Павлов Арсен Сергійович
Арсен Сергі́йович Павлов | |
---|---|
рос. Арсен Сергеевич Павлов | |
Прізвисько | Моторола |
Народився |
2 лютого 1983[4] Ухта, Комі АРСР, Російська РФСР, СРСР |
Помер |
16 жовтня 2016[1][2][3] (33 роки) Донецьк, Україна[1][5] ·вибух |
Поховання | Донецьке море |
Громадянство | Росія |
Національність | росіянин |
Діяльність | вояк російських окупаційних військ |
Знання мов | російська |
Учасник | Друга чеченська війна, Війна на сході України, протистояння у Слов’янську, бій під Іловайськом, Бої за Донецький аеропорт, Бої за Донецький аеропорт, Бої за Дебальцеве і Битва за Вуглегірськ[d] |
Роки активності | з 2014 |
Військове звання | полковник і матрос |
Нагороди | |
Арсе́н Сергі́йович Па́влов[6] (рос. Павлов Арсен Сергеевич[7], відомий також як Моторо́ла, 2 лютого 1983, Ухта, Республіка Комі, РРФСР, СРСР — 16 жовтня 2016, Донецьк, Україна[8]) — російський вояк, польовий командир,[9][10][11] воєнний злочинець.[⇨]
Брав участь у Другій російсько-чеченській війні, служив в армії. Після армії проживав у Ростові-на-Дону, працював автомийником.
З початком російської агресії проти України у 2014 році — активний учасник «Російської весни» і війни на сході України, командир батальйону «Спарта» зі складу російських окупаційних військ. Перебував у центрі уваги російських ЗМІ. Відзначився стратами українських військовополонених після боїв за Донецький аеропорт. Загинув від спрацювання вибухового пристрою, встановленого у ліфті багатоповерхівки Донецька, де Павлов мав подаровану окупаційною владою квартиру.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дитинство[ред. | ред. код]
Відомостей про діяльність Арсена Павлова до початку війни на сході України небагато. Майже всю інформацію про нього було отримано з його ж власних інтерв'ю Геннадію Дубовому, що також був бойовиком угруповання Мотороли, та іншим російським кореспондентам. Відомо, що Павлов народився у лютому 1983 року в Комі АРСР. За одними даними місцем народження Арсена є Ухта, за іншими — Сосногорськ[12]. У віці 15 років залишився сиротою, жив разом з бабусею[13].
Життя у Росії[ред. | ред. код]
Під час служби в морській піхоті брав участь у Другій російсько-чеченській війні,[14] провівши у боях близько року. Загалом же прослужив 4 роки в двох різних підрозділах. В армії виконував обов'язки зв'язківця, за що й отримав своє прізвисько[13]. В позаармійському житті опанував професії рятівника, мармурника-гранітника та екструдерщика. Проживав у Ростові-на-Дону, за деякими відомостями працював на автомийці.[15][16][17] В пресі також зустрічається інформація про те, що на батьківщині Моторола був замішаний у викраденні автомобіля[18], тому поїхав в Україну аби уникнути відповідальності за злочин[19][12], однак сам Павлов пояснив свою присутність на території країни-сусіда наступним чином:
Сів на потяг та приїхав. Не вдавався в подробиці. Росіяни тут, от і приїхав. Казав уже: щойно полетіли коктейлі Молотова на Майдані у співробітників міліції, мені стало зрозуміло — все, це війна. Після того, як нацики заявили, що за кожного свого будуть вбивати десятьох росіян — чекати, поки загроза стане реальністю, сенсу я не бачив.
Оригінальний текст (рос.) Сел на поезд и приехал. Не вникал. Русские здесь, вот и приехал. Говорил уже: как только полетели коктейли Молотова на Майдане в сотрудников милиции, мне стало ясно — всё, это война. После того как нацики заявили, что за каждого своего будут убивать десять русских, — ждать, когда угроза станет реальностью, смысла я не видел. |
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Судячи з того, що на кителі терориста присутні медалі «За повернення Криму» та «За захист Криму»[20], його участь у анексії українських територій не обмежувалася бойовими діями на Донбасі. Відомо, що Павлов брав участь у протистоянні на вулиці Римарській у Харкові в ніч на 15 березня 2014 року,[21] після чого вирушив у Слов'янськ[13].
