Гелен Гейс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гелен Гейс
Helen Hayes
What Every Woman Knows 1934.JPG
Ім'я при народженні англ. Helen Hayes Brown
Народилася 10 жовтня 1900(1900-10-10)
Вашингтон
Померла 17 березня 1993(1993-03-17) (92 роки)
Найак, Нью-Йорк
  • серцева недостатність
  • Громадянство США
    Діяльність акторка
    Роки діяльності 19051985
    У шлюбі з Edmund Cobb[d] і Чарльз Мак-Артур
    IMDb ID 0371040
    Нагороди та премії

    Гелен Гейс у Вікісховищі?

    Гелен Гейс (англ. Helen Hayes; *10 жовтня 1900, Вашингтон — †17 березня 1993, Найак, Нью-Йорк) — американська акторка, разом з подругою Кетрін Корнел носила звання «Перша леді американського театру». Володіє рекордом тривалості строку між присудженням премії «Оскар» — 38 років.

    Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

    Гелен Гейс Браун (англ. Helen Hayes Brown) народилася в Вашингтоні. Її бабуся і дідусь по материнській лінії були імігрантами з Ірландії та Англії.

    Почала акторську кар'єру в ранньому віці. У 1909 вперше з'явилася на Бродвеї, а через рік дебютувала на великому екрані в одному з німих фільмів. Голлівудська кар'єра почалася після того, як її чоловік, драматург Чарльз Макартур, підписав контракт з однією з кіностудій.

    Першим звуковим фільмом за участю акторки стала стрічка «Гріх Мадлон Клоді», за який вона отримала премію «Оскар» в номінації "найкраща акторка". Далі були ролі у фільмах «Прощавай, зброє» (1932), «Біла черниця» (1933) і «Інша мова» (1933). У 1935 покинула Голлівуд, зосередивши всі сили на кар'єрі в театрі. У наступні десятиліття залишалася однією з найбільш затребуваних акторок Нью-Йорку.

    У 1953 Гейс стала першою лауреаткою «Премії Сари Сайддонс» за роботу в театрах Чикаго. У той же час відбулося її повернення до Голлівуду з ролі в драмі Лео Маккері «Мій син Джон». Наступною успішною роллю в кіно стала вдова імператриця Марія Федорівна в успішній мелодрамі «Анастасія» (1956) з Інгрід Бергман у головній ролі. У 1971 отримала свого другого «Оскара» за роль пасажирки Ади Куонсетт у фільмі-катастрофі «Аеропорт».

    Багато років Гейс боролася з астмою, яка стала причиною кількох госпіталізацій і через яку в 1971 була змушена завершити 60-річну акторську кар'єру. У 1983 один з нью-йоркських театрів на Західній 45-й вулиці став іменуватися театром Гелен Гейс. Написала три збірки мемуарів: «Подарунок радості», «В тіні» і «Моє життя в трьох діях».

    У середині 1980-х Гейс втілила образ міс Марпл в двох телепостановках CBS — «Міс Марпл в Вест-Індії» (1983) і «Вбивство з дзеркалами» (1984), роль в якій стала останньою в її акторській кар'єрі. У 1990 була удостоєна Президентської медалі Свободи з рук Рональда Рейгана. Гелен Гейс померла в День Св. Патріка, 17 березня 1993 в віці 92 років. За свій внесок в кінематограф вона удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

    Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

    Нагороди[ред. | ред. код]

    «Оскар»

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]