Пулюй Іван Павлович

Іван Павлович Пулюй
Портрет Івана Пулюя 1870 р.
Народився	2 лютого 1845(1845-02-02) Гримайлів, нині Україна
Помер	31 січня 1918(1918-01-31) (72 роки) Прага, нині Чехія
Поховання	Прага
Громадянство	Австро-Угорщина
Діяльність	фізик, мовознавець, перекладач, винахідник, викладач університету, перекладач Біблії, письменник
Галузь	фізика, електротехніка
Відомий завдяки	Рентгенівське випромінювання
Alma mater	Віденська духовна семінарія, Віденський університет
Науковий керівник	Август Кундт і Віктор фон Ланг
Заклад	Вища технічна школа у Празі
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Медіафайли у Вікісховищі?

Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Puluj, Johann Puluj; (2 лютого 1845, містечко Гримайлів, нині смт, Гусятинський район — 31 січня 1918, Прага) — український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.

Життєпис

Народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів (нині селище міського типу, Гусятинський район, Тернопільська область, а тоді Галицький округ^{[джерело?]}, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) в греко-католицькій родині заможного й освіченого господаря Павла Пулюя і його дружини Катерини (з дому Бурштинська). У 1861—1865 рр. Павло Пулюй був бургомістром Гримайлова.

Освіта та праця

Початкову школу закінчив у Гримайлові й вступив до Тернопільської класичної гімназії, де разом з братами Олександром та Володимиром Барвінськими став співзасновником та активним діячем таємного товариства української молоді «Громада». Такі Товариства на той час набули значного поширення в Галичині, перейнявши естафету від «Громад», які постали в багатьох містах Наддніпрянської України. Тернопільський клас — «Громада» збирався тричі на тиждень після обіду на тематичні засідання: в середу (історія), суботу (література) й неділю (декламація і читання слова Божого). Великий вплив на гімназійну молодь мала поезія Тараса Шевченка.

Після закінчення гімназії 1865 р. Пулюй був уже сформованою особистістю, патріотом, який твердо знав мету свого життя й розумів, що має робити для її досягнення. Промовистий факт: будучи ще студентом першого року навчання, він переклав українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій, хоч на той час таких ще не було. Цього ж 1865 р. Іван Пулюй вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні, де поєднував навчання з перекладами духовної літератури українською мовою, і з цього приводу 1869 р. вперше зустрівся з Пантелеймоном Кулішем у Відні. У 1868 р. разом з іншими українськими студентами-громадівцями заснував у Відні легальне студентське товариство «Січ», діяльність якого згодом високо оцінив Іван Франко.

В останній рік навчання в духовній семінарії Пулюй відвідував лекції з математики, фізики та астрономії у Віденському університеті. Ці науки настільки його захопили, що він вирішив не висвячуватися на священика, а стати студентом філософського факультету цього університету. Навчання тривало упродовж 1869—1872 рр., а у 1872—1874 рр. Пулюй уже працює науковцем у фізичній лабораторії професора фон Лянґа. У 1874 р. видрукував перші дві статті, присвячені експериментальному дослідженню залежності внутрішнього тертя повітря від температури, в журналі «Доповіді Віденської академії наук».

У 1874—1875 рр. викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії в місті Фіюме (нині Рієка, Хорватія). Там сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який став широко відомим у науковому світі й у 1878 р. був відзначений срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі. У 1875—1876 рр. Пулюй як стипендіат австрійського Міністерства освіти навчався і працював у Страсбурзькому університеті, в фізичному інституті професора Августа Кундта.

У 1876 р. Іван Пулюй захистив  дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури» і здобув ступінь доктора філософії Страсбурзького університету.

Повертається до Відня і в 1876—1883 рр. працює асистентом і приват-доцентом у Віденському університеті. У 1880—1882 рр. у «Доповідях Віденської академії наук» вийшли у світ чотири важливі статті Пулюя, присвячені катодним променям, які мали значний резонанс у середовищі фізиків. На цей же період припадає початок активної роботи Пулюя в новій галузі — електротехніці. У 1881 р. на Всесвітній електротехнічній виставці в Парижі сконструйовані Пулюєм електричні апарати було відзначено дипломами.

