Звенигород (Бучацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Звенигород (Бучацький район)
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Підзамочківська сільська рада
Код КОАТУУ 6121285403
Облікова картка Звенигород 
Основні дані
Населення 841
Територія 1.050 км²
Густота населення 800.95 осіб/км²
Поштовий індекс 48423
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278Координати: 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48423, с. Підзамочок
Карта
Звенигород (Бучацький район). Карта розташування: Україна
Звенигород (Бучацький район)
Звенигород (Бучацький район)
Звенигород (Бучацький район). Карта розташування: Тернопільська область
Звенигород (Бучацький район)
Звенигород (Бучацький район)

Звенигород у Вікісховищі?

Звени́город — село в Україні, у Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району.

Історія[ред. | ред. код]

Звенигород на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської]] та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення ІV – ІІІ тис. до н.е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені у 2005 році. Коли почали будувати об’їздну дорогу навколо Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об’їздної дороги (на південній околиці села) було встановлено декілька місць поселень трипільців.[1]

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника.

В середині ХVІІІ ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіан, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.[2]

У 1920 – 1939 рр. у громаді села Звенигород існували: читальна «Просвіти», народний Дім, кооператива, крамниця і молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.[1]

В нацистської присутності у селі 1941-1944 років, було ліквідовано все єврейське населення села. Впродовж 19441945 років, польська частина села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхала на батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території що, після Другої світової війни, була передана Польщі, зокрема із сіл Колисно, Лодинкаі ін. у Надсянні.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (УАПЦ), побудована у 1923 році. Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена у 1989 році.
  • Костел святого Йосафата, побудований в 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики полонізації Галичини. Після Другої світової війни його закрили і влаштували склад мінеральних добрив. В роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді і встановили всередині риштування для проведення ремонту.
  • Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х рр.. Відновлений з іншого матеріалу і у іншій формі у 1992 році.
  • Каплиця Божої Матері Зарваницької. Мурована 2002 р. споруджена за межами села – при в’їзді в село з автотраси Тернопіль – Бучач на кошти парафіян та подорожуючих.
  • Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована у 2002 році.
  • Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована у 2006 р. на місці розібраної дерев’яної з кінця ХІХ ст.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року було добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть, його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради. Допомогу у будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.[3]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини
  2. Соцький Я. (1997) Монастир Отців Василіан Чесного Хреста Господнього (1712 -1996 рр.), Львів
  3. Своїми силами відновили дитсадок // Свобода, № 83 (3021), 28 жовтня 2015. — С. 12.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]