Млинівці (Зборівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


село Млинівці наголос на перше і
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський
Рада Млиновецька сільська рада
Код КОАТУУ 6122686001
Основні дані
Засноване 1598
Населення 842
Територія 9,123 км²
Густота населення 92.29 осіб/км²
Поштовий індекс 47242
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°41′42″ пн. ш. 25°08′04″ сх. д. / 49.69500° пн. ш. 25.13444° сх. д. / 49.69500; 25.13444Координати: 49°41′42″ пн. ш. 25°08′04″ сх. д. / 49.69500° пн. ш. 25.13444° сх. д. / 49.69500; 25.13444
Водойми Стрипа
Відстань до районного центру 2 км
Місцева влада
Адреса ради 47242, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с.Млинівці
Карта
Млинівці наголос на перше і (Україна)
Млинівці наголос на перше і
Млинівці наголос на перше і
Млинівці наголос на перше і (Тернопільська область)
Млинівці наголос на перше і
Млинівці наголос на перше і

Млинівці́ — село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Грабківці, Кудобинці, Присівці, Тустоголови.

Устрій[ред.ред. код]

Населення — 842 особи (2001). У селі розташована Добра Вода — закрите акціонерне товариство, спільне українсько-чеське підприємство з виробництва мі­неральних вод.

Село розташоване за 3 км від районного центру і 37 км від обласного центру. До сільської ради, яка розташована на території села, входять такі населені пункти, як Кудобинці, Млинівці, Грабківці, Тустоголови, Присівці. Очолює дану сільську раду з 2002 р. Петро Якимів.

Сьогодні в Млинівцях є 243 діючих двори, в яких проживає 768 чоловік.

З 1987 року село газифіковано, кошти для газифікації виділили колгосп «Дружба», об'єднання «Сільгосптехніка», а також не обійшлось і без грошових внесків селян.

З 1905 р. через Млинівці прокладено залізничне полотно, яке складалося з однієї колії. В 1920-30рр. була прокладена ще одна вітка колії.

З 1997 р. залізничний шлях Львів-Тернопіль електрифікований.

Завдяки фінансовій підтримці Українського фонду соціальних інвестицій, а також внесків жителів села було впроваджено в життя проект по будівництву водогону у селі. В листопаді 2006 р. потекла чиста вода в оселі млинівчан, що полегшило працю селян і покращило їх побут.

В 1996 р. на території села відкрила свої цехи фірма «Добра вода».

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква св. Володимира та Ольги (будівництво розпочате 1996), каплиця (1996).

Споруджено пам'ятник на честь незалежності Ук­раїни (1991).

Біля дороги Млинівці-Зборів є братська могила радянських воїнів. На могилі пам'ятник — скульптура воїна на прямокутному постаменті[1]

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1598 як власність М. Собеського.

Село Млинівці положено 3 км на північ від повітового м. Зборова. Околиця безлісна, незначна височина доходить до 383 м понад рівнем моря. Через село протікає річка Стрипа, яка (147 км довжини) постає з чотирьох річок, які з'єднуються в околиці Зборова. З них Головна Стрипа витікає в околиці с. Івачева і тече на південний схід через села Метенів, Грабківці і Млинівці до Зборова. Долиною цієї річки поведено залізничний шлях зі Львова до Тернополя. Вище Зборова в с. Млинівцях з'єднується з Головною Стрипою Вовчківська Стрипа.

Найбільшою та найславнішою подією в історії Зборова і Зборівщини був переможний бій Б. Хмельницького з поляками 1649 р. під Зборовом. Тож є не виключенням, що цей переможний бій відбувався на території с. Млиновець. Адже перші згадки про Млинівці датуються 1598 р.. В цей час вони входили до маєтностей Золочівського ключа, які в 1598 р. перейшли від Чаринковських на власність Марка Собєського. В 1694 р. король Ян ІІІ віддав село на до живоття Адамові Сєнєвському.

В 1648 р. козаки під проводом Б. Хмельницького підняли повстання проти Польщі. Зі Золочева польські війська пішли в напрямі на Зборів. До тижня падали дощі, дороги уже попсувалися так, що коні при возах ставали й обози посувалися дуже поволі. Також річка Стрипа виллялась широко. Дня 14 серпня, в суботу, головний польський табір станув на дорозі біля Млиновець.

Коли битва розгорілася, татарська і козацька кіннота від Метенева перла поляків на Грабківці і Млинівці аж під сам Зборів. Бій ішов з великим завзяттям. Татари мали наказ не брати бранців у полон, тому рубали ворога безпощадно.