Після електротехнічної виставки у Відні 1883 р. винаходи Пулюя також викликали велике зацікавлення, наслідком чого стало його запрошення відомим підприємцем Верндлем, власником знаної у Європі фірми, переїхати до міста Штайра (Австрія). Тож у 1883—1884 рр. Пулюй працював у Штайрі як консультант та директор фабрики освітлювальних ламп власної конструкції, при цьому забезпечив великий успіх електротехнічної виставки, яка відбулася в цьому місті влітку 1884 р.. Не забарилося визнання його заслуг і на урядовому рівні — на запрошення міністерства освіти Австро-Угорщини Пулюй з осені цього ж року зайняв посаду професора експериментальної і технічної фізики Німецької вищої технічної школи в Празі. Тут він почав читати крім фізики лекції з окремого курсу електротехніки, розробив системний план з організації відповідних досліджень у Празькій політехніці. На 1888—1889 навчальний рік Пулюя було обрано ректором політехніки, а 1890 р. — деканом машинобудівного факультету.

Особливим для Пулюя був початок 1896 р., коли він провів фундаментальні дослідження природи та властивостей щойно відкритих Х-променів, результати яких опублікував у двох статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Досі залишається спірним питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає нині весь світ, то ім'я Івана Пулюя тільки набуває поширення. На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним. Рентген надавав значення тільки фактам, а не їх поясненню. Як не дивно, певний час він заперечував вивчення механізму явищ, у тому числі й нововідкритих променів. Іван Пулюй досліджував мікроскопічні процеси (на атомно-молекулярному рівні).

Доктор фізико-математичних наук П. С. Кудрявцев у своїй книзі «История физики» пише: «Невдала гіпотеза Рентгена була разом з тим свідченням хибності його теоретичного мислення, схильного до однобічного емпіризму. Тонкий і вмілий експериментатор, Рентген не виявив нахилу до пошуків нового, як не парадоксально це звучить стосовно автора одного з найбільших у житті фізики нових відкриттів».

У своїй книжці Ігор Шаров зазначає, що дослідники наукових здобутків Івана Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення Рентгена і до появи його другої статті Пулюй подає другу ґрунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно глибші порівняно з Рентгеном результати про природу та механізми виникнення цих променів. Пулюєві рентгенограми мали вищу якість, ніж Рентгенові, тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. Пулюй зробив перший знімок повного людського скелета. На думку Ю. Гривняка, Рентген познайомився з Пулюєм під час роботи лабораторії Кундта і провадив досліди з катодними трубками під впливом Пулюя. Чи не тут бере початок «випадкове» відкриття? Гельмут Ліндер у книзі «Картини сучасної фізики» відмічає, що шлях, яким Рентген прийшов до свого відкриття, є загадковим. Дослідники життя та діяльності Рентгена не залишили поза увагою і такий факт, пов'язаний з відкриттям Х-променів: працюючи в лабораторії, він перебував у повній ізоляції від зовнішнього світу, записи про свої спостереження тримав у таємниці і заповідав спалити зразу після смерті. Це і було зроблено. Посилаючись на досліди своїх попередників у галузі газорозрядних процесів, Рентген ніколи не згадував Пулюя чи його трубки, хоч вони у той час були добре відомі серед науковців. На дослідників діяльності Івана Пулюя ще чекають нові знахідки. Та вже й нині їх достатньо, щоб вважати Івана Пулюя основоположником науки про рентгенівські промені аж ніяк не меншою мірою, ніж Рентгена.

У 90–х рр. ХІХ ст. Пулюй відіграв вирішальну роль як керівник проектування і будівництва багатьох електростанцій на змінному струмі в Чехії. Якість проектів та їх реалізації були дуже високими, із дотриманням екологічних вимог навіть сучасного рівня (тому, зокрема, мешканці Праги досі використовують електроенергію, яку дає їм «Пулюєва» електростанція).