Відомим же широкому загалу Моторола став у травні завдяки відеосюжетам про ведення війни бойовиками ДНР, які він знімав на камеру GoPro, що була закріплена на його касці. З того часу Павлов став одним з уособлень терористичного руху так званої Новоросії та одним з найчастіше згадуваних у пресі польових командирів. Брав участь у боях за Слов'янськ, де отримав поранення. 18 липня разом з дружиною вирушив до окупованого Росією Криму на лікування, повернувся на Донбас на початку серпня. Під час боїв за Іловайськ командував терористичними підрозділами ДНР, що разом з російською армією взяли у оточення українських воїнів.
З вересня 2014 року бойовики Мотороли брали участь у штурмі Донецького аеропорту, проте діяли вкрай неефективно та раз-пораз зазнавали значних втрат. На початку жовтня з'явилася інформація, що бойовики «Спарти» залили у катакомби під аеропортом гас та підпалили їх, чим спричинили значні втрати серед українських військовиків. Натомість військовий експерт Костянтин Машовець повідомив про інший розвиток подій — терористи закидали підземні ходи димовими шашками, однак захисники аеропорту не постраждали, на відміну від полонених російських спецназівців, що отруїлися газом[22]. Жодну з версій офіційно не було підтверджено. Приблизно в той же час у інтернет-ЗМІ було повідомлено про ліквідацію «Мотороли».[23] Ця інформація виявилася хибною.
У другій половині жовтня 2014 року на YouTube з'явилося відео, на якому Арсен Павлов власноруч обстрілював з автоматичного гранатомета позиції своїх же побратимів, які слали по рації прокльони на його адресу, на що Моторола відповідав, що не знає, звідки ведеться обстріл та сміючись продовжував стріляти далі.[24]
17 листопада 2014 року речник АТО Владислав Селезньов повідомив, що Павлов отримав осколкове поранення під час чергового штурму аеропорту[25], тоді як в таборі ДНРівців заявили, що в груди Мотороли й справді влучив уламок 152-мм снаряда, однак бронежилет врятував його від пошкоджень.[26]
Під час чергового штурму аеропорту 13 січня 2015 року отримав поранення.[джерело?]
4 червня 2016 року Павлов отримав поранення лівого ока і був вивезений до Санкт-Петербургу на операцію.[27][28] Пізніше з'явилися фото, що підтвердили втрату ока.[29][30][31][32]
20-21 вересня 2016 року батальйон «Спарта» на чолі з «Моторолою» виїхали до ЛНР для підтримки Плотницького, який заявив про «спробу перевороту в ЛНР». 23 вересня був арештований Віталій Кисельов, позивний «Комуніст», заступник командира народної міліції «ЛНР».[33] Плотницький також оголосив у розшук колишнього голову «парламенту» Олексія Карякіна.[34] Олександр Захарченко повідомив, що «Моторола» допоміг Плотницькому придушити переворот.[35]
24 і 26 вересня померли у в'язниці ЛНР Геннадій Ципкалов і Віталій Кисельов. За інформацією громадської ініціативи «Права справа», обидва функціонери ЛНР — Ципкалов і Кисельов, — померли від тортур бойовиків батальйону «Спарта».[36] 27 вересня 2016 року Дмитро Снєгирьов припустив, що через згоду «Мотороли» ліквідувати суперників Плотницького, тепер смерть Арсена Павлова буде вигідна всім сторонам конфлікту.[37]
Смерть[ред. | ред. код]
16 жовтня 2016 року вбитий внаслідок замаху. У ліфті будинку, де він мешкав у подарованій йому окупаційною владою квартирі (вул. Челюскінців,122, Донецьк),[38] спрацював саморобний вибуховий пристрій.[39][40] Загинув і його охоронець — 35-річний Євген Гадлій («Ґоґа»).[41] Через сильні пошкодження ідентифікувати трупи вдалося тільки по одягу.[42]
Існує кілька версій щодо причин даного інциденту:
- усунення бойовика силами ФСБ через конфлікт з російськими кураторами;[43]
- вбивство його як важливого свідка для розслідування збиття Boeing 777 у Донецькій обл.;[44]
- наявність у бойовика конфліктів з іншими представниками ДНР та ЛНР;[45]
На похорон бойовика, який відбувся 19 жовтня 2016 року в Донецьку, прийшло кілька тисяч осіб[46]. За даними ресурсу «Новости Донбасса» значна частина з них — працівники бюджетної сфери, яких зобов'язали прийти на прощальну церемонію[41].
