Нагірна проповідь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нагірна проповідь Ісуса Христа
Картина Карла Блоха

Нагі́рна про́повідь – серія повчань Ісуса Христа, які записані в 5, 6 і 7 главах Євангелія від Матвія і містять основні елементи його морального вчення.

Згідно з Євангелієм від Матвія, Ісус виголосив ці свої повчання на схилі певної не названої гори і скерував їх до своїх учнів та до великої юрби народу.

Найвідомішими частинами нагірної проповіді є блаженства, молитва «Отче наш», заповіді не противитися злу, не судити інших.

Нагірна проповідь впроваджує суворі етичні принципи, часто загострюючи і поглиблюючи моральні закони, які існували перед тим. Наприклад, не лише «не вбивай», але й «не гнівайся», «помирися з братом» (Мт. 5,21-26), не лише «не чужолож», але й «не дивись з пожаданням на жінку ближнього свого» (Мт. 5,27-30).

Походження тексту проповіді[ред.ред. код]

Ті, що приймають давню церковну традицію, що саме апостол Матвій є автором однойменного Євангелія, вважають, що нагірна проповідь є дійсними словами Ісуса, записаними євангелістом.

Багато сучасних біблістів ставлять під сумнів походження Євангелія від Матвія і, відповідно, нагірної проповіді як його частини. Багато з них вважає, що нагірна проповідь не була виголошена так, як подає її євангеліст Матвій, а є вона композицією з різних висловлювань Ісуса, більша частина з яких походить з так званого гіпотетичного джерела Q, яким користувалися євангелісти Матвій і Лука. Євангеліє від Луки, на думку цих науковців, достовірніше передає контекст і порядок висловлювань Ісуса.

Місце і час виголошення проповіді[ред.ред. код]

Згідно з традицією, нагірна проповідь була виголошена близько 30 р. н. е. на північному узбережжі Генезаретського озера, неподалік Капернаума, на пагорбі, який зараз називають горою Блаженств. У 1936 - 1938 роках на горі Блаженств, неподалік від Табхи, за проектом Антоніо Барлуцці [1]збудовано Церкву Блаженств з мозаїками з IV-VI ст., що свідчить про давню традицію цього місця.

Структура проповіді[ред.ред. код]

  • Вступ (Мт. 5, 1-2) – велика юрба народу збирається заради Ісуса, який оздоровляв недужих. Тоді він зійшов на гору і почав навчати зібраний народ.
  • Блаженства (Мт. 5, 3-12).
  • Метафори «Ви сіль землі» і «Ви світло світу» (Мт. 5, 13-16).
  • Пояснення, реінтерпретація і поглиблення Мойсеєвого закону, подані у формі антитез: «Ви чули, що було сказано… А я кажу вам…» (Мт. 5, 17-48).
  • Засудження здійснення напоказ добрих діл посту, милостині і молитви. Заклик не турбуватися про матеріальні справи, а шукати спершу Царства Божого (Мт. 6).
  • У рамках цієї частини проповіді міститься т. зв. Молитва Господня («Отче наш») (Мт. 6, 7-15) як приклад правильної молитви.
  • Заклик не судити інших (Мт. 7, 1-6).
  • Бесіда про святість, підсумок усієї проповіді, пересторога перед лжепророками, звернення уваги на важкість сповнення добрих вчинків (Мт. 7, 7-29)

Інтерпретація[ред.ред. код]

У християнстві існують різні способи інтерпретації нагірної проповіді:

  • Проповідь містить етику тимчасового стану (т. зв. Interimsethik) і вказівки, призначені виключно на період близького кінця світу. Їх виконання є нагодою до здійснення для Бога покутних вчинків. Оскільки кінець світу не наступив, то етика нагірної проповіді втратила своє первісне значення.
  • Накази нагірної проповіді неможливі до виконання, оскільки лише Ісус міг їх повністю виконати. Проповідь має на меті вказати людям їхню недосконалість, спонукати їх до покаяння і очікування спасіння виключно від Бога. Таку інтерпретацію пропонував Мартін Лютер, а за ним і більшість протестантських Церков.
  • Проповідь скерована виключно до Христових учнів, а не до всіх людей. Тільки еліта досконалих людей – наступників учнів – спроможна виконати моральні принципи, що містяться в проповіді. Вже св. Августин вважав, що проповідь становить «perfectus vitae christianae modus», тобто досконалий спосіб християнського життя. Таку інтерпретацію приймала частина католицьких екзегетів, особливо після Тридентського собору.
  • Проповідь містить елементи важкі до виконання, проте вони все ж таки є обов'язковими до виконання для всіх вірних. Для сповнення цих наказів необхідною є Божа благодать, котру всі люди отримали через спасіння, яке приніс Ісус. Це найчастіша сучасна католицька і православна інтерпретація.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Православні і католицькі матеріали[ред.ред. код]

Матеріали кальвіністів[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • St. Augustine of Hippo. Commentary on Sermon on Mount. Translated by William Findlay. http://www.newadvent.org/fathers/1601.htm
  • Betz, Hans Dieter. Essays on the Sermon on the Mount. translations by Laurence Welborn. Philadelphia: Fortress Press, 1985.
  • Kissinger, Warren S. The Sermon on the Mount: A History of Interpretation and Bibliography. Metuchen: Scarecrow Press, 1975.
  • Knight, Christopher The Hiram Key Century Books, Random House, 1996
  • Kodjak, Andrej. A Structural Analysis of the Sermon on the Mount. New York: M. de Gruyter, 1986.
  • Lapide, Pinchas. The Sermon on the Mount, Utopia or Program for Action? translated from the German by Arlene Swidler. Maryknoll: Orbis Books, 1986.
  • Lambrecht, Jan, S.J. The Sermon on the Mount. Michael Glazier: Wilmington, DE, 1985.
  • McArthur, Harvey King. Understanding the Sermon on the Mount. Westport: Greenwood Press, 1978.
  • Prabhavananda, Swami. Sermon on the Mount According to Vedanta 1991 ISBN 0-87481-050-7
  • Stevenson, Kenneth. The Lord's prayer: a text in tradition, Fortress Press, 2004. ISBN 0-8006-3650-3.