Олівія де Гевіленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олівія де Гевіленд
Olivia de Havilland
Зображення
Ім'я при народженні Olivia Mary de Havilland
Дата народження 1 липня 1916(1916-07-01) (103 роки)
Місце народження Токіо, Японія Японія
Громадянство Flag of the United States.svg США
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Професія акторка
Кар'єра 1935—1988
Нагороди «Оскар» (1946, 1949)
IMDb ID 0000014
офіційний сайт
Олівія де Гевіленд у Вікісховищі?

Олівія де Гевіленд (англ. Olivia de Havilland; * 1 липня 1916, Токіо, Японія) — американська акторка. Найбільш відома за ролями в фільмах  «Віднесені вітром» (1939), «Кожному своє» (1947), «Спадкоємиця» (1949), «Жінка в клітці» (1964) і «Тихше, тихше, мила Шарлотта» (1964). Одна з найпопулярніших і найзатребуваніших актрис «золотої ери» Голлівуду.

Біографія і кар'єра[ред. | ред. код]

Олівія Мері де Гевіленд народилася у Токіо 1 липня 1916 року в сім'ї Ліліан Августи Рюз, театральної акторки, відомої під ім'ям Ліліан Фонтейн, і Волтера Августуса де Хевілленда, британського адвоката, що мав практику в Японії. В 1917 році у неї з'явилася молодша сестра Джоан Фонтейн, суперництво з якою після початку їхньої акторської кар'єри зайшло так далеко, що вони припинили не лише бачитися, але й розмовляти одна з одною[1]. Її кузеном по лінії батька був британський авіаконструктор Джеффрі де Гевіленд, винахідник літака De Havilland Mosquito. Після розлучення батьків в 1919 році, Олівія з матір'ю та сестрою оселилися в каліфорнійському місті Саратога[2].

Свою кар'єру розпочала на початку 1930-х років як театральна актриса, але вже в 1935 році проміняла театр на кіно. Серед її ранніх фільмів такі пригодницькі стрічки, як «Одіссея капітана Блада» (1935), «Атака легкої кавалерії» (1936), «Пригоди Робіна Гуда» (1938). В 1930-ті роки де Гевіленд багато знімалася в парі з Ерролом Флінном. В 1939 році Олівія зіграла роль Мелані Вілкс в легендарному фільмі «Віднесені вітром», за яку була номінована на премію Оскар за кращу жіночу роль другого плану.

В кінці 1940-х років актриса тричі номінувалася на премію Оскар за кращу жіночу роль і двічі отримала її: в 1947 році за роль у фільмі «Кожному своє», та в 1950-му році за роль в «Спадкоємиці».

В 1941 році де Гевіленд прийняла американське громадянство[3]. На початку 1940-х років Олівія була незадоволена тими ролями, які їй нав'язувала студія «Warner Bros», через що в неї стався скандал зі студійним керівництвом, що призвело до судового процесу. Який де Гевіленд спільно з Гільдією кіноакторів і виграла, тим самим послабивши вплив студії та домігшись більшої творчої свободи для акторів від диктату продюсерів[4]. Це стало однією з найбільш значущих постанов в історії Голлівуду, а де Гевіленд заслужила велику повагу серед акторів, у тому числі і своєї сестри Джоан Фонтейн, яка пізніше сказала, що «Голлівуд багато чим завдячує Олівії».

Її кар'єра в кіно продовжувалася до кінця 1970-х років, і за цей час вона з'явилася в багатьох відомих фільмах, серед яких «Моя кузина Рейчел» (1952), «Ця леді» (1955), "Світло на площі" (1962), «Жінка в клітці» (1964), «Тихше, тихше, мила Шарлотта» (1964), «Аеропорт 77» (1977) і «П'ятий мушкетер» (1979).

Після завершення кінокар'єри де Гевіленд продовжила зніматися на телебаченні. В 1986 році була номінована на «Еммі» і отримала «Золотий глобус» за роль імператриці Марії Федоровни в фільмі «Анастасія: таємниця Анни»[5].

В 2008 р. була нагороджена Національною медаллю США в галузі мистецтв. В 2010 р. актрисі присвоєно звання Кавалера ордена Почесного легіону[6], а в 2017 р. де Гевіленд отримала титул Дами-командора ордену Британської імперії[7].

В 2017 р. на екрани вийшов міні-серіал «Ворожнеча», де розповідається про суперництво Бетт Девіс і Джоан Кроуфорд. Роль Олівії виконала Кетрін Зета-Джонс. Олівія де Гевіленд звернулася до суду, стверджуючи, що її зображення без дозволу порушує її право на рекламу як знаменитості і представляє в неправдивому світлі[8]. Та в 2018 р. її позов було відхилено на основі Першої поправки про свободу слова в кінематографі[9].

Особисте життя[ред. | ред. код]

В 1940-х роках у Олівії де Гевіленд були романи з Джоном Г'юстоном, Джеймсом Стюартом і Говардом Г'юзом.

В 1946 р. вона вийшла заміж за письменника Маркуса Гудріха, у шлюбі з яким перебувала до 1953 р. Їхній син Бенджамін (нар. 1949 р.) став математиком. В 1991 р. він помер після довгої боротьби з лімфогранулематозом.

