Аква Клавдія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аква Клавдія

0 Aqua Claudia - Mt Palatin - San Giovani e Paolo - Rome (1).jpg

41°50′45″ пн. ш. 12°33′39″ сх. д. / 41.84599900002777417° пн. ш. 12.561000000028° сх. д. / 41.84599900002777417; 12.561000000028Координати: 41°50′45″ пн. ш. 12°33′39″ сх. д. / 41.84599900002777417° пн. ш. 12.561000000028° сх. д. / 41.84599900002777417; 12.561000000028
Країна Flag of Italy.svg Італія
Сайт сторінка

Аква Клавдія. Карта розташування: Італія
Аква Клавдія
Аква Клавдія
Аква Клавдія (Італія)
Аква Клавдія у Вікісховищі?
Aqua Claudia 16.jpg

Аква Клавдія — давньоримський акведук I століття н. е., який був прокладений до Риму.

Історія[ред. | ред. код]

Разом з Аніо Ветус, Аніо Новус та Аква Марція, він вважається одним з «чотирьох великих акведуків Рима.»[1]

Опис[ред. | ред. код]

Маршрут Аква Клавдія
Аква Клавдія у Римі з продовженням (Арка Нерона)

Будівництво акведука було розпочато за імператора Калігули у 38, а завершено за правління Клавдія у 52 році[2]. Вартість будівництва становила 350.000.000 сестерціїв. 10 років по тому його перестали використовувати, і лише за 9 років під час правління Веспасіана у 71-му роботу занедбаного акведука відновили, ще через 10 років за наказом імператора Тита його також відреставрували.

З 271 монументальна арка, що була частиною Аква Клавдія та акведука Аніо Новус, стала воротами Авреліанової стіни — Порта Маджоре.

Його основні джерела, Керулеус (Caeruleus) та Курцій (Curtius), були розташовані у 300 кроках наліво від 38 мильного каменя на Via Sublacensis.[3] Довжина акведуку становить 69 км. Він прокладений в основному під землею. Залежно від пори року його продуктивність становила до 192000 м3 в день[4]. Після фільтрування води неподалік від 7 мильного каменя на Via Latina останні 13 км акведука проходили над землею.

Нерон продовжив акведук Аркою Нерона до пагорба Целій, а Доміціан — далі, до пагорба Палатин[5]; тоді Аква Клавдія могла постачати всі 14 округів Рима водою.[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Blackman, Deane R. «The Volume of Water Delivered by the Four Great Aqueducts of Rome.» Papers of the British School at Rome 46 (1978): 52-72. http://www.jstor.org/stable/40310747.
  2. Frontinus, De aquaeductu 1.13
  3. http://www.romanaqueducts.info/aquasite/romaclaudia/
  4. Schram, Wilke D. «Aqua Claudia.» Website on Roman Aqueducts. N.p., Jan. 2010. Web. 15 Mar. 2013.
  5. https://www.maquettes-historiques.net/P9.html
  6. http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Gazetteer/Places/Europe/Italy/Lazio/Roma/Rome/_Texts/PLATOP*/Arcus_Neroniani.html

Посилання[ред. | ред. код]