У 1902 р. він заснував та очолив кафедру електротехніки. З нагоди 100-літнього ювілею Німецької політехніки в Празі Пулюя відзначили орденом Залізної корони ІІІ ступеня. за його наукову та викладацьку працю (1906). Він отримав також хрест ордена Франца-Йосифа і високий титул Радника двору (1910). У 1913 р. І. Пулюя обирають почесним членом Віденського електротехнічного товариства. У 1916 році Пулюй отримав пропозицію зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії, однак відмовився за станом здоров'я. Цього ж року вийшов на пенсію.

Помер у Празі, нині Чехія (тоді Королівство Богемія, Австро-Угорщина), де й похований на Мальвазінках.

Сім'я

1884 р. Пулюй одружився з Катериною-Йосифою-Марією Стозіцькою (1863—1945) — студенткою Віденського університету. Шлюб узяли в греко-католицькій церкві Святої Великомучениці Варвари у Відні. В сім'ї виросло шестеро дітей, три доньки і три сини: Наталка (1886 р.н.) стала піаністкою і дружиною відомого українського композитора Василя Барвінського; Ольга (1891 р.н.) і Марія (1894 р.н.) стали вчительками; Олександр (1901 р.н.) і Юрій (Ґеорґ, 1906 р.н.) здобули інженерний фах, а Павло (1904 р.н.) став лікарем.

Оскільки в Празі не було українських шкіл, то Пулюй на літні місяці наймав для своїх дітей учителів української мови, давав відповідні оголошення до львівської газети «Діло». Павло і Юрій після смерті батька вчились у Львові в українській гімназії. Найстарший син Олександр пішов сімнадцятирічним добровольцем у лави Січового стрілецтва і до 1920 р. брав участь у бойових діях Української Галицької армії.

Дослідження в галузях фізики

Пулюй успішно працював у нових і актуальних на той час напрямках фізики: експериментальна перевірка передбачень молекулярно-кінетичної теорії Максвелла, дослідження природи і властивостей катодних та рентґенівських променів. Він став відомим як віртуозний експериментатор та проникливий теоретик.

Кредо

«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

(Іван Пулюй)

Праці

Автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами.

Публікації про катодні та Х-промені

• Strahlende Elektrodenmaterie //Wiener Berichte I. — 1880. — 81. — S.864 −923; II. — 1881. — 83. — S.402-420; III. 1881. — 83. — S.693-708; IV. — 1882. — 85. — S.871-881.
• Strahlende Elektrodenmaterie und der sogenannte vierte Aggregatzustand' — Wien; Verlag Carl Gerold Sohn, 1883.
• Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State.— London: Physical Memoirs, 1889. — Vol. l, Pt.2. — P.233-331.
• Über die Entstehung der Röntgen‘schen Strahlen und ihre photographische Wirkung //Wiener Berichte. — 1896. — Bd. 105. — S. 228—238.
• Die Röntgenische Entdeckung neuer Eigenschajten der sog.

Kathodenstrahlen //Bohemia. — 1896. — 11.01
Останні дві публікації — одні з перших, чи навіть перші, де Х-випромінювання названо «рентгенівським».

Пам'ятна дошка на стіні будинку № 9 по вулиці Шкодагассе, Відень, Австрія

Поштова марка України, присвячена до 150 річчя від дня народження Івана Пулюя, 1995 (Michel 135)

Аверс монети, номіналом 5 гривень, випущеної Національним банком України до 165-ї річниці від дня народження Івана Пулюя