Це була велика поразка поляків, а визначний успіх Б. Хмельницького, що зумів заскочити ворога несподівано і звів боротьбу в непригожому для поляків місці.

Пам'яткою Зборівської битви залишилися могили, могилки й хрести на цілій околиці Зборова. Під Млинівцями на полудневій стороні села, на полі недалеко гостинця стояв колись кам'яний хрест, що вже западався в землю, «млиновецька фігура», як її звали давніше.

Є відомості, що мешканець Млиновець Чорнота виїжджав зустрічати гетьмана Б. Хмельницького, коли той перебував у Зборові.

Споконвіку млинівчани були кріпаками. В 1848 р. кріпацтво було скасовано, але фактично населення залишилося повністю залежним від поміщика. Непосильні податки, безмірні штрафи, здирство останнього гроша — таким було життя селян.

Не змінилися кабальні порядки і в 1919 році, коли Галичину загарбала буржуазно-поміщицька Польща. Лише в серпні 1920 року Червона Армія принесла трудящим довгождане визволення. Створений революційний комітет вже з перших днів своєї діяльності взяв на облік панські землі, майно. Було складено списки безземельних і малоземельних селян, розпочато збирання врожаю з поміщицьких ланів. Проте багато заходів ревком не встиг здійснити.

В середині вересня війська буржуазно-поміщицької Польщі знову окупували Галичину, цього разу на довгий час. Окупанти відновили старі порядки, земля знов перейшла до багатіїв. В руках поміщиків зосередилось 703 морги землі, у церкви — 210, а 240 моргами користувались селяни.

Багато селян, розорившись, не могли звести кінці з кінцями. Деякі з них залишали рідні домівки й емігрували в США, Аргентину, Канаду, сподіваючись на чужині знайти кращу долю. Голод, злидні прийшли до осель.

В селі розгорнулася боротьба за соціальне й національне визволення. В ніч з 29 на 30 серпня 1923 року спалахнув фільварок місцевого поміщика. При допомозі осадників коменданту повітової державної поліції в Золочеві Станіславу Мітленеру вдалося викрити революційну групу. Організаторів було страчено, багатьох засуджено до різних строків тюремного ув'язнення.

Від травня 1910 року у Зборові існував кружок "Українського Педагогічного Товариства «|Рідна Школа». Відповідно цьому кружки почали утворюватися по усьому повіту, не виключаючи Млинівці, де в 1934 році було утворено осередок «Рідної Школи». З 1930—1931 рр. в селі існував дитячий садок.

На 50—літній ювілей «Рідної Школи», який відзначався 23 серпня 1931 року, виступили маленькі млинівчани, які навчалися в дитячому садочку (підготовкою дітей займалася Стойкевич-Процик).

Філія товариства «Сільський господар» в Зборові у червні 1925 року скликала перше жіноче віче, на якому реферували пані І. Блажкевич та І. Макух-Павликовська, про роль жінки в організації сільського господарства і кооперації. Внаслідок віча основано «Жіночий Гурток» в Млинівцях. Завданням гуртка була годівля дробу і управа ярини.

Станом на 1 квітня 1932 року в Млинівцях діяв гурток при читальні «Просвіти», головою якого була Ковальська.

Поширення кооперації на Зборівщині відбувалося за участю млинівчанина Миколи Процика, який був одним із засновників Повітового Союзного Кооперативу в Зборові. На території с. Млиновець існував кредитовий кооператив, кількість членів становила 89 осіб, оборотний капітал 2,123 золотих.

В 1925 році на Зборівщині почала діяти перша молодеча організація, така, як «Луг», осередок такої організації діяв і в Млинівцях.

У 1939 році в селі було створено сільський комітет, ініціаторами нових змін стали Максим Іванович Швець і Олексій Іванович Сеник. В тому ж році селяни одержали конфісковані поміщицькі землі. Населення почало користуватися бібліотекою, клубом, а також медпунктом.

Село Млинівці Зборівського повіту окуповано німецькими окупантами 2 липня 1941 р., а звільнено від німецького ярма частинами Червоної Армії 22 липня 1944 р.

В селян було одне бажання, єдина воля — вирватися із злиднів, в які кинула їх німецька окупація. Тому в колгосп «Вільне життя», який вони організували 9 квітня 1945 року, пішли дружньою раттю, знаючи, що щасливе і заможне життя буде тільки там. Статут колгоспу був затверджений на загальних зборах 14 квітня 1945 р., головою колгоспу обраний Ілевич Ярослав Володимирович. Селяни, об'єднавши всю свою землю і знаряддя виробництва, а від держави одержавши трактори, кондиційне насіння, вийшли в поле і висіяли артільне зерно по- новому: на високому рівні агротехніки.

