Звенигород (Бучацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Звенигород
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Підзамочківська сільська рада
Код КОАТУУ 6121285403
Облікова картка Звенигород 
Основні дані
Населення 841
Територія 1.050 км²
Густота населення 800.95 осіб/км²
Поштовий індекс 48423
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278Координати: 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48423, с. Підзамочок
Карта
Звенигород. Карта розташування: Україна
Звенигород
Звенигород
Звенигород. Карта розташування: Тернопільська область
Звенигород
Звенигород

Звенигород у Вікісховищі?

Звени́город — село в Україні, у Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району.

Історія[ред. | ред. код]

Звенигород на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської]] та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення ІV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені у 2005 році. Коли почали будувати об'їздну дорогу навколо Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) було встановлено декілька місць поселень трипільців.[1]

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника.

В середині ХVІІІ ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіан, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.[2]

У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигород існували: читальна «Просвіти», народний Дім, кооператива, крамниця і молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.[3]

В нацистської присутності у селі 1941—1944 років, було ліквідовано все єврейське населення села. Впродовж 19441945 років, польська частина села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхала на батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території що, після Другої світової війни, була передана Польщі, зокрема із сіл Колисно, Лодинкаі ін. у Надсянні.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (УАПЦ), побудована у 1923 році. Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена у 1989 році.
  • Костел святого Йосафата, побудований в 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики полонізації Галичини. Після Другої світової війни його закрили і влаштували склад мінеральних добрив. В роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді і встановили всередині риштування для проведення ремонту.
  • Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х рр.. Відновлений з іншого матеріалу і у іншій формі у 1992 році.
  • Каплиця Божої Матері Зарваницької. Мурована 2002 р. споруджена за межами села — при в'їзді в село з автотраси Тернопіль — Бучач на кошти парафіян та подорожуючих.
  • Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована у 2002 році.
  • Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована у 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року було добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть, його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради. Допомогу у будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.[4]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини
  2. Соцький Я. (1997) Монастир Отців Василіан Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.), Львів
  3. Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини
  4. Своїми силами відновили дитсадок // Свобода, № 83 (3021), 28 жовтня 2015. — С. 12.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]