Гелен Гейс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гелен Гейс
Зображення
Ім'я при народженні: англ. Helen Hayes Brown
Народилася 10 жовтня 1900(1900-10-10)
Вашингтон
Померла 17 березня 1993(1993-03-17) (92 роки)
Найак, Нью-Йорк
Громадянство: США
Рід діяльності: акторка
Роки діяльності: 19051985
У шлюбі з: Edmund Cobb[d] і Charles MacArthur[d]
Нагороди:
IMDb: ID 0371040
helenhayes.org
Commons-logo.svg Гелен Гейс у Вікісховищі

Гелен Гейс (англ. Helen Hayes; *10 жовтня 1900, Вашингтон — †17 березня 1993, Найак, Нью-Йорк) — американська акторка, яка разом зі своєю подругою Кетрін Корнел, носила звання «Перша леді американського театру». Володіє рекордом тривалості строку між присудженням премії «Оскар» — 38 років.

Біографія[ред.ред. код]

Гелен Гейс Браун (англ. Helen Hayes Brown) народилася в Вашингтоні. Її бабуся і дідусь по материнській лінії були іммігрантами з Ірландії та Англії.

Гейс почала акторську кар'єру в ранньому віці. У 1909 вона вперше з'явилася на Бродвеї, а через рік дебютувала на великому екрані в одному з німих фільмів. Голлівудська кар'єра Гейс почалася трохи пізніше, після того, як її чоловік, драматург Чарльз Макартур, підписав з однією з кіностудій контракт.

Першим звуковим фільмом за участю акторки стала стрічка «Гріх Мадлон Клоді», за який вона отримала премію «Оскар» в номінації найкраща акторка. Далі були ролі у фільмах «Прощавай, зброє» (1932), «Біла черниця» (1933) і «Інша мова» (1933). У 1935 акторка покинула Голлівуд, зосередивши всі свої сили на кар'єрі в театрі. У наступні десятиліття вона залишалася однією з найбільш затребуваних акторок Нью-Йорку.

У 1953 Гейс стала першим лауреатом «Премії Сари Сайддонс» за її роботу в театрах Чикаго. У той же час відбулося її повернення до Голлівуду з ролі в драмі Лео Маккері «Мій син Джон». Її наступною успішної роллю в кіно стала вдова імператриця Марія Федорівна в успішній мелодрамі «Анастасія» (1956) з Інгрід Бергман у головній ролі. У 1971 акторка отримала свого другого «Оскара» за роль пасажирки Ади Куонсетт у фільмі-катастрофі «Аеропорт».

Багато років Гейс боролася з астмою, яка стала причиною кількох госпіталізацій акторки, і через яку в 1971 вона була змушена завершити свою акторську кар'єру, яка тривала 60 років. У 1983 один з нью-йоркських театрів на Західній 45-й вулиці став іменуватися на честь акторки театром Гелен Гейс. Акторка написала три збірки мемуарів: «Подарунок радості», «В тіні» і «Моє життя в трьох діях».

У середині 1980-х Гейс втілила образ міс Марпл в двох телепостановках CBS — «Міс Марпл в Вест-Індії» (1983) і «Вбивство з дзеркалами» (1984), роль в якій стала останньою в її акторській кар'єрі. У 1990 акторка була удостоєна Президентської медалі Свободи з рук Рональда Рейгана. Гейс померла в День Св. Патріка, 17 березня 1993 в віці 92 років. За свій внесок в кінематограф вона була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

«Оскар»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]