Плотича (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Плотича
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Плотичанська сільська рада
Код КОАТУУ 6123086501
Облікова картка Плотича 
Основні дані
Засноване 1874
Населення 586
Територія 0.213 км²
Густота населення 2751.17 осіб/км²
Поштовий індекс 47650
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. / 49.48611° пн. ш. 25.29667° сх. д. / 49.48611; 25.29667Координати: 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. / 49.48611° пн. ш. 25.29667° сх. д. / 49.48611; 25.29667
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Денисів-Купчинці
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради вул. І. Франка, 5,с. Плотича, 47650
Карта
Плотича. Карта розташування: Україна
Плотича
Плотича
Плотича. Карта розташування: Тернопільська область
Плотича
Плотича

Плоти́ча — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району. Центр Плотичанської сільради.

Населення — 533 особи (2007).

На околицях є гідрологічна пам'ятка природи — Плотицьке джерело, а також штучне озеро.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1456 як Велика Плотича.

Корінь слова «плотича» — «плот», його староруський аналог «плотъ», похідний від нього «пліт».

Однією із версій є те, що жителі села плели із очерету і рогози кошики, мішки і доріжки, так як село омивається із трьох сторін водоймищами і є наявні ресурси.

Другою версією є те, що назва походить від двох коренів слів староруської мови: «плот» — скріплений з колод або брусів пліт для переправи по річці, «чати» — слово, що означає «сторожа», «варта».

Третьою версією є походження села від слів «плоти» і «чень». Слово «чень» — діалектичний архаїчний прислівник, що був поширений у минулому в Галичині і вживався в розмовній мові в значенні «може» і «здається». Кілька століть тому, якийсь подорожній, можливо, побачивши плоти на Стрипі, захоплено прорік: «Плоти — чень?» і пішла від цього назва села.

Четвертою версією є походження від риби плотви. Плотича омивалася в минулому великою кількістю води із ставків та річок, які кишіли великою кількістю риби. Серед них і невибаглива — плотва. Її називали плітка, плотиця, а тому найбільш допустимим і вірогідним є пояснення походження назви села саме від слова «плотиця», котре згодом трансформувалося у слово «плотича». 

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,15
білоруська 0,34
молдовська 0,17
польська 0,34

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • церква святого Михайла (1747, кам'яна).
  • насипана символічна могила Борцям за волю України (1994),
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
  • встановлено хрести
    • на козацькій могилі
    • на місці загибелі 20 липня 1944 солдатів штрафного батальйону ЧА (обидва — 2006).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Плотича».

Книги про село[ред. | ред. код]

Про населений пункт видано книги:

  • І. Фордзюн. «Село Плотича. Леґенди і дійсність»,
  • «З глибин віків — осанна Господу. Плотичанська парафія»,
  • Г. Фордзюн. «Книга пам'яті села».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

  • У 2004 році з офіційним візитом у селі перебував Віктор Янукович, «сприяв» ліквідації наслідків стихії[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  2. Мельничук Б., Б. Савак. Стеткевич Лев Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 594. — ISBN 978-966-528-318-8.
  3. Pryzboś A. Kuropatnicki Andrzej Michał h. Nieczuja (zm. po 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 250. (пол.)
  4. І. Дем'янова. Янукович Віктор Федорович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 688.

Література[ред. | ред. код]