Крилів (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крилів
Основні дані
—?—
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Засновано близько 1615
Перша згадка 1615
Магдебурзьке право 1616
Часовий пояс UTC+2, UTC+3, Східноєвропейський час (Україна)
OSM пошук у Nominatim
Мапа

Крилів — місто в Гетьманщині, нині затоплене водами Кременчуцького водосховища. Поблизу нього на лівому березі річки Тясмин, неподалік від впадіння у Дніпро, заснували Новий Крилів, або Новогеоргіївськ.

Історія[ред. | ред. код]

Розташування Крилова

Земля, на якій розташовувався Крилів, за старих часів належала Київському каганату, а потім Київському князівству і була добре відома слов'яно-русам. Наприклад, Київський літопис свідчить: «того ж, (1190) літа, Святослав з сватом своїм Рюриком, заспокоївши землю руську і половців примиривши у волю свою, і сдумавше, і ідоша на лови по Дніпру в лодьях, на гирла Тасмені, і ту лови деявша, і обловішася безліччю звірів». Лівобережна заплава Тясмину і зараз покрита лісами і болотами. Непролазні нетрі кишать різною живністю. У заболочених лісах можна побачити сарну чи кабана, а в численних протоках влаштовані боброві гатки.

Заснування міста[ред. | ред. код]

У XVI столітті земля ця належала Великому князівству Литовському, а після Люблінської унії 1569 року — Речі Посполитій. Гирло Тясмину належало Чигирину і околиці його стали мало помалу заселятися відходами, містечками і хуторами.

Крилів тоді виник як окреме містечко в 1615 (чи близько 1615[1]) році[2]. Отримує права і міський устрій, за привілеєм Сигізмунда III Вази короля польського і шведського, даний у червні (день місяця не вказаний) 1616 року на прохання старости Чигиринського Івана Даниловича.

«Дав нам справу вельможний Ян Данилович, воєвода Руський, староста наш Белзький, Корсунський і Чигиринський: в повіті Чигиринському, у воєводстві Київському, між річкою Дніпром і Тясмином, є урочище Крилів назване, на шляху татарському, де той ворог хреста святого, Татарин, звик у панства наші входити і короні, також панства нашим сусіднім шкоду чинити, на цьому місці місто наше закласти розповіли і дозволили… „ Ця грамота входить складовою частиною в Привілей про підтвердження тих же прав і розширення їх короля Станіслава Августа від 30 березня 1792 року.

Засновник міста Іван Данилович — воєвода Руський, висуванець і згодом родич відомого коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Старостою Чигиринським і Корсунським він був ще з 1597 р.

Деякі пункти привілеїв[ред. | ред. код]

  • Крилівські жителі були звільнені на 30 років від усіх податків і мит[3] Їхні землі відокремлені від Чигиринських і тягнулися навіть за Дніпро на значний простір: “… а ґрунтів і полів над річкою Дніпром, на Білобережжя, і на Збойному, і на Пінному (Пивиха) за Дніпром дозволяємо обивателям того міста Крилова використовувати так, як інші місця українні; також хутора з обох берегов річки Дніпро, аж під Кременчук навічно мати і всякі пожитки влаштовувати, як на Дніпрі, так і понад Дніпром, млини, ставки на річках близько Крилова вільно їм буде сипати… До того переїзд через Дніпро під містом тим же міщанам надаємо.». Крилів був виведений з під юрисдикції земської та замкової старостинської (цього не мав навіть центр староства — Чигирин).
  • Магдебурзьке право, власний суд і розправа, дозволено побудувати ратушу, вагову, воскобійні, лавки і лазню, мати по два торгу на тиждень — по п'ятницях і неділях і по 3 річні ярмарки: на день Пречистої Богородиці, святого Михайла Архангела і на новий рік; містити перевіз на Дніпрі, мати корчми і вільно продавати вино, пиво, мед, пальник і інші напої.
  • щоб козаки «люди свавільні і біглі» там не бували і не жили.
  • Юдеям було заборонено назавжди проживати в цьому прикордонному містечку, мати дома і торгувати чим би то не було. Цей пункт грамоти створював сприятливі умови для українських та польських купців і торговців.
  • Міщани Крилова повинні були бути у військовому підпорядкуванні у Чигиринського старости у військовий і мирний час.
  • На посаду війта міщани могли пропонувати чотири кандидатури, з яких староста Чигиринський затверджував одну підходящу.

У ревізькому опису (люстрації), зробленого в тому ж 1616 Чигиринському староству сказано, що в поселенні Крилів було 200 дворів, відповідно, населення становило не менше 1200 чоловік.

XVII століття[ред. | ред. код]

У 1625 році місто мало 50 містян та 400 козаків.[4]

Як прикордонне містечко Крилів, хоч і укріплений замком, разом з іншими придніпровськими місцями, був часто розорюваний; при самому містечку відбувалася 26 жовтня 1625 битва — 20 000 козаків, на чолі з Михайлом Дорошенком, Оліфером і запорозьким гетьманом Пирським, з 30 000 поляків, які мали в допомогу 3 000 німецьких найманців, під проводом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Битва ця скінчилася відступом козаків до озера Курукового, або Крюкову, де вони окопалися та були змушені прийняти умови, відомі під назвою «Куруківських пунктів».