Воєнні злочини[ред. | ред. код]
21 лютого 2015 року Служба безпеки України оформила підозру «Моторолі» за статтею 438 ККУ (воєнний злочин — порушення законів та звичаїв війни). Йому інкримінувалося знущання, катування та розстріли людей. Про це свідчили звільнені заручники — що він «просто підходив і з пістолета вбивав людей».[47]
6 квітня 2015 року видання Kyiv Post опублікувало телефонну розмову, в якій «Моторола», на прохання кореспондента прокоментувати звинувачення його у вбивстві взятого у полон в Донецькому аеропорту в січні 2015 «кіборга»-кулеметника 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади Ігоря Брановицького, зізнається у вбивстві ним особисто 15 полонених.[48][49][50]
Да мне по*** вообще в чем меня обвиняют, веришь, на х**? Я 15 пленных расстрелял. Мне вообще по***. Без комментариев, на х**. Хочу — убиваю, хочу — нет. — «Моторола», квітень 2015.
Про те, що Ігор Брановицький у полоні був побитий на допиті та згодом розстріляний двома пострілами у голову особисто Павловим, свідчить і боєць 80-ї бригади ЗСУ Юрій Сова, котрий потрапив у полон до проросійських бойовиків разом з Брановицьким.[51][52]
Особисте життя[ред. | ред. код]
В інтерв'ю одній із російських газет у червні 2014 року сам «Моторола» зазначив, що в Росії у нього залишилися дружина та 5-річний син. Утім, це не завадило йому одружитися вдруге вже на Донбасі. Обранкою бойовика стала 21-річна мешканка Слов'янська Олена Коленкіна. Весілля стало об'єктом уваги багатьох ЗМІ, на церемонії були присутні лідери сепаратистів Ігор Гіркін та Павло Губарєв, що виконував роль свідка.[53] 28 листопада 2014 в мережі з'явилося відео російських журналістів, що завітали до помешкання подружжя в центрі Донецька, у якому повідомили про вагітність нової дружини «Мотороли».[20]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Герой Донецької Народної Республіки (21 лютого 2015)
- Георгіївський хрест (ДНР) (червень 2014)[54]
- Орден «За військову звитягу» I ст. (2014)[20]
- Медаль «За повернення Криму» (2014)[20]
- Медаль «За захист Криму» (2014)[20]
- Орден Мужності(20 травня 2022)[55]
У культурі[ред. | ред. код]
- Влітку 2014 року на вулицях Донецька з'явилися інсталяції-карикатури художника-донеччанина Сергія Захарова, одна з яких зображала Павлова з Коленкіною. Захарова схопили і півтора місяці катували у в'язницях «ДНР».[56]
- У жовтні 2014 року Моторола став прототипом головного героя мультфільму Ірени Карпи «Ватнік понаєхавший».[57]
- У січні 2017 року стало відомо, що в Росії православні РПЦ написали ікону, зобразивши на ній Арсена Павлова «Моторолу».[58][59][60]\
- В жовтні 2022 року у Республіці Комі було розбито «меморіальну табличку», яка вшановувала терориста.[61]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://www.letemps.ch/monde/2016/10/17/un-chef-guerre-russe-assassine-donetsk
- ↑ а б https://www.theguardian.com/world/2016/oct/17/prominent-warlord-arsen-motorola-pavlov-killed-donetsk-blast
- ↑ а б http://www.nytimes.com/2016/10/18/world/europe/ukraine-rebel-arsen-pavlov-motorola-killed.html?_r=0
- ↑ https://pantheon.world/profile/person/Arsen_Pavlov
- ↑ (unspecified title)
- ↑ Розшук терористів: Павлов Арсен Сергійович — Національна поліція України. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
- ↑ Письмо первое. Моторола дома — RT. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
- ↑ Ликвидирован террорист Моторола, — российские СМИ (рос.). Цензор.НЕТ. Процитовано 16 жовтня 2016.
