Плісняни
| село Плісняни | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Зборівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040170390021148 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1763 |
| Населення | 528 |
| Територія | 0.860 км² |
| Густота населення | 613.95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47241 |
| Телефонний код | +380 3540 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′14″ пн. ш. 25°1′55″ сх. д. / 49.70389° пн. ш. 25.03194° сх. д. |
| Водойми | Західна (Мала) Стрипа |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Найближча залізнична станція | Зборів |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24 |
| Карта | |
  Плісняни | |
 Плісняни | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Плісня́ни — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Західна (Мала) Стрипа, на заході району. До 2016 - центр сільської ради.
Населення — 553 особи (2007).
Перша писемна згадка — 1684 року.
Державець села — інфляндський стольник Александер Седліський — був фундатором парафіяльного костелу святої Анни у м. Зборів.[1]
Діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 528 | 100% |
- Козацька могила (відновлена у 1991).
- Церква Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця[5] (1910, дерев'яна).
- Костел (1936, мурований).
- Старовинна «фігура» св. Антонія.
- Пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям.
У Пліснянах знаходиться автобусна зупинка, прикрашена мозаїками радянського періоду. Фотограф Крістофер Хервіг (Christopher Herwig) включив світлину з зображенням лелюхівської автобусної зупинки до фотоальбому «Радянські автобусні зупинки» (Soviet Bus Stops), у якому зібрані фотографії артистичних автобусних зупинок у пост-радянських держав.[6]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 1 торговельний заклад.
Народилася педагог і громадська діячка Теодозія Брикович[7].
- ↑ Zborów 2.) Z., miasteczko, w pow. złoczowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 526. (пол.) — S. 526. (пол.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Церква Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 1 лютого 2013.
- ↑ Радянські автобусні зупинки. Заборона (укр.). 13 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2024.
- ↑ Б. Мельничук. Брикович Теодозія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 75. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Боднар М., Хаварівський Б. Плісняни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 96. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Коропецька У., Целеп О. Плісняни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 388—389. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Pleśniany, rus. Plisniany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 249. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |