Ехінококоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ехінококоз
CDC Echinococcus Life Cycle.svg
Життєвий цикл ехінокока
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B67
DiseasesDB 4048
eMedicine med/629 med/1046
MeSH D004443

Ехінококо́з (лат. echinococcosis) — хронічний гельмінтоз ссавців, який спричинює гельмінт Echinococcus granulosus.

Епідеміологічні особливості[ред.ред. код]

Ехінококоз людей спричинюють личинки ехінокока. Статевозріла форма ехінокока паразитує в тонкій кишці остаточного хазяїна, яким може бути собака, вовк, шакал, рись, куниця, тхір, гієна чи лисиця.

Паразит має довжину 2,2 — 5,4 мм, ширину 0,25 — 0,8 мм, складається з грушоподібної голівки (сколексу) і 3—4 проглотид (які іноді називають члениками). Голівка озброєна чотирма присосками і втяжним хоботком із подвійним ралом гачків.

Остання проглотида являє собою матку, яка містить від 400 до 800 запліднених яєць. Всередині дозрілого яйця розвивається шестигачковий зародок (онкосфера). Паразит прикріплюється до слизової оболонки кишки остаточного хазяїна за допомогою 4 присосок і гачків. Живлення паразита відбувається через поверхню тіла вмістом кишки. Тривалість його життя в кишках собак 5—6 місяців, інколи більше року.

Після дозрівання яєць остання проглотида ехінокока відділяється і разом з випорожненнями потрапляє в навколишнє середовище. Для дальшого розвитку яйця повинні потрапити у травний канал проміжного хазяїна. Зараз відомо 47 видів ссавців, які є проміжними хазяями ехінокока (люди, вівці, свині, велика рогата худоба, кози тощо).

У травному каналі проміжного хазяїна яйце ехінокока звільняється від оболонки, і зародок (онкосфера) заглиблюється в слизову оболонку тонкої кишки. Потім онкосфера проникає через лімфатичні і венозні судини в систему ворітної вени, в результаті цього більшість зародків ехінокока заносяться з течією крові насамперед у печінку, де вони в більшості випадків затримуються і розвиваються в ехінококові кисти. Інші зародки долають печінковий бар'єр через нижню порожнисту вену і правий шлуночок серця потрапляють у легені, де частина онкосфер затримується.

В капілярах легенів, частина потрапляє у велике коло кровообігу і може бути занесена в решту органів і тканин проміжного хазяїна. Тому частіше за інші органи ехінокок уражає печінку (в 44-85 % випадків), легені (10 % випадків), значно рідше нирки, селезінку, головний мозок, м'язи, тощо.

Ехінококоз легенів. Типовий вигляд ехінококової кисти.

Сформована ехінококова киста має складну будову. Зовні вона вкрита щільною багатошаровою оболонкою Під цією оболонкою розміщується тонка внутрішня зародкова оболонка, з якої утворюються капсули зі сколексами, дочірні цисти.

Внаслідок реактивних процесів, що виникають у тканинах, навколо паразита утворюється фіброзна капсула, яка закриває зовні ехінококову кисту. Між фіброзною капсулою і хітиновою оболонкою є простір (щілина), через який відбувається обмін речовин між кистою і її носієм. З крові хазяїна паразит отримує необхідні для розвитку поживні речовинні і виводить в його організм продукти обміну речовин.

Росте ехінококова киста (пухир) повільно, живе в організмі хазяїна десятиріччями. Загибель кисти може настати при розриві її оболонки, проникненні в неї мікроорганізмів, хімічних речовин тощо. Природна загибель (від старості) паразита буває рідко.

Шкідлива дія паразита полягає в отруєнні організму людини продуктами його обміну і механічному тиску ехінококової кисти на навколишні тканини й органи. Ступінь тяжкості перебігу ехінококозу залежить від місця розвитку (локалізації) і розміру кисти.