Трудящі бережанського виборчого округу № 330 висунули кандидатуру Ящищак Броніслави Іванівни у депутати до Верховної Ради Української РСР. Вона народилася у 1927 р. в родині селянина-бідняка. З перших днів вступу до колгоспу Броніслава Іванівна виявила себе трудолюбивою і ініціативною трудівницею, тому і в скорому часі її призначили ланковою. Вона багато вчилася, опановувала передову агротехніку. Брала активну участь у громадсько-політичному житті села. ЇЇ неодноразово обирали головою жіночої ради, а також членом правління артілі.

У 1950 р. її обирають головою Млиновецької сільської ради та депутатом Тернопільської обласної ради, з 1951 р. вона є членом комуністичної партії.

У 1944 р. в Млинівцях було засновано МТС, яке з часом перейменовано на «Сільгосптехніку». В 1955 р. Млиновецька МТС одержала радіоустановки «Урожай», які були встановлені в шести тракторних бригадах. Встановлення радіоустановок «Урожай» значно полегшило керівництво тракторними бригадами. Через них передавались звернення в МТС, відбувалося інформування про роботу тракторного парку, бригадири одержували вказівки та деякі технічні поради механіків.

Біля «Сільгосптехніки» поставлено пам'ятник «Першим механізаторам». Цей пам'ятний знак зберігся і до сьогодні.

Сьогодні «Сільгосптехніка», комбікормовий завод, тік, тракторна бригада є недіючими організаціями. Їхні території викуплені приватними підприємцями, які реалізовують свої підприємницькі плани на цих в минулому діючих організаціях, які забезпечували населення села і інших сіл робочими місцями.

Культура[ред.ред. код]

Церковне життя Млиновець[ред.ред. код]

На території села Млинівці церкви не було, млинівчани ходили до церкви, яка була збудована на терені с. Грабковець. За даними стародавніх книжок Шематизму перші відомості про існування церкви датуються 1772 р.

З 1839 р. по 1865 р. парохом церкви св. Димитрія був Юліан Ілевич, який був членом «Народного дому», в цей час в Млинівцях проживало 211 душ. Власником церкви був Юліан Дзідушинський.

З 1892 р. по 1919 р. парохом церкви був о. Андрій Лошній, за час його служіння при церкві діяло братство св. Варвари, яке налічувало 50 чоловік.

У 1918 р. церква св. Димитрія, власником якої був Карло Барковський, дзвіниця, парафіяльний дім, школа, хати були спалені в Млинівцях залишилося тільки 13 хат, мешканці села були виселені. Після знищення церкви було збудовано тимчасову дерев'яну каплицю.

З 1983 по 2003 рік правив о. Іван Пиріг. За час його служіння в 1997 році було збудовано дзвіницю біля церкви, а також перекрито і в 2001 році помальовано храм всередині вдруге, проведено опалення.

В с. Млинівцях 25 листопада 2001 року було закладено хрест і освячено місце під забудову церкви. На посвячені були присутні М. Сабрига -владика Тернопільсько-Зборівської єпархії, декан М Пошва, о. Володимир Гоцанюк, який правив в цей час в тимчасовій каплиці в Млинівцях, а також священик с. Вовчківці П. Бугель.

Будівництво Церкви Миколи Чернецького уже завершено і в 2010 р.відбулось посвячення.

Освіта[ред.ред. код]

Що стосується освіти, то у 1863 році була заснована статова школа, яку із 108 дітей відвідувало 62. При школі був дослідний город і шкільна пасіка на 100 пнів (вуликів). Викладовою мовою була українська.

У 1909 р. була однокласова школа, в якій навчалося 120 дітей, навчання велося на українською мовою.

Відповідно до наказу № 14/43 1932 р. про знаходження на території шкіл Зборівського повіту, станом на 1 листопада 1932 року в Млинівцях діяла двохкласна школа.

За даними 1939 р. в школу ходили і дорослі, які в основному були неписьменними. В цей період населення активно почало користуватися бібліотекою, а також медпунктом і клубом.

Як зазначається в «Історії міст і сіл УРСР. Тернопільська область.» 1973 року видання, в цей час в селі діяла восьмирічна і початкова школи та школа сільської молоді, також в цей час працював дитячий садок.

У 1982 році в Млинівцях збудовано дев'ятирічну неповну середню школу.

З 1995 року в Млинівцях діє одинадцятирічна школа, до якої ходять учні з Кудобинець, Кабаровець, Млиновець та Грабковець. Директором школи на даний час є Денис Світлана Орестівна. Автор Підрівна Ірина

Примітки[ред.ред. код]

  1. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998, стор. 20

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.