Вшанування пам'яті

• Тернопільський національний технічний університет носить ім'я Івана Пулюя та щороку 2 лютого, до дня народження Івана Пулюя, проводить Пулюївські наукові читання.
• Музей Івана Пулюя відкрився в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя з нагоди 165-річчя славетного земляка в лютому 2010 р..
• Ім'ям видатного вченого названо середню школу, вулицю і площу Гримайлова. У 1995 р. встановлено пам'ятник на честь славетного земляка у селищі Гримайлів. У Гримайлівській середній школі діє музей імені Пулюя. Серед експонатів є ксерокопії багатьох праць вченого, сімейні фотографії. Зібрано багато матеріалу про педагогічну, наукову, дослідницьку діяльність І. Пулюя.
• Раз у 2 роки присуджується Премія НАН України імені Пулюя Івана — за видатні роботи у галузі прикладної фізики
• Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», ввів у обіг 25 січня 2010 р. пам'ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену Іванові Павловичу Пулюю.
• 4 листопада 2014 р. у Тернополі відкрили меморіальну дошку членам Тернопільського таємного молодіжного товариства «Громада», засновником якого був І.Пулюй. Її встановили з нагоди 150-річчя з часу заснування організації, розмістили на стіні будинку по вулиці Листопадовій, де колись збиралися громадівці.
• Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя неприбуткової благодійної організації «Кирило-Мефодіївська фундація».
• Вулиці та провулки Івана Пулюя в багатьох населених пунктах України (зокрема, у Дніпрі — вулиця та провулок, у Києві — вулиця Пулюя в Турецькому містечку, у Львові, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Броварах).

Див. також

• Премія НАН України імені І. Пулюя

Джерела

• Брега Г. С., Васильєва Н. Ф. Пулюй Іван Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 60. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
• Гаврилюк О., Шумська В. Учений-енциклопедист з Гримайлова // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2015. — 6 лют. — С. 2.
• Гайда Р. Іван Пулюй та становлення науки про Х-промені / Р. П. Гайда; Нац. акад. наук України, Ін-т фізики конденс. систем. — Львів, 1997. — 62 с.
• Гайда Р. Іван Пулюй. 1845—1918 : життєписно-бібліографічний нарис / Роман Гайда, Роман Пляцко; відп. ред. О. Купчинський. — Львів, 1998. — 284 с. — (Визначні діячі НТШ; Вип. 7).
• Даценко Л. Вже відомий. Але ще недостатньо визнаний / Л. Даценко, В. Шендеровський // Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 верес. — С. 15.
• Долчук М., Полєк В. Попередник славнозвісного Рентгена // Дзвін. — 1996. — № 10—12 (624—626). — С. 95—101. — ISSN 0868-4790.
• Пиндус Б., Щербак Л. Пулюй Іван Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 156–157. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Світоч української науки: до 170-річчя від дня народження І. Пулюя (1845—1918) // Дати і події, 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 43–48.
• Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа / В. Таранюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — 88 с. — («Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-240-4.

Посилання

• ІВАН ПУЛЮЙ | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО)
• R. P. Gaida, Ivan Puluj and the development of the science of X-rays, preprint
• Веб-сайт про професора Івана Пулюя
• «Пам'ять, що покривається пилом» Роман Якель
• «У тіні сяйва власного відкриття» Валерій Лазарюк
• Електронний фонд Івана Пулюя
• Онисько Г. Я. Електронний фонд Івана Пулюя в інституційному репозитарії ELARTU [Електронний ресурс] / Г. Я. Онисько, С. О. Дубик // Науково-практичний семінар «Українські репозитарії відритого доступу: проблеми, досвід, перспективи», ТНТУ, 18 листопада 2010 р.
• Іван Пулюй: життя в ім'я науки та України: бібліограф. покажч. Текст / укл. Л. Оленич, Г. Онисько. — Т. : Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2010. — 84 с. — (Родом з України; вип. 6)
• Лист Національного банку України N 11-311/270-977 від 22.01.2010.
• Огляд документів, наданих НТБ ТНТУ імені Івана Пулюя архівом Віденського Університету (Австрія)
• Вірші-присвяти Іванові Пулюю.
• Іван Пулюй — життя в ім'я науки та України (до 169-ліття від дня народження)
• Остапенко, Оксана. Рентген чи Пулюй? : інтерв'ю з Василем Шендеровським // Україна молода : газета. — 2008. — № 22 (2 лютого).
• Меморіальна дошка Івану Пулюю в Києві