Ехінококоз печінки[ред.ред. код]

Ехінококові кисти у печінці вівці

При ехінококозі печінки хворий скаржиться на ниючий або свердлячий біль у правому підребер'ї, під грудьми, в правому плечі, спині. Пізніше з'являється біль (коліки) в нижиіх бокових відділах грудної клітки, утруднене дихання. Ехінокок у печінці росте повільно і симптоми хвороби виникають переважно в період коли пухир досягає значних розмірів. Ехінококоз печінки може ускладнюватись нагноєнням, а також прориванням кисти в сусідні тканини та органи. Найчастіше ехінококову кисту прориває в очеревину. Це призводить до осіменіння сколексами очеревини і розвитку в ній багатьох ехінококових кист.

Ехінококоз легень[ред.ред. код]

Ехінококові кисти в легенях вівці

Ехінококоз легень тривалий час перебігає без ознак хвороби. Проявляється захворювання відчуттям тяжкості в грудях, сухим тривалим кашлем, кровохарканням, потім спостерігається вип'ячування відповідної половини грудної клітини, задишка. Проривання ехінококового пухиря з легень найчастіше відбувається в бронхи. Тоді виникають блювання, болючий судорожний кашель, кровохаркання, під час яких можливе видалення через рот вмісту кисти. У цьому разі хворий одужує. При прориванні в плевру з'являться сильний біль у боці, розвивається плеврит. Проривання ехінококової кисти в сусідні тканини і органи веде до тяжких ускладнень і навіть до смерті. Єдиним радикальним засобом лікування ехінококозу є видалення ехінокока з організму оперативним шляхом.

Поширення[ред.ред. код]

Основну роль у підтриманні кругообігу ехінокока відіграють собаки і сільськогосподарські тварини (вівці, свині, велика рогата худоба). Зараження ехінококом овець і великої рогатої худоби відбувається в основному на пасовищах внаслідок поїдання разом з травою члеників і яєць ехінокока, які розсіюються вартовими собаками. Попадання яєць ехінокока в організм свиней відбувається при випасі їх на подвір'ях населеного пункту, при поїданні ними фекалій заражених блукаючих та дворових собак.

Собаки уражаються ехінококозом при поїданні печінки, легень та інших органів хворих на нього сільськогосподарських тварин. Яйця ехінокока здатні тривалий час зберігатись у навколишньому середовищі.

Онкосфери не втрачають заразності протягом 1 міс. на землі у затінку при температурі 10 °C — 26 °C. У сіні при температурі від мінус 2 °C до мінус 20°С вони залишаються життєздатними протягом 1—6 міс. На поверхні ґрунту на сонці при температурі від 18 °C до 50 °C онкосфери знезаражуються через 1—2 доби, у воді при температурі від плюс 18 °C — до мінус 20 °C — гинуть через 12 діб.

Зрілі проглотиди ехінокока, виділені з кишок собаки, здатні розповзатись на значні відстані. Яйця, звільнені під час руху члеників, прикріпляються до стеблин трави і довгий час зберігають заразність. Активний рух зрілих члеників ехінокока з прямої кишки спричинює у собаки сильний свербіж навколо заднього проходу, примушуючи лизати це місце, що призводить до забруднення шерсті яйцями. При близькому контакті з таким собакою у побуті (погладжуванні, цілуванні тощо) людина забруднює руки яйцями ехінокока і може занести їх через рот у свій організм.

Яйця ехінокока забруднюють вовну в овець на пасовищі, коли лежать на зараженій ними траві. Це створює небезпеку зараження людей, які доглядають овець, особливо під час стрижки їх.

Ехінококова киста в печінці людини при ультразвуковому дослідженні. Ліворуч — звичайна «сіра шкала», праворуч — при застосуванні 3D-режиму.

Лікування[ред.ред. код]

Проводять хірургічне і симптоматичне лікування.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • В. О. Булгаков. О. П. Данько. «Хвороби, що передаються від тварини людям.» Київ. «Здоров'я». 1989.

Посилання[ред.ред. код]


Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.