- ↑ Украв, випив, в «ДНР»: ким був бойовик «Моторола». hromadske.ua (укр.). 17 жовтня 2016. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Хто такий ліквідований бойовик "Моторола": від Чечні до Донбасу – новини Донецька. www.depo.ua (укр.). Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Чижова, Любов (17 жовтня 2016). Життя і смерть «Мотороли». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б Моторола уехал воевать или скрываться от ответственности? (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ а б в Моторола (Арсений Павлов) — командир одного из подразделений армии ДНР (рос.). «Эхо Москвы». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Я розстріляв 15 полонених і мені пох… – що треба знати про Моторолу. fakty.com.ua. 17 Жовтня 2016.
- ↑ Террорист Моторола до войны на Донбассе служил в Чечне и подрабатывал мойкой машин: фотофакт — АТО на Востоке — Украинско-российский конфликт фото 1 | Обозреватель. obozrevatel.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Охранник в супермаркете и наркоман Гиви, автомойщик и двоеженец Моторола — генералы армии Лугандона. Из грязи в князи : Выживший в уме on Twitter. Twitter. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Выходец из Коми Моторола одновременно имеет двух жен (рос.). «proГород». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Октябрьский районный суд города Ростова-на-Дону. Приговор № 1-108/2012 от 15 марта 2012 г. по делу № 1-108/2012. Судебные и нормативные акты РФ. sudact.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
- ↑ Как смерть Моторолы может изменить конфликт в Донбассе | DW | 17.10.2016. dw.com (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 16 грудня 2019.
- ↑ а б в г д Поки мешканці Донбасу голодують і ховаються у підвалах, Моторола ласує солянкою в елітній квартирі Донецька. «Погляд». Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Цензор.НЕТ (14 березня 2017). 14 березня 2014 року - добровольці Харкова відбили атаку російського терориста Арсена Павлова на вулиці Римарській. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ При штурмі летовища бойовик Моторола скакав як придурок й потравив своїх полонених «побратимів», — експерт. «ZIK». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Украинские силовики уничтожили полевого командира ДНР Моторолу (рос.). «Хвиля.net». Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Як терорист Моторола, заливаючись сміхом, обстрілює своїх з гранатомета. «Еспресо.tv». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Кіборги знищили в аеропорту понад два десятки бойовиків. Терорист «Моторола» поранений. «Еспресо.tv». Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Бандюку Моторолі в груди влучив осколок від 152 мм снаряда. «Новий погляд». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Моторола получил осколочное ранение глаза. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ "Матарыло отъел хлебало шо аж глаз вылез наружу": У мережі висміяли бойовика, який погладшав після замаху (фото). Патріоти України (ua-UK). Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ Одноглазый "пират" Моторола (ФОТО). Dnepr.Press. 3 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ Как одноглазый пухлый Моторола пародировал "коммандос" (ВИДЕО). dn.depo.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ uapress.info. Терорист Моторола втратив ліве око. uapress.info. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ В сети появилось крупное фото «Моторолы» с «незначительным повреждением». DonPress.com. 1 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ В "ЛНР" массовые аресты: схватили заместителя командира "народной милиции "ЛНР". dn.depo.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Плотницький оголосив у розшук колишнього голову. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Захарченко розповів, як Моторола допоміг Плотницькому придушити переворот. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Зачистка оппозиции в ЛНР. Зачем кураторы из ФСБ подставили "Моторолу" с убийством советника Плотницкого. glavred.info. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Акция возмездия. Грозит ли "Мотороле" ликвидация за смерть советника Плотницкого. glavred.info. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Цензор.НЕТ. Самый знаменитый российский террорист — чем известен и почему был убит Арсен Павлов?. Цензор.нет (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ Один з ватажків угруповання «ДНР» на прізвисько «Моторола» загинув у Донецьку — російські ЗМІ. Радіо Свобода. 16 жовтня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
- ↑ "Моторола" убитий в Донецьку. ukranews.com. українські новини. 16 жовтня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016.
