політв'язнів.[4]

Нацисти, які через тиждень увійшли до міста, виявили тіла вбитих арештантів, серед жертв було багато українських націоналістів.[5] Німці вміло скористалися цим випадком для антисемітської агітації, активно поширюючи серед місцевих мешканців чутки про співпрацю євреїв з радянським режимом.[6][7][8][9][10] Нацистська пропаганда впала на благодатний ґрунт. Цьому сприяв і той чинник, що євреї складали значну частину серед службовців НКВС.[4] З цими твердженнями погоджується і британсько-польський професор історії Норман Дейвіс, який зазначає: «в персоналі радянської поліції безпеки в той час високий процент євреїв був вражаючим».[11] Однак слід також зазначити, що серед жертв енкаведистів були не лише українці й поляки, але й представники єврейської інтелігенції.[12][13] Також помітна участь деякої частини польських євреїв у комуністичному русі Польщі та співпраця з НКВС та радянською владою підсилила серед місцевих мешканців окупованої Східної Польщі стереотип «жидокомуни».[14][15][16][17][18][19][20][21][22] Загалом, факти співробітництва певної частини польських євреїв з радянськими органами піддаються істориками вкрай неоднозначним оцінкам.[23][24]

Перебіг подій[ред. | ред. код]

Роль айнзацгруп[ред. | ред. код]

Трибуналом по айнзацгрупах (англ. The Einsatzgruppen Case) встановлено, що в розстрілах євреїв у Львові брали участь підрозділи айнзацгрупи С, зокрема айнзацкоманди 5,6 і зондеркоманда 4б. Обвинувачені в розстрілах свідчили, що розстріли євреїв здійснювались за наказом фюрера як акція помсти за вбивство поляків і українців у Львові радянською владою.[25]

Кількість жертв[ред. | ред. код]

На сьогодні немає даних щодо точної кількості жертв Львівського погрому. Джерела та дослідники подій здебільшого подають дані щодо кількості загиблих внаслідок антиєврейських акцій насильства на початку німецької окупації від кількох сотень до кількох тисяч постраждалих та загиблих[26][27][28][29][30]. Відповідно до детальних розрахунків історика Кая Штруве на основі різних джерел, під час погрому, який відбувся в кінці червня та на початку липня, загинуло декілька сот євреїв та декілька тисяч було поранено. Більшість євреїв загинула та була покалічена від рук німців.[31] Пізніше, 5 липня було розстріляно німцями приблизно 2000 євреїв.[32]

Тлумачення події істориками[ред. | ред. код]

В різних історичних інтерпретаціях Львівського погрому існують суперечності, пов'язані з перебігом погрому, точної кількості єврейських жертв погрому, національного складу погромників, участі ОУН(б), української міліції, місцевого населення та німців в погромі. Свідчення жертв єврейського погрому у Львові описують участь місцевих поляків та українців в погромі, хоча вагома кількість розповідей асоціюється з участю українців в погромі. Раніше низка істориків підтримувала радянсько-польську пропагандистську версію про участь батальйону «Нахтіґаль» у львівському погромі, хоча досі не знайдено жодних задокументованих доказів чи свідчень про це.

2011 року Іван-Павло Химка опублікував у Canadian Slavonic Papers дослідження про погром та участь у ньому українців[33], яке наступного року переклав сайт «Українська правда»[34], що спровокувало гостру полеміку. Співробітник Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко у відповідь написав статтю, в якій детально критикував підхід Химки[35]. Зокрема він вказував, що на фотографіях та фільмуванні погрому часто зображено супровід та передачу євреїв німцям неідентифікованими особами без участі міліціонерів і стверджував, що Химка неправильно ідентифікував окремих осіб як міліціонерів. Опонуючи, Химка опублікував колонку, в якій обґрунтовував свій спосіб ідентифікації осіб, які, на його думку, брали участь у львівському погромі[36]. Згодом, через понад п'ять років після першої полеміки, Рябенко опублікував нову колонку, в якій доводив хибність ідентифікації Химкою окремих осіб[37].

