Клод Моне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Моне
фр. Oscar-Claude Monet
Mone.jpg
автопортрет
При народженні Oscar-Claude Monet
Народження 14 листопада 1840(1840-11-14)
Париж
Смерть 5 грудня 1926(1926-12-05) (86 років)
  Жіверні
  • рак легень
  • Поховання Цвинтар Жіверні[d]
    Національність француз
    Громадянство Flag of France.svg Франція[1]
    Релігія атеїзм
    Жанр живопис
    Навчання Національна вища школа красних мистецтв
    Діяльність художник
    Напрямок імпресіонізм
    Вплив Ежен Буден
    Вчитель Marc-Charles-Gabriel Gleyre[d]
    Твори Враження. Схід сонця, Тераса в Сент-Адресс, Houses of Parliament series[d] і La Corniche near Monaco[d]
    Автограф Claude Monet Signature.svg

    Клод Моне у Вікісховищі?

    Оскар-Клод Моне́ (фр. Oscar-Claude Monet; 14 листопада 1840, Париж, Франція — 5 грудня 1926) — французький живописець, один із засновників імпресіонізму.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 14 листопада 1840 році в Парижі. Коли хлопчикові було 5 років, родина переїхала до Нормандії, у Гавр. Батько хотів, щоб Клод став бакалійником і приєднався до сімейного бізнесу, але син з дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом, зокрема із задоволенням малював карикатури. На морському узбережжі Нормандії Моне зустрів Ежена Будена, відомого пейзажиста і одного з провісників імпресіонізму. Буден показав юному художнику деякі прийоми живописної роботи з натури.

    У 1860 призваний до армії і потрапив до Алжиру, але там він захворів на тиф. Втручання тітоньки допомогло художнику демобілізуватися, і він повернувся додому вже у 1862.

    Вступив до університету на факультет мистецтв, але швидко розчарувався в пануючому там підході до живопису. Покинувши навчальний заклад, він незабаром вступив у студію живопису, яку організував Шарль Глейр. У студії він познайомився з такими художниками, як Огюст Ренуар і Фредерік Базіль. Вони були практично однолітками, дотримувалися схожих поглядів на мистецтво і незабаром склали кістяк групи імпресіоністів.

    Популярність Моне приніс портрет Каміли Донсьє (Каміла, або портрет пані в зеленій сукні), намальований у 1866. Вона потім стала дружиною художника, і у них народився син Жан.

    Після початку франко-пруської війни в 1870 їде в Англію, де знайомиться з роботами Джона Констебла і Вільяма Тернера. У березні 1871 залишив Лондон і став жити в Заандамі (Нідерланди), де він написав 25 картин. Крім того він перший раз побував в сусідньому Амстердамі.

    У жовтні або листопаді 1871 повернувся до Франції. З грудня 1871 по 1878 він жив у Аржантейлі, селі на правому березі річки Сени поблизу Парижа, яке було популярним місцем недільного відпочинку для парижан. Там написані деякі з його найвідоміших робіт.

    Будинок Моне у Жіверні, вид з саду

    Наприкінці 1872 пише свій знаменитий пейзаж «Враження. Схід сонця» (фр. Impression, soleil levant). Саме ця картина і дала назву групі імпресіоністів і цілого художнього напрямку. Картина була показана на першій імпресіоністській виставці в 1874.

    У 1873 купив невеликий човен і обладнав його для використання як плавучої студії. У цій студії писав пейзажі, а також портрети Едуара Мане і його дружини. Мане, в свою чергу, в 1874 написав картину, на якій зобразив Моне разом з Каміллою на борту човна.

    На початку 1920-х у нього розвивається катаракта, через що йому довелося перенести дві операції. Проте він не залишив занять малюванням. Втративши кришталик на лівому оці, Моне знову знайшов зір, але став бачити ультрафіолет як блакитний або ліловий колір, від чого його картини знайшли нові кольори. Наприклад, малюючи знамениті «Водяні лілії», він бачив лілеї блакитнуватими в ультрафіолетовому діапазоні, на відміну від звичайних людей, для яких вони були просто білими.

    Художник помер 5 грудня 1926 у Живерні і похований на місцевому церковному цвинтарі.

    Творчість[ред. | ред. код]

    Писав свої картини рядами малих кольорових цяток чистих спектральних кольорів, а не змішував їх на палітрі, як зазвичай роблять художники. Він розраховував на оптичне суміщення кольорових цяток в зоровому сприйнятті. Завдяки цьому прийому Моне прагнув створити враження м'якої вібрації повітря, і це надає його картинам абсолютно оригінальний вигляд.

    Ранні картини Моне, такі, як «Жінка в зеленому» (1866), «Жінки в саду» (1867), та деякі пізніші — «Міст в Аржантейлі» (1874), «Скелі в Бель-Іль» (1886) — відзначаються свіжістю і багатством колориту. В пізніших творах, наприклад, «Враження. Схід сонця» (1873), «Бульвар Капуцинок у Парижі», (1873), а особливо в картинах останніх років — серія «Стіжки» (18901891), «Тополі» (1891—1892), види Лондона (19001904) — Моне захопився передачею суб'єктивних, випадкових, скороминучих вражень, самодостатніми експериментами в розкладанні кольорів. Найкращі твори Моне належать до світових надбань живопису.

    Пам'ять[ред. | ред. код]

    На честь Моне названий кратер на Меркурії та астероїд 6676 Моне.

    Англійська письменниця Єва Файджес у своєму романі «Світло» описує один день з життя Клода Моне — від світанку до заходу сонця.

    Галерея[ред. | ред. код]

    Натюрморти[ред. | ред. код]

    Водяні лілії[ред. | ред. код]

    Водяні лілії. Хмари, 1920-1926, Музей Оранжері
    Водяні лілії. Постановка сонце , 1920-1926, Музей Оранжері
    Відображення хмар в ставку з водяними ліліями , 1920, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • «Искусство», составители В. М. Алпатов, Н. Н. Ростовцев, М. Н. Неклюдова, «Просвещение», Москва, 1969, стр.275, статья К.Моклера «Французский импрессионизм» (рос.)

    Посилання[ред. | ред. код]