- ↑ а б В Донецке траур: «ДНР» хоронит боевика «Моторолу» (обновляется) (novosti.dn.ua, 19.10.2016) (рос.)
- ↑ Rbc.ua. Моторола загинув в Донецьку: подробиці, фото, відео з місця вбивства. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ «Моторола» боявся за своє життя і просив дружину не вірити ФСБ — CyberHunta — 22.10.2016 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ 24tv.ua. Моторола загинув, бо знав, хто і як збив Boeing на Донбасі, – журналістка — Телеканал новин 24. Телеканал новин 24. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ Моторола убит в Донецке: боевик из Ухты Арсен Павлов ликвидирован конкурентами. First Truth&Transparency Committee. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ У Донецьку бойовики ховають "Моторолу". ukranews.com. Українські новини. 19 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016.
- ↑ СБУ оформила підозру Моторолі. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ Террорист Моторола: Мне все пох#й. Я 15 пленных расстрелял. Хочу убиваю, хочу — нет. АУДИО [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 07.04.2015
- ↑ «Моторола» заявил, что расстрелял 15 украинских военнопленных [Архівовано 9 травня 2015 у Wayback Machine.] // УНІАН, 06.04.2015
- ↑ Russian fighter's confession of killing prisoners might become evidence of war crimes (AUDIO) [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Kyiv Post, April 6, 2015
- ↑ «Достал пистолет и пустил две пули в голову», — освобожденный из плена воин Юрий Сова рассказал, как Моторола казнил киборга Игоря Брановицкого [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 16.04.2015
- ↑ Як «Моторола» вбив полоненого «кіборга» — розповідь очевидця. [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.] // ВВС Україна, 16 квітня 2015
- ↑ Первая свадьба в ДНР: ополченец Моторола женился на местной девушке (рос.). «МК». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Командир Моторола награжден георгиевским крестом — высшей наградой ДНР (рос.). «Новости Луганска». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Путін нагородив бойовика Моторолу, якого сім років тому підірвали в ліфті в Донецьку. LB.ua. Процитовано 2 червня 2022.
- ↑ "Меня трижды выводили на расстрел". Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ Ватнік понаєхавший: мультфильм Ирены Карпы. «YouTube». Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ uapress.info. Икона со «святым Моторолой» возмутила отдельных представителей православной церкви (ФОТО). uapress.info (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Святой Моторола: Пропагандисты "увековечили" террориста в "иконе" (ФОТО). www.depo.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Лик Моторолы. Как иконы стали оружием в войне против Украины. risu.org.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ В республіці Комі розбили меморіальну дошку моторолі, відео. Український погляд (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль особи. «Lost Ivan». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- Геннадій Дубовий (19 червня 2014). Легендарный Моторола (рос.). «Завтра». Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
|
- Народились 2 лютого
- Народились 1983
- Померли 16 жовтня
- Померли 2016
- Померли в Донецьку
- Поховані на цвинтарі «Донецьке море»
- Уродженці Ухти
- Уродженці Сосногорська
- Учасники Другої чеченської війни
- Воєнні злочинці російсько-української війни (з 2014)
- Російські воєнні злочинці
- Чорний список ЄС
- Загинули від вибуху
- Агенти російських спецслужб у російсько-українській війні (з 2014)
- Відмічені в українофобії