Водночас цю тему почали досліджувати й інші історики, зокрема Кай Штруве. У 2017 році журнал «Україна Модерна» опублікував його статтю про антиєврейське насильство у Львові в липні 1941 року, в якій він стверджував, що українські міліціонери все ж брали участь у погромі[38]. На відміну від дослідження Химки, стаття Штруве на даний час не викликала полеміки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Himka, 2011, с. 210.
  2. Piotrowski, Tadeusz (1998). Poland's Holocaust. Jefferson: McFarland. ISBN 0-7864-0371-3. McFarland, 2007 edition, Google Books search inside. ISBN 0786429135. — через Google Books preview. 
  3. Berkhoff, Karel Cornelis (2004). Harvest of Despair. Harvard University Press. с. 14. ISBN 0674020782 — через Google Books. 
  4. а б Патриляк, І. К., 2004, с. 334.
  5. Himka, 2011, с. 211.
  6. Richard J. Evans. The Third Reich at War. Penguin, 2008 — History — 926 pages. page 46
  7. Polish Film and the Holocaust: Politics and Memory By Marek Haltof. page 18(англ.)
  8. Thoughts of Professor Tomasz Strzembosz on Professors Gutman's Diary Professor Tomasz Strzembosz(англ.)
  9. Борис Козловський. «Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли…»
  10. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с. ISBN 966-8522-47-8
  11. Mark Paul (2013). Neighbours On the Eve of the Holocaust. Polish-Jewish Relations in Soviet-Occupied Eastern Poland, 1939–1941. Chapter: Arrests, Executions and Deportations (PEFINA Press, Toronto). с. 32–33. Архів оригіналу за 12 травня 2013. 
  12. Василь Расевич. Львівський погром
  13. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с. ISBN 966-8522-47-8
  14. Jews in Poland: A Documentary History Paperback by Iwo Pogonowski. page 29,98,158,406,407 Архівовано 14 листопада 2006 у Wayback Machine.(англ.)
  15. Piotrowski, Tadeusz. Poland’s Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in Second Republic, 1918-1947.Chapter 3. Jewish Collaboration. page 48-65(англ.)
  16. Richard J. Evans. The Third Reich at War. Penguin, 2008 - History - 926 pages. page 46
  17. Polish Film and the Holocaust: Politics and Memory By Marek Haltof. page 18(англ.)
  18. Thoughts of Professor Tomasz Strzembosz on Professors Gutman’s Diary Professor Tomasz Strzembosz(англ.)
  19. Борис Козловський. «Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли...»
  20. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с. ISBN 966-8522-47-8
  21. Mark Paul. NEIGHBOURS On the Eve of the Holocaust Polish-Jewish Relations in Soviet-Occupied Eastern Poland, 1939–1941 Архівовано 18 липня 1021 у Wayback Machine.(англ.)
  22. Understanding Ethnic Violence: Fear, Hatred, and Resentment in Twentieth-Century Eastern Europe (Cambridge Studies in Comparative Politics). pages 125-127(англ.)
  23. Christoph Mick. Incompatible Experiences: Poles, Ukrainians and Jews in Lviv under Soviet and German Occupation, 1939-44(англ.)
  24. ANNA M. CIENCIALA. POLES AND JEWS UNDER GERMAN AND SOVIET OCCUPATION, SEPTEMBER 1, 1939 - JUNE 22 1941(англ.)
  25. MILITARY TRIBUNAL Volume IV «The Einsatzgruppen Case» pages 136, 137, 518, 519(англ.)
  26. Himka, John-Paul (2011). The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the Carnival Crowd. Canadian Slavonic Papers. 53 (2–4): 209–243. ISSN 0008-5006. Taylor & Francis.  (Україномовний переклад Історичної правди)
  27. Jacob Gerstenfeld-Maltiel, My Private War: One Man’s Struggle to Survive the Soviets and the Nazis (London: Vallentine Mitchell & Co. Ltd., 1993), Р. 54.
  28. Кай Струве. Команда особого назначения "Львов", украинская милиция и "Дни Петлюры" 25 и 26 июля 1941 г. // Проблеми історії Голокосту: науковий журнал. - № 6. – Дніпропетровськ: Інститут "Ткума", 2013. – С. 104
  29. Д-р Філіп Фрідман. Винищення львівських євреїв
  30. USHMM. "Lwów". Holocaust Encyclopedia. United States Holocaust Memorial Museum. Archived from the original on 8 June 2018.
  31. Андрій Усач: «Львівський погром 1941 року жодним чином не меморіалізований в міському просторі»
  32. Львівський погром 1941 року: підігріта ненависть
  33. Himka, 2011.
  34. Львівський погром 1941-го: Німці, українські націоналісти і карнавальна юрба
  35. Сергій Рябенко. Слідами "Львівського погрому" Джона-Пола Химки
  36. Джон-Пол Химка. Ще кілька слів про львівський погром
  37. Сергій Рябенко. Кілька слів про джерела: відповідь Джону-Полу Химці
  38. Струве, 2017, с. 223–226, 234–235.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]