Печінковий сисун звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печінковий сисун звичайний
Fasciola hepatica.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Плоскі черви (Platyhelminthes)
Клас: Трематоди (Trematoda)
Підклас: Дігенеї (Digenea)
Ряд: Echinostomida
Родина: Fasciolidae
Рід: Fasciola
Вид: Печінковий сисун звичайний
Біноміальна назва
Fasciola hepatica
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Fasciola hepatica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fasciola hepatica
EOL logo.svg EOL: 590853
ITIS logo.svg ITIS: 56135
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6192

Печінко́вий сису́н звича́йний (лат. Fasciola hepatica; також часто його називають просто «печінковим сисуном»[1]; також — «двовустець печінковий»[2]; застаріле — «печінковий дворот», лат. Distoma hepaticum[3]) — паразитичний плоский черв класу трематод позатаксономічної підгрупи «печінкових сисунів», що інфікує багатьох ссавців, зокрема людину. Гельмінтоз, який спричинює цей гельмінт, носить назву «фасціольоз». Гельмінт поширений в усьому світі та має велике значення через значні збитки, що завдає тваринництву овець та великої рогатої худоби.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Звичайний печінковий сисун характеризується складним життєвим циклом. Частина цього циклу відбувається у тілі проміжного хазяїна, яким є водні равлики, такі як Galba truncatula, у тілі яких паразит розмножується безстатево. Мікроскопічні мірацидії (війчаста личинка), що потрапляють в тіло равлика, де і розвивається до стадії хвостатої личинки і поширюються водоймою та вологими луками, формуючи адолескарії на поверхні рослин або у воді. Ці адолескарії часто споживає худоба та інші тварини, інколи людина, що вживає зелені частини рослин без термічної обробки. Контакт із кислим середовищем шлунка зумовлює процес виходу з оболонки. У дванадцятипалій кишці паразит повністю вивільняється з оболонки та прогризає через стінку шлях до черевної порожнини. Черв не вимагає харчування на цій стадії, але як тільки йому вдасться знайти паренхіму печінки, на що зазвичай витрачається кілька днів, він починає живитися кров'ю. Незріла стадія в печінці спричинює розвиток анемії та появу інших симптомів. Паразит рухається печінкою протягом 5-6 тижнів, поки не знайде жовчну протоку, де він досягає зрілості та починає відкладення яєць. Один черв відкладає до 25 тисяч яєць на день, а в посліді вівці з легкою формою зараження налічують близько 500 тисяч яєць.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Хоча існує назва Печінкові сисуни позатаксономічної групи гельмінтів.
  2. Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778(О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.
  3. Зюков А. М.(за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. Державне медичне видавництво УРСР, К. 1947. — 392 с.