Білокінь Надія Аврамівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білокінь Надія Аврамівна
Народження 8 (20) вересня 1893
Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 5 лютого 1981(1981-02-05) (87 років)
  Радсело, Петриківський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанр петриківський розпис
Діяльність художниця
Член Спілка радянських художників України (1962)

Наді́я Авра́мівна Білокі́нь (нар. 20 вересня 1893, Петриківка — 5 лютого 1981, Радсело) — українська майстриня народно-декоративного розпису, класик петриківського живопису; членкиня Спілки радянських художників України з 1962 року[1]. Майстриня народного мистецтва УРСР з 1936 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 8 [20] вересня 1893(18930920) в селі Петриківці (нині селище міського типу Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна) у бідній багатодітній селянській сім'ї. Освіти ніякої не здобула. Малювати почала з 12 років, а з 14 років вже заробляла малюванням: продавала свої малюнки на базарі та розмальовувала хати на замовлення[1].

У 1920 році познайомилася із місцевим учителем малювання Олександром Стативою, який забеспечував художницю фарбами і аркушами для малювання, робив замовлення на малюнки. 1929 року вступила до колгоспу, робота в якому майже не лишала часу на творчість. 1935 року, разом із іншими майтсрами, була направлена до Києва для підготовки виставки народної творчості. За час перебування у столиці намалювала сотні різноманітних квітів і багато жанрових композицій, які експонувалися на Першій республіканській виставці народної творчості в Києві, а пізніше у Москві, на Декаді українського мистецтва в 1936 році. Роботи художниці мали великий успіх, за що їй було присвоєне звання Майстра народної творчості і вона була нагороджена дипломом першого ступеня та грамотою[1]. З 1938 року брала участь у міжнародних виставках.

Після німецько-радянської війни переїхала до села Радсела Петриківського району Дніпропетровської області[1], де і померла 5 лютого 1981 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Створювала традиційні для петриківського розпису орнаментні рослинні композиції, використовуючи квіткові мотиви цибульки, кучерявки тощо. Серед робіт:

  • «Дівчина в садку» (1929);
  • «Колодязь у садку» (1929);
  • «Засватана дівчина» (1931);
  • «Качки пливуть» (1931);
  • «Сільська вулиця» (1931);
  • «Дві молодиці» (1935);
  • панно «Весілля» (1936);
  • «Українські дівчата» (1936);
  • «Квіти» (1936);
  • «Роман та Оксана» (1961);
  • «Супутник» (1961);
  • «Червона зірочка» (1963);
  • «Панно з Жар — птицею» (1963);
  • «Весільний поїзд» (1979).

У 1961 році, для ювілейної виставки до 100-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, виконала два панно і рушник зі зображенням поета[2]. У 1968 році створила декоративні рушники на цигарковому папері.

Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, в Дніпровському художньому музеї, Одеському художньому музеї та інших музеях.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]