На початку XVII століття Іван (Ян) Данилович відібрав у Пивгородського Миколаївського монастиря містечка Бужин, Ворони Лози і Пива, які перебували на крилівських козацьких землях, і розігнавши ченців, зарахував їх до Корсунського староства. Однак після смерті Івана Даниловича ченці повернули собі відібрані землі за активної підтримки місцевих козаків і міщан Крилова. Про це свідчить те, що в 1630 році Софія з Жолкевських, вдова старости Корсунського і Чигиринського, заявила у Житомирському суді протест проти ігумена Миколо-пустинского монастиря Серафима Бєльського і всієї братії, в тому, що ченці «отримавши дозвіл від якогось Семена Кременчука Долбня, городничого Криловського, вирили печеру і збудували церкву на горах Пивних, на землі староства Чигиринського, а потім, змовившись з яким те Тарасом козаком, який самовільно оголосив себе гетьманом Запорозьким, привласнили собі чимало земель староства, а саме два села на урочище Воронячих Лозах, Бужин і перевіз через Дніпро під Крилова».

Подимний реєстр 1631 року засвідчує 50 «осілих димів» і 200 огородників.

Під час повстання Павло Павлюк вислав з Крилова[5] полковників Карпа Скидана і Семена Биховця на чолі загону з 1000-3000 козаків.

Згідно з Панасом Феденком та Веславом Маєвським, у 1647 році[5]:

У 1648 році до Крилова прибуває німецька хоругва для підтримки коронного війська.

За Зборівським реєстром 1649 року Крилівська сотня входила до складу Чигиринського полку серед інших 19.

У 1662 році Юрій Хмельницький біля міста розбив загін московських військ.[7]

У наслідок розмежування земель між Росією і Польщею по Андрусівському договору 1667 і Московському 1686 років, лівобережні задніпровські землі відійшли до Росії і на них утворилася особлива слобода на лівій стороні Дніпра напроти польського Крилова з польських вихідців і розкольників.

XVIII століття[ред. | ред. код]

Протягом 1730-х — 1740-х рр. Крилів стрімко відроджується. Розвиватись перешкоджав поділ міста на «польську» та «російську» частини. Ліквідація тут у зв'язку з утворенням Нової Сербії козацької сотні, що мала наслідком значний відтік населення на південь, на територію Новослобідського полку також загальмувала розвиток Крилова.[8]

Під час повстання гайдамаків у 1730-х роках місто здобув загін на чолі із запорожцем Гривою, який продовжив боротьбу, незважаючи на те, що ватажок Верлан (обраний у 1734 році[9]) утік в Молдавію.[10]

У 1741 р. слобода призначена сотенним містечком Миргородського полку, отримавши назву Крилівський шанець. У складі Російської імперії вважався містом військового відомства.

У 1741 році місто мало 400 дворів і близько 2000 мешканців.

У 17521764 роках був центром новосербського Пандурського полку у якому була його 1 рота.

Особливим привілеєм Станіслава Августа від 30 березня 1792 року старовинні права Крилова були відновлені. Цим же привілеєм місту було присвоєно герб «trzy karabiny, porzadkiem mimo siebie staiacych» — Лаврентій Похилевич перекладає цю фразу як «три карабіни, пірамідально поставлені». Такий герб відбивав прикордонний статус міста, його роль у захисті польської корони від татарських набігів.

Часи Відновлення Незалежності України[ред. | ред. код]

У Світловодську діє міська громадська організація «Крилівська громада»[11].

Новий Крилів, або Новогеоргієвськ[ред. | ред. код]

Докладніше: Новогеоргіївськ

Заснований наприкінці XVIII століття після приєднання краю до Російської імперії і населений здебільшого розкольниками, що тікали з різних губерній Росії.

З часом, після приєднання тих земель до Російської імперії, Крилів став лівобережною частиною Новогеоргіївська.

село Польський Крилів, мапа 1957 року

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вирський Д. Крилів… — С. 339.
  2. У ревізькій опису (люстрації), зробленої в 1616 році Чигиринському староству сказано, що Крилів — недавно влаштоване містечко, небільше року. Але далі та ж люстрація говорить, що слобода належить Івану Даниловичу — воєводі руському вже 30 років
  3. Тоді як звичайним був термін 10-20 років. Наприклад, Говтва отримала свободу від усіх податків і мита на 20 років.
  4. Похилевич Л. «Сказания о населенных местностях Киевской губернии»
  5. а б в Wiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — S. 540—541. (пол.)
  6. Феденко П. Гетьманів кум // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 128. — ISBN 5-319-01072-9.
  7. Kryłów 1.)… — S. 748.
  8. Вирський Д. С. Українне місто: Кременчук від заснування до 1764 р. — К. : 2004. — С. 252—328. // 3.2. Обрії матеріальної цивілізації.
  9. Гуржій О. І. Верлан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 484. — ISBN 966-00-0734-5.
  10. Онацький Є. Гайдамака // Українська мала енциклопедія. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2016. — Т. І. — Видання друге, уточнене. — С. 216. — ISBN 978-617-615-060-2, ISBN 978-617-615-061-1 (том 1).
  11. Світловодська міська громадська організація «Крилівська громада»

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]