З 1955-го по 1979 роки актриса перебувала у шлюбі з французським журналістом П'єром Галанте. 18 липня 1956 р. в подружжя народилася дочка Жізель[10]. З того часу постійним місцем проживання Олівії де Гевіленд став Париж[11].

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1935 — Сон літньої ночі/A Midsummer Night's Dream — Гермія
  • 1935 — Одіссея капітана Блада/Captain Blood — Арабелла Бішоп
  • 1936 — Атака легкої кавалерії/The Charge of Light Brigade — Ельза Кемпбелл
  • 1936 — Ентоні нещасний/ Anthoni Adverse — Анджела Джузеппе
  • 1937 — Великий Гаррік/The Great Garrick — Жермена де ла Корб
  • 1937 — Любов, яку я шукав/It's Love I'm After — Марсія Вест
  • 1938 — Пригоди Робіна Гуда/The Adventures of Robin Hood — Меріан
  • 1938 — Четверо — це банда/Fours a Crowd — Лорі Ділінгвелл
  • 1939 — Додж-сіті/Dodge City — Еббі Ірвінг
  • 1939 — Приватне життя Єлизавети і Ессекса/The Private Lives of Elizabeth and Essex — леді Пенелопа Грей
  • 1939 — Віднесені вітром/Gone wish the Wind — Мелані Гамільтон-Вілкс
  • 1940 — Шлях на Санта-Фе/Santa Fe Trail — Кіт Карсон Голлідей
  • 1941 — Сунична білявка/The Strawberry Blonde — Емі Лінд Греймс
  • 1941 — Затримайте світанок/Hold Back the Dawn — Емі Браун
  • 1941 — Вони померли на своїх постах/They Died with Their Boots On — Елізабет Бейкон
  • 1942 — В цьому наше життя/In This Out Life — Рой Тімберлейк
  • 1943 — Принцеса О'Рурк/Princess O'Rourke — Мері Вільямс
  • 1946 — Кожному своє/To EachHis Own — міс Джозефіна «Джоді» Норріс
  • 1946 — Темне дзеркало/The Dark Mirror — Террі/Рут Коллінз
  • 1946 — Відданість/Devotion — Шарлотта Бронте
  • 1948 — Зміїна яма/The Snake Pit — Вірджінія Стюарт Канінгем
  • 1949 — Спадкоємиця/The Heiress — Кетрін Слопер
  • 1955 — Моя кузина Рейчел/My Cousin Rachel — Рейчел Ешлі
  • 1955 — Ця леді/That Lady — Ана де Мандоза
  • 1955 —Не як чужий/Not as a Stranger — Крістіна Хедвігсон
  • 1958 — Гордий бунтар/The Proud Rebel — Ліннет Мур
  • 1959 — Брехня/Libel — леді Маргарет Лондон
  • 1962 — Світло на площі/Light in the Piazza — Мег Джонсон
  • 1964 — Жінка в клітці/Lady in Cage — Корнелія Хілард
  • 1964 — Тихше, тихше, мила Шарлотта/Hush…Hush Sweet Sharlotte — Міріам Дірінг
  • 1972 — Папеса Іоанна/Pope Joan — мати-настоятелька
  • 1977 — Аеропорт 77/Airport 77 — Емілі Лівінгстон
  • 1978 — Рій/The Swarn — Морін Шустер
  • 1979 — П'ятий мушкетер/The Fifth Musketeer — королева-мати
  • 1982 — Вбити легко/Murder Is Easy — Гонорія Вейнфлет
  • 1986 — Анастасія: Загадка Анни/Anastasia: The Mystery of Anna — імператриця Марія Федоровна
  • 1986 — Північ і Південь 2/North and South, Book 2 — міссіс Ніл

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Hollywood's Oldest Feud»
  2. Оливия де Хэвилленд. 24SMI (ru). Процитовано 2019-11-27. 
  3. Olivia de Havilland a Citizen. The New York Times (en-US). 1941-11-29. ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-11-27. 
  4. De Havilland lawsuit resonates through Hollywood. Reuters (en). 2007-08-24. Процитовано 2019-11-27. 
  5. Overview for Olivia De Havilland. Turner Classic Movies. Процитовано 2019-11-26. 
  6. http://www.washingtontimes.com, The Washington Times. Olivia de Havilland honored by French president. The Washington Times (en-US). Процитовано 2019-11-27. 
  7. There is nothing like a Dame. The Oldie (en-gb). Процитовано 2019-11-27. 
  8. Screenwriters say Olivia de Havilland case could be a disaster for entertainment industry. Sky News (en). Процитовано 2019-11-27. 
  9. Maddaus, Gene; Maddaus, Gene (2018-03-26). Olivia de Havilland’s ‘Feud’ Suit Tossed by Appeals Court. Variety (en). Процитовано 2019-11-27. 
  10. Mirande, Jean-Noël (2012-07-22). Olivia de Havilland, une Américaine à Paris. Le Point (fr). Процитовано 2019-11-27. 
  11. Olivia and Oscar. Los Angeles Times (en-US). 2003-03-23. Процитовано 2019-11-27. 

Посилання[ред. | ред. код]